Рішення

від 20.01.2014 по справі 910/23619/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23619/13 20.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОБІОПРОДУКТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОГДІАНА"

про стягнення 123.783,00 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Безсусідня Ю.В. - за довіреністю від 15.01.2014 № 02/2014;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОБІОПРОДУКТ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СОГДІАНА" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 123.783,00 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладеного між сторонами даного спору договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 05.04.2013 № 52/10, поставив відповідачеві товар загальною вартістю 150.375,00 грн, який останній отримав, але його оплатив його частково в сумі 50.000,00 грн у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 123.783,00 грн, з яких 100.375,00 грн - основна заборгованість; 22.484,00 грн - пеня; 3 % річних в сумі 924,00 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23619/13, розгляд якої призначено на 20.01.2014.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 09.12.2013 надіслано відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце належним чином.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.01.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОБІОПРОДУКТ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "СОГДІАНА", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 05.04.2013 № 52/10 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставити відповідачеві товар - насіння сої, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов Договору.

У відповідності до п. 2.1 Договору, загальна вартість товару складає 150.375,00 грн.

Оплата товару, що поставляється позивачем відповідно до умов Договору, здійснюється відповідачем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях України на поточний рахунок позивача.

Оплата товару виконується відповідачем у такому порядку: 50.000,00 грн у строк до 15 квітня 2013 року; 100.375,00 грн у строк до 01 серпня 2013 року (п. 5.1 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, виконуючі свої зобов'язання за Договором та на його умовах, 11 квітня 2013 року поставив відповідачеві товар загальною вартістю 150.375,00 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною від 11.04.2013 № АБ-0000021 та актом прийому-передачі від 11.04.2013, які підписані з боку відповідача його уповноваженою довіреністю від 11.04.2013 № 5 особою та скріплені відбитками печатки відповідача (засвідчені копії видаткової накладної та акту прийому-передачі містяться у матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його грошового зобов'язання за Договором, відповідач оплату вартості отриманого ним товару на користь позивача здійснив частково в сумі 50.000,00 грн, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в сумі 100.375,00 грн.

Беручи до уваги те, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язані, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 % річних.

Виходячи зі встановлених обставин справи та доказів, на які позивач посилається, підтверджуючи ці обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Приписом ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Положенням ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів та обставин даного спору, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100.375,00 грн за отриманий останнім, але не оплачений у повному обсязі товар - підлягає задоволенню повністю з тих підстав, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків щодо оплати товару (прострочення термінів розрахунків), відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,2 % від невиплаченої (простроченої) суми за кожний день такого невиконання. Пеня нараховується протягом трьох років.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Положенням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглядаючи спір в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за період прострочення з 01.08.2013 по 20.11.2013, суд дійшов висновку про задоволення вказаної вимоги частково, оскільки здійснений позивачем розрахунок є невірним, а також розмір пені є більшим за подвійну облікову ставку НБУ.

З урахуванням правил, встановлених наведеними вище нормами матеріального права, позовна вимога позивача про застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені підлягає задоволенню частково в сумі 4.037,00 грн, за таким розрахунком, здійсненого судом в межах заявленого позивачем строку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 100.375,00 01.08.2013 - 12.08.2013 12 7.0000 % 0.038 % 462.00 13.08.2013 - 20.11.2013 100 6.5000 % 0.036 % 3575.00

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків річних суд зазначає, що у відповідності до 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 01.08.2013 по 20.11.2013 в сумі 924,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СОГДІАНА» (04112, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Гонти, буд. 3-А; ідентифікаційний код 25288433, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРОБІОПРОДУКТ» (03062, м. Київ, Святошинський район, вул. Стрийська, буд. 3; ідентифікаційний код 36113608, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основний борг в сумі 100.375,00 (сто тисяч триста сімдесят п'ять) грн 00 коп.; пеню в сумі 4.037,00 (чотири тисячі тридцять сім) грн 00 коп.; 3 % річних в сумі 924,00 (дев'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.106,72 (дві тисячі сто шість) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.2014 року.

Суддя С.В. Балац