Рішення

від 21.01.2014 по справі 193/1776/13-ц

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1776/13-ц

Провадження №2/193/54/14

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

21 січня 2014 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Шумської О.В.

при секретарі Палій Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Перша Слов'янська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадщину за заповітом , -

В С Т А Н О В И В :

19 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Софіївського районного суду із вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 набула право на земельну частку (пай) розміром 10,17 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться в КСП ім. Шевченка с. Жовте на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району.

04 лютого 2003 року ОСОБА_4 заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, право на земельну частку (пай) заповіла позивачу.

За життя ОСОБА_4 на вказану земельну частку (пай) отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку. Площа земельної ділянки 9,7921 га і розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району.

У зв'язку з державною реєстрацією земельної ділянки у Державному земельному кадастрі земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 1225285200:01:001:0180.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 9,7921 га, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім позивача, спадкоємця за заповітом, спадкоємцями за законом на вказану земельну ділянку є: ОСОБА_2, який має право на обов'язкову частку у спадщині як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця, який, у встановлений законодавством шестимісячний строк, подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини на обов'язкову частку, та ОСОБА_3, яка не зверталася і не буде звертатися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на обов'язкову частку та отримання свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку.

З метою прийняття спадщини, у встановлений законом строк, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а 31.10.2012 року - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на успадковану земельну ділянку.

Нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що позивач не надала вказаний у заповіті правовстановлюючий документ на землю, а саме: сертифікат, який вказано в заповіті.

Однак вищевказаний документ був змінений на Державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому надати його нотаріусу немає можливості.

Таким чином, виникла ситуація, коли позивач успадкувала земельну ділянку відповідно до заповіту, однак позбавлена можливості оформити спадщину на земельну ділянку шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а тому позивач змушена звернутись до суду за захистом свого порушеного права і просить визнати за нею, право власності в порядку спадкування за заповітом на 7/8 частин земельної ділянки площею 9,7921 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4.

Позивач - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, посилаючись на обставини, викладені у поданій до суду позовній заяві, на задоволенні позову наполягає, просить розглянути справу за її відсутності, про що надала до суду відповідну заяву.

Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги визнають, проти позову не заперечують, просять розглянути справу за їх відсутності, про що надали до суду відповідні заяви.

Третя особа - перша Слов'янська державна нотаріальна контора позовні вимоги визнають, проти позову не заперечують, просять розглянути справу за відсутності їхнього пердставника, про що надали до суду відповідну заяву.

В судовому засіданні за матеріалами справи встановлено:

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 набула право на земельну частку (пай) розміром 10,17 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться в КСП ім. Шевченка с. Жовте на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району.

04 лютого 2003 року ОСОБА_4 заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, право на земельну частку (пай) заповіла позивачу (а.с. 8).

За життя ОСОБА_4 на вказану земельну частку (пай) отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку. Площа земельної ділянки 9,7921 га і розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району (а.с. 10).

У зв'язку з державною реєстрацією земельної ділянки у Державному земельному кадастрі земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 1225285200:01:001:0180 (а.с. 11-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 9). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 9,7921 га, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім позивача, спадкоємця за заповітом, спадкоємцями за законом на вказану земельну ділянку є: ОСОБА_2, який має право на обов'язкову частку у спадщині як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця, який, у встановлений законодавством шестимісячний строк, подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини на обов'язкову частку, та ОСОБА_3, (а.с. 17), яка не зверталася і не буде звертатися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на обов'язкову частку та отримання свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку.

З метою прийняття спадщини, у встановлений законом строк, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а 31.10.2012 року - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на успадковану земельну ділянку.

Нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що позивач не надала вказаний у заповіті правовстановлюючий документ на землю, а саме: сертифікат, який вказано в заповіті (а.с. 6).

Однак вищевказаний документ був змінений на Державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому надати його нотаріусу немає можливості.

Таким чином, виникла ситуація, коли позивач успадкувала земельну ділянку відповідно до заповіту, однак позбавлена можливості оформити спадщину на земельну ділянку шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, беручи до уваги заяви сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1261 Цивільного Кодексу України позивач являється спадкоємцем майна - земельної ділянки, померлої ОСОБА_4 за заповітом.

Стаття 1223 ЦК передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У випадку, коли спадкодавець склав заповіт, - до спадщини закликаються спадкоємці за заповітом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Також спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи.

Стаття 1225 ч. 1 ЦК України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1241 ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині померлої матері.

Згідно із ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Суб'єктами права на обов'язкову частку в цьому випадку виступає непрацездатний син спадкодавця, а до непрацездатних осіб відносяться: а) особи, які досягли віку - жінки - 55 років, чоловіки - 60 років, тобто віку, який дає їм підставу для одержання пенсії за віком, незалежно від того, чи продовжують вони працювати; б) інваліди I, II та III груп.

Як вбачається з копії паспорта серії НОМЕР_1, виданого Софіївським РВУ МВС України в Дніпропетровській області 03.02.1997 року ОСОБА_2 являється повнолітнім непрацездатним сином спадкодавця, а тому суд вважає, що він має право на обов'язкову частку у спадщині після померлої матері в розмірі 1/8 частини земельної ділянки.

Заповіт на день смерті ОСОБА_4 ніким не скасований та не змінений, у зв'язку з чим позивач має право на спадкування майна в порядку спадкування за заповітом, проте лише на частину майна - 7/8 частин, оскільки ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині.

Позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1123,74 грн. Однак у третьому пункті прохальної частини позовної заяви викладено вимогу про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 140,48 грн.

При зверненні позивача до суду з даною позовною заявою нею було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством - сплачено 1123,74 грн. судового збору, хоча Законом України «Про судовий збір» за розгляд цивільної справи даної категорії встановлено суму судового збору, яка складає 983,26 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому судовий збір підлягає поверненню позивачу у розмірі 140,48 грн.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Перша Слов'янська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадщину за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 7/8 частин земельної ділянки площею 9,7921 га, вартістю 98326,44 грн., яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та належала спадкодавцю ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ДП № 029269 виданого 08 червня 2004 року Софіївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1225285200:01:001:0180.

Зобов'язати Управління Державного казначейства в Софіївському районі ГД ДКСУ в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір згідно квитанції № 56FE718DF66B86E9 від 29.10.2013 року - 140,48 грн., внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Шумська