Постанова

від 15.01.2014 по справі 809/2376/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа № 809/2376/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представника позивача - Грици Ю.Ю.,

представників відповідача - Мельника Р.Я., Книгницької М.В., Бойчука І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282203, №0000362201 і №0000292203 від 09.04.2013 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 2500/22-1 від 09.04.2013 року,-

ВСТАНОВИВ :

02.08.2013 Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (надалі - позивач, Івано-Франківське ОДОСП) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282203, №0000362201 і №0000292203 від 09.04.2013 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 2500/22-1 від 09.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 26.03.2013 року № 2500/22-1/00375409, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій № 2500/22-1 від 09.04.2013 року, згідно яких Івано-Франківському ОДОСП збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 214 083,00 грн.; із земельного податку з юридичних осіб на 93 519,00 грн.; з податку на додану вартість на 4 998 922,00 грн. та нараховано штраф у розмірі 992 221,56 грн. відповідно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що вважає оскаржувані рішення протиправними, так як не погоджується із зафіксованими в акті перевірки висновками, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Просив позов повністю задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 27.08.2013 року. Просили у задоволенні позову відмовити.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона обіймає посаду головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у м. Івано-Франківську. Вказала, що на підставі направлення та наказу ДПІ у м. Івано-Франківську нею разом з іншими працівниками відповідача у період з 15.01.2013 року по 12.03.2013 року було проведено виїзну перевірку Івано-Франківського ОДОСП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період 01.10.2011 року по 30.09.2012 року. Зазначила при цьому, що у ході проведення перевірки головним бухгалтером позивача були надані первинні фінансово-господарські документи по операціях з купівлі цукру та його подальшої реалізації контрагентам, а також реєстри отриманих податкових накладних. За результатами вивчення вказаних документів, нею в акті перевірки від 26.03.2013 року № 2500/22-1/00375409 викладені висновки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість Івано-Франківським ОДОСП.

Вислухавши представника позивача, представників відповідача, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_5, дослідивши наявні та подані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Івано-Франківське ОДОСП 10.10.1996 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 29.03.2001 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Івано-Франківську (а.с.12, 15 том І).

З матеріалів справи вбачається, що з 15.01.2013 року по 12.03.2013 року відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку Івано-Франківського ОДОСП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт за № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року. В даному акті зафіксовано порушення Івано-Франківським ОДОСП, зокрема,:

- п.14.1.202, п.п.134.1.1 п.134.1., ст. 134. п.135.1, 135.2 135.4 ст.135, п.137.1, 137.4 ст.137 п.138.1.1, п.138.2 ст138 Податкового Кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.95 року № 88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 157 172,00 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011 року у сумі 43 350,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 2 966,00 грн., за півріччя 2012 року у сумі 108 864,00 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 113 822,00 грн.;

- п. 185.1, ст.185; п. 186.2, ст.186; п. 187.1, ст.187; п. 198.1, п. 198.2, ст.198; п.201.1., п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого Івано-Франківським ОДОСП занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 2 304 697,00 грн., у тому числі за рахунок заниження за жовтень місяць 2011 року у сумі 23 375,0 грн., за листопад місяць 2011 року у сумі 1 865,00 грн., за грудень місяць 2011 року у сумі 5 357 610,00 грн., за січень місяць 2012 року у сумі 1865,00 грн., за лютий місяць 2012 року у сумі 1 865,00 грн., за березень місяць 2012 року у сумі 1 865,00 грн., та завищення за квітень місяць 2012 року у сумі 618 740,00 грн., за травень місяць 2012 року у сумі 803 608,00 грн., за червень місяць 2012 року у сумі 304 823,00 грн., за липень місяць 2012 року у сумі 700 113,00 грн., за серпень місяць 2012 року у сумі 340 558,00 грн., за вересень місяць 2012 року у сумі 315 906,00 грн.;

- пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.274.1 ст.274, п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, в результаті чого Івано-Франківським ОДОСП занижено податок за землю у сумі 74 815,35 грн., в тому числі за жовтень-грудень 2011 року у сумі 18 703,84 грн., за січень-вересень 2012 року у сумі 56 111,51 грн.;

- пп.271.1.2 п.271.1 ст.271, п.287,6 ст.287 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок за ІV квартал 2011 року та 9-ть місяців 2012 року у сумі 138,49 грн.;

- статей 2, 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в результаті чого у жовтні 2011 року Івано-Франківським ОДОСП вироблено алкогольних напоїв без наявності додатку до ліцензії на право їх виробництва на загальну суму 496 110,78 грн. (а.с.13-139 том І).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення за № 0000282203, № 0000292203 і № 0000362201 від 09.04.2013 року, згідно яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 214 083,00 грн.; із земельного податку з юридичних осіб на 93 519,00 грн. та з податку на додану вартість на 4 998 922,00 грн. відповідно, а також винесено рішення № 2500/22-1 від 09.04.2013 року, згідно якого до Івано-Франківського ОДОСП застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 992 221,56 грн. (а.с.140, 141, 142, 143 том І).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, а також із рішенням про застосування фінансових санкцій, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Судом встановлено, що підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок відповідача про те, що Івано-Франківським ОДОСП до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за ІІ-ІV квартали 2011 року, І півріччя 2012 року та 3 квартали 2012 року включено витрати у загальній сумі 26 841 458,33 грн. за господарськими операціями, здійсненими із ТзОВ ''Макс Метал'', ТзОВ "Фрументумопт" та із ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест", які є безтоварними. Допущене позивачем порушення призвело до заниження позивачем податку на прибуток за вказаний період на 157 172,00 грн. Крім того, оскільки позивачем не підтверджено товарність господарських операцій із вказаними контрагентами, безтоварними є і господарські операції щодо подальшої реалізації позивачем товару, придбаного у ТзОВ ''Макс Метал'', контрагентам-покупцям. Укладені позивачем правочини як на придбання товарів (послуг), так на їх реалізацію, не мають реальних наслідків, а отже відповідно до підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними. Вказані порушення призвели до заниження Івано-Франківським ОДОСП податку на додану вартість за охоплений перевіркою період. При цьому ДПІ у м. Івано-Франківську посилається на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 933/3-22-80 від 14.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Макс Метал" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Дріада Плюс" за листопад, грудень 2011 року», з якого вбачається, що ПП "Дріада Плюс" мало взаємовідносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, відповідно придбання ТзОВ "Макс Метал" товарів (робіт, послуг) у ПП "Дріада Плюс" є неможливим, і, як наслідок, неможливий їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців, в тому числі і Івано-Франківському ОДОСП.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95року за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як випливає із змісту вказаних правових норм, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, повинні відображати реальні товарні операції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.

22.12.2011 року ТзОВ "Макс Метал" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_6 та Івано-Франківським ОДОСП (Покупець) в особі т.в.о. генерального директора Гаркавої Н.М. укладено договір постачання товару №24, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця цукор (5 400 тонн), а покупець зобов'язується прийняти товар (цукор) та оплатити його вартість на умовах цього Договору. Згідно пункту 5.1 Договору вартість товару, що поставляється становить 5 946,00 грн. за тону і відображається у накладних, у тому числі ПДВ 20% (а.с.155 том І).

На виконання умов даного Договору ТзОВ "Макс Метал" передало Івано-Франківському ОДОСП цукор у кількості 5 400 тонн на загальну суму 32 108 400,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 351 400,00 грн. Івано-Франківським ОДОСП прийнято до виконання від ТзОВ "Макс Метал" видаткові та податкової накладні від 26.12.2011 року на загальну суму 32 108 400,00 грн. (в тому числі ПДВ 5 351 400,00 грн.) відповідно (акт перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року, а.с.66 том І).

При цьому судом встановлено, що з метою забезпечення схоронності придбаного товару (цукру) 26.12.2011 року Івано-Франківським ОДОСП (поклажодавець) та ТзОВ "Макс Метал" (зберігач) укладено Договір відповідального складського зберігання товару № 5. Предметом даного Договору є товар (цукор), який є предметом договору постачання товару № 24 від 22.12.2011 року (а.с.156 том І).

Станом на 01.10.2012 року у Івано-Франківського ОДОСП по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» значилася кредиторська заборгованість у сумі 32 108 400,00 грн. (вартість придбаного цукру).

У бухгалтерському обліку Івано-Франківського ОДОСП вказані операції відображені проведеннями: Дт 28 «Товари» Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 26 757 000,00 грн.; Дт 64 «Розрахунки за податками» Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 5 351 400,00 грн. (а.с.60 том І).

У судовому засіданні з'ясовано та з акту перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року вбачається, що придбаний у ТзОВ "Макс Метал" цукор позивачем в подальшому реалізовано ТзОВ ''Компанія Рона'', ТзОВ ''Фірма Спецтехстрой'', ТзОВ ''Спектор-Рост'', ПП ''Ріос'', ТзОВ ''Ратіон КС'', ПП ''Полірембуд'', ПП ''Нант'', ТзОВ НВП ''Комплекс'', ТзОВ ''Мюрт''. Так, 1) ТзОВ ''Компанія Рона'' згідно Договору поставки № 04-8/10 від 24.04.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 2 100 тонн цукру на загальну суму 12 486 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 081 100,00 грн.), що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000062, РН-0000063, РН-0000064, РН-0000065, РН-0000066, РН-0000067, РН-0000068, РН-0000069, РН-0000070, РН-0000071, РН-0000072, РН-0000073, РН-0000074, РН-0000075, РН-0000076, РН-0000077, РН-0000078, РН-0000079, РН-0000080, РН-0000081, РН-0000082 від 30.04.2012 року та податковими накладними №№ 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 10, 102, 103, 104, 105, 106, 107 від 30.04.2012 року;

2) ТзОВ ''Фірма Спецтехстрой'' згідно Договору поставки № 04-8/11 від 24.04.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 600 тонн цукру на загальну суму 3 567 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 594 600,00 грн.), що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000083, РН-0000084, РН-0000085, РН-0000086, РН-0000087 та РН-0000088 від 30.04.2012 року та податковими накладними №№ 112, 113, 114, 115, 116, 117 від 30.04.2012 року;

3) ТзОВ ''Спектор-Рост'' згідно Договору поставки № 04-8/12 від 24.04.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 800 тонн цукру на загальну суму 4 756 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 792 800,00 грн.), що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000089, РН-0000090, РН-0000091, РН-0000092, РН-0000093, РН-0000094, РН-0000095 та РН-0000096 від 30.04.2012 року та податковими накладними №№ 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125 від 30.04.2012 року;

4) ПП ''Ріос'' згідно Договору поставки № 04-8/13 від 24.04.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 87 тонн цукру на загальну суму 517 302,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 86 217,00 грн.), що підтверджується видатковою та податковими накладними № РН-0000097 та № 126 від 30.04.2012 року відповідно;

5) ТзОВ ''Ратіон КС'' згідно Договору поставки № 04-8/14 від 24.04.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 25 тонн цукру на загальну суму 148 650,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 775,00 грн.), що підтверджується видатковою та податковими накладними № РН-0000098 та № 127 від 30.04.2012 року відповідно;

6) ПП ''Полірембуд'' згідно Договору поставки № 04-8/15 від 24.04.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 185 тонн цукру на загальну суму 1 100 010,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 183 335,00 грн.), що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000099, РН-0000100 від 30.04.2012 року та податковими накладними №№ 128, 129 від 30.04.2012 року;

7) ПП ''Нант'' згідно Договору поставки № 04-8/16 від 24.04.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 301 тону цукру на загальну суму 1 789 746,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 298 291,00 грн.), що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000101, РН-0000102, РН-0000103 від 30.04.2012 року та податковими накладними №№ 130, 131, 132 від 30.04.2012 року;

8) ТзОВ НВП ''Комплекс'' згідно Договору поставки № 04-8/17 від 24.04.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 17 тонн цукру на загальну суму 101 082,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 847,00 грн.), що підтверджується видатковою та податковими накладними № РН-0000104 та № 133 від 30.04.2012 року відповідно;

9) ТзОВ ''Мюрт'' згідно Договору поставки № 04-8/19 від 14.05.2012 року, укладеного з Івано-Франківським ОДОСП, придбано у останнього 1 285 тонн цукру на загальну суму 7 640 610,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 273 435,00 грн.), що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000105, РН-0000106, РН-0000107, РН-0000108, РН-0000093, РН-0000109, РН-0000110, РН-0000111, РН-0000112, РН-0000113, РН-0000114, РН-0000115, РН-0000118 від 30.05.2012 року та податковими накладними №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 8, 86, 87 від 30.0.2012 року (а.с.90-94 том І).

15.01.2014 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що у ході проведення перевірки Івано-Франківського ОДОСП головним бухгалтером позивача були надані первинні фінансово-господарські документи по операціях з купівлі цукру та його подальшої реалізації контрагентам.

Судом також встановлено, що на момент укладення договорів по купівлі цукру у ТзОВ ''Макс-Метал'' і подальшого його продажу покупцям (ПП "РІОС", ТзОВ "Спектор-Рост", ТзОВ "Фірма Спецтехстрой", ТзОВ "Компанія Рона", ТзОВ НВП "Комплекс", ПП "Нант", ТОВ "Мюрт", ПП "Полімербуд", ТзОВ "Ратіон КС") позивач, і його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість (а.с.153-154, 157-179 том І).

Суд звертає увагу, що на час укладення ТзОВ ''Макс-Метал'' та позивачем Договору постачання товару № 24 від 22.12.2011 року і Договору відповідального складського зберігання товару № 5 від 26.12.2011 року, керівником ТзОВ ''Макс-Метал'' був ОСОБА_6 Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи заявою ОСОБА_6 від 06.02.2012 року про вихід зі складу засновників ТзОВ ''Макс-Метал'', посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9; протоколом № 2 Загальних зборів учасників ТзОВ ''Макс-Метал'' від 06.02.2012 року та актом прийому-передачі установчих і бухгалтерських документів ТзОВ ''Макс-Метал'' від ОСОБА_6 до нового власника ТзОВ ''Макс-Метал'' ОСОБА_10 від 06.02.2012 року (а.с.43, 44, 46 том ІІ).

Посилання відповідача на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 933/3-22-80 від 14.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Макс Метал" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Дріада Плюс" за листопад, грудень 2011 року», з якого вбачається, що ПП "Дріада Плюс" мало взаємовідносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, відповідно придбання ТзОВ "Макс Метал" товарів (робіт, послуг) у ПП "Дріада Плюс" є неможливим і, як наслідок, неможливий їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців, в тому числі і Івано-Франківському ОДОСП, суд не приймає до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформованідані податкового обліку, тобто між ТзОВ "Макс Метал" та позивачем.

При цьому судом досліджено вищевказаний акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 933/3-22-80 від 14.11.2012 року у якості письмового доказу. У даному акті зафіксовано, що згідно поданої ТзОВ "Макс Метал" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкової звітності з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року, на підставі аналізу бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПС України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлено наявність податкових зобов'язань ТзОВ "Макс Метал", сформованих за рахунок, зокрема, Івано-Франківського ОДОСП. При цьому суд звертає увагу на те, що за грудень 2011 року (період, у якому ТзОВ "Макс Метал" і було реалізовано цукор позивачу), відхилень у сумі ПДВ по взаємовідносинах ТзОВ "Макс Метал" із контрагентом-покупцем - Івано-Франківським ОДОСП не виявлено (а.с.59-62 том ІІ).

Окрім цього, суд зазначає, що у відповідності до вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідого правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України із врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ). Відповідачем не надано суду доказів, що Договір постачання товару № 24 від 22.12.2011 року і Договір відповідального складського зберігання товару № 5 від 26.12.2011 року, укладені ТзОВ ''Макс-Метал'' та позивачем, а також договори поставки, укладені між позивачем та його контрагентами - ТзОВ ''Компанія Рона'', ТзОВ ''Фірма Спецтехстрой'', ТзОВ ''Спектор-Рост'', ПП ''Ріос'', ТзОВ ''Ратіон КС'', ПП ''Полірембуд'', ПП ''Нант'', ТзОВ НВП ''Комплекс'', ТзОВ ''Мюрт'' визнано недійсними у судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що необхідною умовою для визнання угоди, укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, недійсною відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, позивач та його контрагенти діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведеного, є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності висновок, наведений в акті перевірки про те, що господарські операції з купівлі цукру та його подальшого продажу є операціями, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за І півріччя 2012 року та ІІІ квартали 2012 року у сумі 26 757 000, 00 грн. за господарськими операціями з придбання цукру у ТзОВ ''Макс-Метал'' та відповідно завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період на 4 077 965,00 грн. за господарськими операціями щодо реалізації цукру ТзОВ ''Компанія Рона'', ТзОВ ''Фірма Спецтехстрой'', ТзОВ ''Спектор-Рост'', ПП ''Ріос'', ТзОВ ''Ратіон КС'', ПП ''Полірембуд'', ПП ''Нант'', ТзОВ НВП ''Комплекс'', ТзОВ ''Мюрт'' є необґрунтованими.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій по взаємовідносинах позивача із ТзОВ "Фрументумопт" та із ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Івано-Франківське ОДОСП згідно договору постачання №01/12-11 від 05.12.2011 року, укладеного із ТзОВ "Фрументумопт " , придбано у останнього пляшку «Лінея» 0,5 л. у кількості 3000 штук на загальну суму 26 070,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 345 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової та видаткової накладних № 39 та № РН-051201 від 05.12.2011 року (а.с.186, 189 том І).

Позивачем проведено оплату за придбану тару згідно рахунку за № СФ-051201 від 05.12.2011 року, виставленого ТзОВ "Фрументумопт " .

З акту перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року вбачається, що позивачем розрахунки за отриману пляшку проведено безготівково в повному обсязі (а.с.67). Дана обставина також підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 2917 від 14.12.2011 року (а.а.187).

При цьому судом з'ясовано, що у бухгалтерському обліку Івано-Франківського ОДОСП вказані операції відображені проведенням Дт 204 «Тара і тарні матеріали» Кт 361 «Розрахунки з постачальниками» - 21 725,00 грн.; Дт 64 «Розрахунки за податками» Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 4 345,00 грн.; К-т 204 «Тара і тарні матеріали» в Д-т рахунку 23 «Виробництво». Після виготовлення готової продукції - Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво» та реалізацію продукції відображено проведенням Д-т 901 «Собівартість реалізованої продукції» К-т 26 «Готова продукція» (акт перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року, а.с.67 том І).

Крім того, судом у якості письмового доказу досліджено акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 107/23-3/37723199 від 22.02.2012 року, з якого вбачається, що аналізом системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за грудень 2011 року відхилень у сумі ПДВ по взаємовідносинах ТзОВ "Фрументумопт " із контрагентом-покупцем - Івано-Франківським ОДОСП не виявлено (а.с.56-58 том ІІ).

Судом також встановлено, що 06.06.2012 року Івано-Франківським ОДОСП (Замовник) в особі в.о. генерального директора Гаркави Н.Н. та ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" (Підрядник) в особі генерального директора Ткаченко І.І. укладено договір підряду № 27/12, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виготовити змінний опціон на лінію розливу під формат бутилки 0,25 л Штоф (перелік комплектуючих вказаний у специфікації № 1, яка є невідємною частиною даного договору). Загальна вартість робіт згідно даного договору становить 75 280,00 грн. (а.с.193-195 том І).

На виконання умов вказаного договору у червні 2012 року ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" виконало для Івано-Франківського ОДОСП роботи по виготовленню змінного опціону на лінію розливу під формат бутилки 0,25 л. Штоф на загальну суму 75 280,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12 546,67 грн. Сторонами договору складено та підписано акт здачі-прийому робіт (надання послуг) № ОУ- 0000037 від 25.07.2012 року (а.с.105 том І).

ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" виписано податкові накладні за № 24 від 22.06.2012 року на суму 35 280,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 880,00 грн.), № 31 від 27.06.2012 року на суму 30 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 000,00 грн.) та за № 17 від 25.07.2012 року на суму 10 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 666,67 грн.) (а.с.197, 198, 199 том І).

Івано-Франківським ОДОСП здійснено розрахунок з ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" за виконані роботи по виготовленню змінного опціону на лінію розливу під формат бутилки 0,25 л. Штоф, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1246 від 22.06.2012 року, № 1288 від 27.06.2012 року, № 1421 від 24.07.2012 року (а.с.200, 201, 202 том І).

У бухгалтерському обліку Івано-Франківського ОДОСП вказані операції відображені проведенням Дт 23 «Виробництво» Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 54 400,00 грн.; Дт «Розрахунки за податками» Кт 631 «Розрахунки з постачальниками» - 10 880,00 грн. (акт перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року, а.с.68 том І).

При цьому суд звертає увагу на те, що на час проведення перевірки у лікеро-горілчаних цехах Івано-Франківського ОДОСП використовується технологічне обладнання, зокрема, автомати розливу ПРОТ, укупорювальні автомати ZALKIN, бракеражні півавтомати, автомати акцизної марки Cqvagninos Gatti, які є комплектуючими змінного опціону на лінію розливу під формат бутилки 0,25 л. Штоф відповідно до специфікації № 1 Договору підряду № 27/12 від 06.06.2012 року. Дана обставина зафіксована в акті перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року (а.с.127-128 том І) та не заперечувалася представниками відповідача у судовому засіданні.

Вказані докази підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Фрументумопт" і ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест", а також їх фактичне виконання.

З урахуванням наведеного, висновки відповідача з приводу того, що товаро-матеріальні цінності від ТзОВ "Фрументумопт" та від ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" не були отримані Івано-Франківським ОДОСП, а відтак господарські операції між вказаними суб'єктами господарювання є безтоварними не відповідають дійсності.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за ІІ-ІV квартали 2011 року, І півріччя 2012 року та 3 квартали 2012 року у сумі 84 458,33 грн. за господарськими операціями із ТзОВ"Фрументумопт" та ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" є безпідставними та необґрунтованими.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до абзацу 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Як уже встановлено судом, і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних ТзОВ "Фрументумопт" та від ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Виписані ТзОВ "Макс Метал" податкові накладні на поставку цукру Івано-Франківському ОДОСП, позивачем не були долучені до матеріалів даної справи. Представник позивача у судовому засіданні з цього приводу пояснив, що оригінали первинних фінансово-господарських документів по операціях з купівлі цукру та подальшої його реалізації контрагентам не подано суду у зв'язку з їх втратою. Вказана обставина підтверджується висновком за результатами перевірки наявності та причини відсутності на Івано-Франківському ОДОСП оригіналів первинних фінансово-господарських документів по операціях з купівлі цукру та подальшої його реалізації від 19.06.2013 року (а.с.40 том ІІ).

При цьому представник позивача зазначив, що усі первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи по операціях з купівлі цукру та його подальшої реалізації, в тому числі і податкові накладні, були представлені працівникам відповідача під час проведення перевірки Івано-Франківського ОДОСП.

Дана обставина підтверджується також наданими у судовому засіданні 15.01.2014 року поясненнями свідка ОСОБА_5 - головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у м. Івано-Франківську, яка безпосередньо у період з 15.01.2013 року по 12.03.2013 року проводила перевірку позивача.

З акту перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року вбачається, що перевіркою встановлено прийняття Івано-Франківським ОДОСП до виконання від ТзОВ "Макс Метал" видаткові та податкові накладні на поставку цукру з посиланням на порядковий номер, дату винесення, номенклатуру товару та суму коштів, що підлягає сплаті з урахуванням суми податку на додану вартість (а.с.65-67 том І). Крім того, із узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки Івано-Франківського ОДОСП, який значиться додатком 4 до акта перевірки від 26.03.2013 року, вбачається, що відповідачем висновки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивача здійснено за результатами перевірки головних книг, обігово-сальдових відомостей по рахунках, реєстрів отриманих податкових накладних, податкових накладних, накладних, товарних накладних тощо (а.с.89-93 том ІІ).

При цьому суд звертає увагу на те, що у згаданому акті перевірки від 26.03.2013 року відсутні висновки про те, що видані ТзОВ "Макс Метал" податкові накладні на поставку цукру Івано-Франківському ОДОСП, як і податкові накладні, виписані в подальшому самим позивачем на поставку цукру покупцям-контрагентам, були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, складені ТзОВ "Макс Метал" податкові накладні на поставку цукру №№ 576, 77, 578, 579, 580, 581, 582, 583, 584, 585, 586, 587, 88, 589, 590, 91, 92, 593, 594, 595, 596, 597, 598, 599, 600, 601, 602, 603, 604, 605, 606, 607, 608, 609, 610, 611, 612, 613, 614, 615, 616, 617, 618, 619, 620, 621, 622, 623, 624, 625, 626, 627, 628, 629, 630 від 26.12.2011 року на загальну суму 32 108 400,00 грн. (в тому числі ПДВ 5 351 400,00 грн.) є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту (акт перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року, а.с.66 том І).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у загальному розмірі 5 368 291,67 грн. за господарськими операціями, здійсненими із ТзОВ ''Макс Метал'', ТзОВ "Фрументумопт " та із ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест", а також податкові зобов'язання у сумі 4 077 96,00 грн. за господарськими операціями з реалізації товару (цукру) ТзОВ ''Компанія Рона'', ТзОВ ''Фірма Спецтехстрой'', ТзОВ ''Спектор-Рост'', ПП ''Ріос'', ТзОВ ''Ратіон КС'', ПП ''Полірембуд'', ПП ''Нант'', ТзОВ НВП ''Комплекс'', ТзОВ ''Мюрт''.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 304 697,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 2 694 225,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000362201 від 09.04.2013 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - до задоволення.

Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Згідно пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу) (підпункт 139.1.1); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що Івано-Франківським ОДОСП правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, понесені позивачем за придбаний у ТзОВ ''Макс Метал'' та у ТзОВ "Фрументумопт " товар (цукор) та тару (пляшку «Лінея» 0,5 л.), а також за надані ТзОВ "Крим-Оріон-Інвест" послуги по виготовленню змінного опціону на лінію розливу під формат бутилки 0,25 л. Штоф у загальній сумі 26 841 458,33 грн., що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року на 157 172,00 грн.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено Івано-Франківському ОДОСП суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 157 172,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 56 911,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000282203 від 09.04.2013 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - до задоволення.

Щодо правомірності застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу згідно рішення № 2500/22-1 від 09.04.2013 року за порушення вимог статтей 2, 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суд зазначає наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності Івано-Франківського ОДОСП є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (а.с.12 том І).

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового видаються суб'єктам господарювання - юридичним особам, а на виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів - усім суб'єктам господарювання (частина 2).

Одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб'єкту господарювання додаток до ліцензії, який містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб'єкт господарювання може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону). Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб'єкта господарювання або власника знака для товарів і послуг та визначеного цим Законом порядку (частина 8).

Судом встановлено, що Івано-Франківське ОДОСП здійснює виробництво алкогольних напоїв на підставі ліцензії серія АГ № 152959 (реєстраційний номер № 514) від 12.04.2011 року, виданої строком на 5 років, з 12.04.2011 року до 12.04.2016 року, з додатками до неї, що містять перелік видів алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання.

З акту перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року вбачається, що у жовтні 2011 року позивачем вироблено алкогольних напоїв без наявності в додатку до ліцензії на право їх виробництва а саме 6213 пляшок горілки «Старе місто» житня 0,5 л, 6 201 пляшку горілки «Старе місто» класична 0,5 л, 6249 пляшок горілки «Старе місто» особлива 0,5 л та 3 906 пляшок горілки «Старе місто» класична 0,75 л на загальну суму 496 110,70 грн. При цьому, додаток до ліцензії на право виробництва вказаних видів алкогольних напоїв отримано Івано-Франківським ОДОСП 01.12.2012 року серія ПВ № 002716 (а.с.134 том І). Вказана обставина також не заперечувалася представником позивача у судовому засіданні.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно винесено рішення № 2500/22-1 від 09.04.2013 року, згідно якого до Івано-Франківського ОДОСП застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 992 221,56 грн. за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Досліджуючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000292203 від 09.04.2013 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 93 519,00 грн., судом встановлено наступне.

Згідно договору купівлі-продажу складських приміщень універсальної торгової бази по вул.. Польовій 2 від 25.07.1997 року № 2, укладеного Івано-Франківським ОДОСП (покупець) в особі генерального директора Яковця І.І. та універсальною торговою базою облспоживспілки (продавець) в особі директора Скрипки М.І., покупцем придбано частину універсальної торгової бази, розташовані по вул. Польовій, 2 в м. Івано-Франківську (а.с.98 том ІІ). Продавцем передано складські приміщення у розпорядження покупця, про що сторонами договору складено та підписано акт прийому-передачі від 30.10.1997 року (а.с.97 том ІІ). Вказаний договір посвідчено Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації, Івано-Франківському ОДОСП видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, від 06.11.1997 року (а.с.102 том ІІ).

Крім того, згідно договору купівлі-продажу складських приміщень універсальної торгової бази по вул.. Польовій 2 від 23.02.1998 року № 2, укладеного Івано-Франківським ОДОСП (покупець) в особі генерального директора Яковця І.І. та універсальною торговою базою облспоживспілки (продавець) в особі директора Скрипки М.І., покупцем придбано складські приміщення, розташовані по вул. Польовій, 2 в м. Івано-Франківську, загальною площею 914 кв.м. (а.с.203 том І). Продавцем передано складські приміщення у розпорядження покупця, про що сторонами договору складено та підписано акт прийому-передачі від 20.03.1998 року (а.с.204 том І). Вказаний договір посвідчено Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації, Івано-Франківському ОДОСП видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, від 23.03.1998 року (а.с.205 том І).

Згідно листа відділу Держземагенства у м. Івано-Франківську № 70/10/58 від 30.01.2013 року за ТД «Івано-Франківська горілка» обліковується 0,81 га земельної площі на вул. Польовій, 2 у м. Івано-Франківську (а.с.103 том ІІ).

При цьому судом встановлено, що ТД «Івано-Франківська горілка» (код ЄДРПОУ - 25065058) входить до структури Івано-Франківського ОДОСП та являється філією останнього.

Із листа Управління земельних відносин Івано-Франківської міської ради № 1708/9 від 07.02.2013 року вбачається, що інформація щодо оформлення права користування земельною ділянкою за ТД «Івано-Франківська горілка» в управлінні відсутня (а.с.109 том І).

Судом також з'ясовано, що згідно договору купівлі-продажу приміщення від 07.10.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_15, Івано-Франківським ОДОСП придбано у власність від Коопзаготпромторгу Надвірнянського РайСТ приміщення магазину «Овочі № 3», яке знаходиться за адресою: майдан Шевченка, м. Надвірна Івано-Франківської обл., загальною площею 125,0 кв.м. Вказане приміщення належало Коопзаготпромторгу Надвірнянського РайСТ згідно Свідоцтва про право власності від 17.08.1999 року, виданого на згідно рішення Надвірнянського міськвиконкому від 22.07.1999 року № 479.

У судовому засіданні встановлено та з акту перевірки № 2500/22-1/00375409 від 26.03.2013 року вбачається, що станом на 01.10.2011 року та 30.09.2012 року приміщення магазину «Овочі № 3» перебувало на балансі у структурному підрозділі Івано-Франківського ОДОСП - філії ТД «Івано-Франківська горілка» (а.с.111 том І)

При цьому слід відмітити, що статтею 95 Цивільного кодексу України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою. Вона наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (пункт 269.1).

Згідно підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

Статтею 287 цього Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац 1 пункту 287.1).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що платником земельного податку за земельні ділянки по вул. Польовій у м. Івано-Франківську та у м. Надвірна (майдан Шевченка), на яких розміщені придбані позивачем нежилі будівлі, у відповідності до вимог статей 269, 286 Податкового кодексу України є Івано-Франківське ОДОСП, а не філія ТД «Івано-Франківська горілка» Івано-Франківського ОДОСП, за якою обліковується 0,81 га земельної площі на вул. Польовій, 2 у м. Івано-Франківську та на балансі якої перебуває приміщення магазину «Овочі № 3» у м. Надвірна.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно листа Надвірнянської оДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 19.02.2013 року № 74/7/15 податкові декларації з плати за землю за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року Івано-Франківським ОДОСП до інспекції не подавались (а.с.111 том І). Факт несплати земельного податку за земельні ділянки, розміщені у м. Надвірна (майдан Шевченка), за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року не заперечувався також представником позивача у судовому засіданні, а тому в силу вимог частини 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства доказуванню не потребує.

Статтею 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (підпункт 271.1.2 пункту 271.1)

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 цього Кодексу ставка податку за земельну ділянку, нормативно-грошову оцінку яких проведено, встановлено у розмірі 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом Держкомзему у м. Івано-Франківську від 12.02.2013 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки комерційного призначення, розташованої по вул. Польовій у м. Івано-Франківську, площею у 8100 кв. м. становить 7 481 534,54 грн. (а.с.104 том ІІ).

Нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки комерційного призначення у м. Надвірна, майдан Шевченка (1 економічно-планувальна зона) становить 110,79 грн. (лист Відділу Держземагенства у Надвірнянському районі Івано-Франківської області № 1675/10 від 19.02.2013 року) (а.с.111 том І).

Таким чином, Івано-Франківське ОДОСП за земельні ділянки по вул. Польовій у м. Івано-Франківську та у м. Надвірна (майдан Шевченка), на яких розміщені придбані ним нежилі будівлі, зобов'язане було сплатити земельний податок за період жовтень-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року у сумі 74 815,35 грн. та 138,49 грн. відповідно.

Згідно підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначати суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно згідно податкового повідомлення-рішення № 0000292203 від 09.04.2013 року нараховано Івано-Франківському ОДОСП 74 815,35 грн. земельного податку з юридичних осіб та штраф у сумі 18 703,84 грн. (а.с.94 том ІІ), а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень № 0000282203 та № 0000362201 від 09.04.2013 року обґрунтованими, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000282203 від 09.04.2013 року, згідно якого Івано-Франківському обласному державному об'єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, на 214 083 (двісті чотирнадцять тисяч вісімдесят три) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000362201 від 09.04.2013 року, згідно якого Івано-Франківському обласному державному об'єднанню спиртової та лікеро-горілчаної промисловості збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 4 998 922 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 20.01.2014 року.