Рішення

від 18.12.2013 по справі 911/4302/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 911/4302/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Матяш О. В. (довіреність б/н від 05.11.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИННА КОМПАНІЯ", с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

до Приватного підприємства "Інтертранс" с. Лука, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення 7 149, 54 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ"ШИННА КОМПАНІЯ" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПП "Інтертранс" про стягнення 6 100, 00 грн. основної заборгованості, 195, 54 грн. пені, 854, 00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за товар згідно договору поставки № Ч090713 від 09.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2013 р. порушено провадження у справі № 911/4302/13 за позовом ТОВ "ШИННА КОМПАНІЯ" до ПП "Інтертранс" про стягнення 7 149, 54 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 04.12.2013 р.

04.12.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 18.12.2013 р.

18.12.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, документи, витребувані судом, не надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № Ч090713, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, автошини, диски та інші автомобільні аксесуари (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, встановленому цим договором.

Згідно п. 2.2. договору поставка товару здійснюється на підставі цього договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожну окрему партію товару окремо.

Частиною 1 п. 2.3. договору визначено, що покупець гарантує, що особа (особи), котра здійснюватиме фактичне приймання товару й підписання видаткових накладних, матиме достатні повноваження на вчинення таких дій від імені покупця.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається видатковими накладними за згодою сторін.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що ціна товару, його кількість та асортимент наведені у видаткових накладних.

Згідно п. 8.1. договору розрахунки за товар за цим договором здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі протягом 14 банківських днів з моменту поставки партії товару у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами та виставленим рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

На виконання умов договору позивачем 26.07.2013 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 100, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 15536 від 26.07.2013 р., наявною в матеріалах справи.

У вересні 2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 159 від 10.09.2013 р., у якій просив погасити заборгованість у розмірі 6 100, 00 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк та станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 6 100, 00 грн., що підтверджується договором поставки № Ч090713 від 09.07.2013 р., видатковою накладною № 15536 від 26.07.2013 р., наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 6 100, 00 грн. за договором поставки № Ч090713 від 09.07.2013 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № Ч090713 від 09.07.2013 р., за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 15.08.2013 р. по 13.11.2013 р. на загальну суму 195, 54 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених розділом 8 договору, покупець сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним. Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:

-період заборгованості - з 16.08.2013 р. - по 13.11.2013 р., сума основної заборгованості - 6 100, 00 грн., кількість днів заборгованості - 90 днів, розмір облікової ставки НБУ - 6, 50 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 6100.00 16.08.2013 - 13.11.2013 90 6.5000 % 0.036 %* 195.53 6 100, 00 грн. х 6, 5 % х 2 х 90/365 = 195, 53 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором поставки № Ч090713 від 09.07.2013 р. у вищевказаний період становить 195, 53 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 195, 53 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором поставки № Ч090713 від 09.07.2013 р., за прострочення виконання грошового зобов'язання всього на загальну суму 854, 00 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною другою п. 9.2. договору поставки передбачено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 14 % від суми порушення договору.

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 854, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката у розмірі 1 000, 00 грн.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували фактичне понесення позивачем витрат (оплату) саме на послуги адвоката та надання таких послуг саме адвокатом.

Докази, надані позивачем у процесі розгляду справи на підтвердження надання адвокатських послуг, а саме договір про надання адвокатських послуг № 02-10/13Ш від 02.10.2013 р., укладений між ТОВ "ШИННА КОМПАНІЯ" та Адвокатським об'єднанням „Юрексперт", платіжне доручення № 4928 від 31.10.2013 р., не є належними доказами та не підтверджують фактичне понесення позивачем витрат (оплату) саме на послуги адвоката і надання таких послуг саме адвокатом, а підтверджують виникнення між ТОВ "ШИННА КОМПАНІЯ" та Адвокатським об'єднанням „Юрексперт" договірних відносин, предметом яких є надання правової допомоги.

Крім того, повноважний представник позивача - Матяш О. В., що приймав участь у судових засіданнях, не є адвокатом і відповідно членом Адвокатського об'єднання „Юрексперт", що було встановлено судом у процесі розгляду справи та підтверджено самою фізичною особою Матяшем О. В.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем у процесі розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували фактичне понесення позивачем витрат (оплату) саме на послуги адвоката і надання таких послуг саме адвокатом, то суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 1 000, 00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розмірі задоволених позовних вимог вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інтертранс" (ідентифікаційний код 31767141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИННА КОМПАНІЯ" (ідентифікаційний код 30367798) 6 100 (шість тисяч сто) грн. 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 53 (п'ятдесят три) коп. пені, 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп. штрафу та судові витрати 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 49 (сорок дев'ять) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

25 грудня 2013 р.