Рішення

від 25.11.2008 по справі 55/217-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

55/217-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2008 р.                                                            Справа № 55/217-08

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя    

суддя                         

суддя                          

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

 позивача - Холодова Л.Ю.

відповідача- Кузіна Л.В.   

розглянувши справу за позовом Спільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків    

до   Державного підприємства Науково- дослідний і проектний інститут"Союз" м. Харків    

про стягнення 97249,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Спільне підприємство "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з Державного підприємства Науково- дослідний і проектний інститут"Союз" м. Харків, 97249,26 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було безпідставно отримані вказані  кошти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2008 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 жовтня 2008 р.

В судовому засіданні 20 жовтня 2008 р. було оголошено перерву до 10 листопада 2008 р.

30 жовтня 2008 р. відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

10 листопада 2008 р. відповідач надав до суду клопотання про призначення колегіального розгляду справи, посилаючись на її складність.

10 листопада  2008 р в судовому засіданні було оголошено перерву до 11 листопада 2008 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 р. було задоволено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи та призначено для розгляду справи колегію у складі головуючої судді Гребенюк Н.В., суддів: Присяжнюк О.О., Рильова В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  10 листопада 2008 р. було відкладено розгляд справи на 25 листопада 2008 р.

24 листопада 2008 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує суду на те, що позовні вимоги є необгрунтованими, посилаючись на те, що між сторонами був укладений усний договір на продажу Великої Радянської енциклопедії, що зазначено в рахунку-фактурі, який був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 574 від 04.10.07 р. Відповідач зазначив про те, що позивач майже рік після укладання договору не заявляв жодної пропозиції щодо зміни, припинення чи визнання усного договору неукладеним, але 29.07.08 р. позивач своїм листом № 86 запропонував відповідачу внести зміни до договору і перераховані грошові кошти в якості передплати за Велику Радянську енциклопедію у сумі 97249,26 грн. переадресувати на оплату орендованого приміщення, але відповідач не задовольнив вказане  клопотання та більш того був змушений вжити належні заходи по припиненню орендних договірних стосунків з позивачем.

24 листопада 2008 р. позивач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що переговори стосовно товарно- матеріальних цінностей велись в усній формі з колишним керівником підприємства відповідача, який особисто надав перелік цінностей та їх вартість, тому позивач не має можливості надати вказаний перелік цінностей. Щодо отримання вимоги № 236 від 29.09.08 р. про повернення грошових коштів з боку відповідача, позивач зазначив, що вказана вимога була подана через канцелярію підприємства відповідача, про що свідчить підпис секретаря з зазначенням дати отримання.

24 листопада 2008 р. позивач надав до суду письмові пояснення, в яких вказує суду на те, що між сторонами здійснювалась преддоговірна діяльність, тобто сторони лише висловили намір про укладання договору купівлі- продажу, у зв"зку з чим позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 97249,26 грн., проте сам договір між сторонами не укладався, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору.

У призначеному судовому засіданні представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача 97249,26 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості,  на підставі виставленого відповідачем  рахунку-фактури № 251 від 04.10.07 р. на суму 97249,26 грн., в графі "найменування товару "якого зазначено:" Велика Радянська енциклопедія" позивачем 04 жовтня 2007 року було здійснено  перерахування  грошових коштів у сумі 97249,26 грн. в якості попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача, який вказано у виставленому рахунку-фактурі, що підтверджується платіжним дорученням № 574 від 04.10.07 р., в графі призначенні платежу якого   зазначено:"предоплата за ТМЦ согл. с/ф 251 от 04.10.07 г. "

Позивач обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих ним грошових коштів, у своїх поясненнях вказує на те, що в телефоному режимі з відповідачем, для здійснення попередньої оплати, позивачем було з"ясувано номер рахунку-фактури, його дату, проте сам рахунок-фактура  № 251 від 04.10.07 р. був отриманий позивачем після перерахування коштів передплати та в подальшому позивачем було з"ясовано про те, що ним була здійснена передплата в сумі 97249,26 грн. не за товарно- матеріальні цінності  з приводу яких велись усні переговори, а за Велику радянську енциклопедію, що не влаштувало позивача.

Позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію листа №236 від 29.09.2008 року, адресованого відповідачеві, наступного змісту:" Просимо повернути безпідставно отримані Вами кошти у розмірі 97249,26 грн., які були перераховані 04.10.2007 року нашим підприємством згідно платіжного доручення №251 . Вказану суму перерахувати протягом трьох календарних днів на розрахунковий рахунок №26000300102613 в ХФ ВАТ "ВІЙБІБАНК" м. Харків, МФО 350620".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2008 року позивача було зобов"язано надати документи, що підтверджують поштове відправлення відповідачеві листа №236 від 29.09.2008 року.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив про те, що лист №236 від 29.09.08 р. було подано через канцелярію ДП НДПІ "Союз", про що свідчить підпис секретаря з зазначенням дати отримання.

Позивач у  письмових поясненнях вказує суду на те, що між сторонами взагалі не було укладено договору, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а перерахування грошових коштів, на його думку, свідчить лише про намір укладання договору, тому  грошові кошти у сумі 97249,26 грн., сплачені за товарно-матеіральні цінності, безпідставно знаходяться у відповідача, у зв"язку з чим позивач був вимушений  звернутись до господарського суду з  позовом.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що у відповідності до вимог ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

Відповідно до ч.1  ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Матеріалами справи свідчать про те, що перерахування позивачем відповідачеві грошових коштів у сумі 972549,26 грн. підтверджено належними доказами. Проте, твердження позивача про те, що вказані кошти є такими що безпідставно отримані відповідачем, спростовується матеріалами справи, оскільки зазначена сума була перерахована позивачем на банківські реквізити, які вказано у виставленому відповідачем рахунку-фактірі №251 від 04.10.2007 року. Крім того позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивачем на підставі усної домовленості було замовлено у відповідача інший товар ніж зазначено у рахунку-фактурі, виставленого відповідачем для оплати.

На вимогу суду позивачем надані письмові та усні пояснення, в яких він вказує на те, що письмових звернень  до відповідача з вимогою поставити погоджений на підставі усної домовленості перелік товару на суму перерахованих грошових коштів, або заперечень позивача стосовно переліку товару вказаному у рахунку-фактурі №251 від 04.10.2007 року, внаслідок помилкового визначення відповідачем найменування товару, або вимоги про повернення грошових коштів у сумі 97249,26 грн., які було перераховано в якості попередньої оплати, в наявності у позивача не існує, оскільки такі вимоги відповідачеві направлено не було, а лише надано лист через канцелярію відповідача про повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Відповідач в обгрунтування наведених заперечень, вказує на те, що  про те, що позивач майже рік після укладання усного договору не заявляв жодної пропозиції щодо зміни, припинення або відмови від усного договору про поставку продукції, та 29.07.08 р. від позивача було отримано лист №86 від 29.07.2008 року (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи), в якому позивач вказує на те, що 04.10.2007 року на підставі виставленого рахунку№251 від 04.10.2007 року на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку-фактурі, було перераховано кошти у сумі 97249,26 грн. В зазначеному листі позивач пропонує відповідачеві отримані кошти у сумі 97249,26 грн.вважати оплатою по договору аренди №733-Н від 01.11.2003 року, з чим не погодився відповідач.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно з положенням ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між сторонами була усна домовленність, у відповідності до якої позивач взяв на себе зобов"язання здійснити передплату за товар, а відповідач, в свою чергу, поставити товар позивачу. Таким чином, позивач виконав свої зобов"язання та грошові кошти передплати перерахував, проте термін здійснення поставки товару сторонами  встановлено не було.

Суд вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими, оскільки позивачем до матеріалів справи не додано доказів пред‘явлення у встановленому порядку вимоги про поставку продукції відповідно до якої була перерахована передплата у розмірі 97249, 26 грн., а у наданих до матеріалів справи документах строк поставки товару не встановлений.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позовна вимога про стягнення з відповідача 97249,26 грн. грошових коштів з посиланням на ст. 1212 ЦК України, яка втановлює, що особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, є безпідставним та спростовується матеріалами справи, оскільки грошові кошти було перераховано позивачем на підставі рахунку- фактури, виставленого відповідачем до оплати, на реквізити, які зазначено у даному рахунку.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про  стягнення з  відповідача 97249,26 грн. безпідставно отриманих грошових коштів є необгрунтованою, такою, що не підтверджена належними доказами, тому  суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Суд вважає за необхідно зазначити про те, що позивач має право звернутись до господарського суду з позовом в загальному порядку вірно визначивши спосіб захисту порушеного права .

Згідно ст.44, 49 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 202, 205, 207, 526, 530, 629, ч.1 ст. 639 Цивільного Кодексу України,   , ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 54 ст.ст.82-85 ГПК України,  суд – з посиланням на ст 1212 ЦК Украї

ВИРІШИЛА:

 В позові відмовити.

Повний текст рішення суду підписано 27 листопада 2008  р.

Головуючий суддя                                                                      

суддя                                                                                            

суддя