Рішення

від 23.01.2014 по справі 903/1188/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2014 р. Справа № 903/1188/13

за позовом приватного підприємства"Демидівський консервний завод"

до відповідача 1: приватного підприємства "Макро Маркет"

відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "БУП"

про стягнення 14 099,94грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Литвинюк Ю.В., дов. б/н від 22.07.2013р.

від відповідачів: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Демидівський консервний завод" звернулось з позовом до приватного підприємства "Макро Маркет" та товариства з обмеженою відповідальністю "БУП" про стягнення 44 339,94 грн., в т.ч. солідарно з ПП "Макро Маркет" та ТзОВ "БУП" 650,00 грн.; з ТзОВ "БУП" 9 080,00 грн. заборгованості за товар отриманий згідно видаткової накладної №300000495 від 16.11.2012р., 1331,24 грн. пені за затримку виконання зобов'язання згідно п.7.2. договору за період з 16.12.2012р. по 25.02.2013р. та з 26.02.2013р. по 16.06.2013р., 9,73 грн. інфляційних витрат за період з 26.02.2013р. по 25.07.2013р., 34 609,94 грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання згідно п.7.2. договору, витрати на адвокатську допомогу у розмірі 2 500,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачами умов договорів поставки №20 від 16.11.2013р. та поруки №20 від 16.11.2012р.

У судовому засіданні 03.12.2013р. позивач подав заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви та просить: стягнути з відповідачів 1, 2 солідарно заборгованість в розмірі 650,00 грн.; з відповідача 2 суму позовних вимог в розмірі 9 080,00 грн. основного боргу, 1336,21 грн. нарахованої пені, 9,73 грн. інфляційних витрат, 3 024,00 грн. штрафу; стягнути з відповідачів витрати на адвокатську допомогу у розмірі 2 500,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як, подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Суд клопотання про уточнення прохальної частини позовної заяви вхід. №01-29/13602/13 від 03.12.2013р., подане представником позивача на підставі довіреності від 22.07.2013р., розцінює, як заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно зі ст. 22 ГПК України.

Зменшення позовних вимог - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

Оскільки зменшення позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача та інших осіб, судом приймається заява представника позивача про зменшення позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову - 14 099,94грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалами суду від 03.12.2012р., 08.01.2014р. розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача 2, неподанням витребуваних доказів. Зобов'язано позивача направити відповідачу 2 копію позовної заяви з додатками на адресу: 83056, Донецька обл., м. Донецьк, Київський район, вул. Очаківська, буд. 24 та надати суду докази надіслання (поштову квитанцію та опис вкладень); відповідачів - надати суду довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у разі заперечення суми заборгованості подати зустрічний розрахунок.

Відповідач 1 витребуваних доказів суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду спору, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301032026014 від 21.11.2013р., №4301032034645 від 27.11.2013р., №4301032077506 від 17.12.2013р., №4301032122838 від 16.01.2014р.

Відповідач 2 витребуваних доказів суду не подав, ухвали суду від 14.11.2013р., 20.11.2013р., 19.12.2013р., 08.01.2014р. повернуті органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР станом на 03.12.2013р. адреса реєстрації ТзОВ "БУП" - Донецька обл., м. Донецьк, Київський район, вул. Очаківська, буд. 24, куди і направлялась ухвала суду від 08.01.2014р. (поштове повідомлення №4301032122781, а.с. 57).

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, та про те, що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, явку відповідачів не було визнано обов'язковою, сплив строк розгляду спору, імперативно визначений ст.69 ГПК України, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, та -

встановив:

16.11.2012р. між приватним підприємством "Демидівський консервний завод" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «БУП» (покупець) укладено договір №20, за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався продати і передати у власність відповідачу (покупцю) продукти харчування, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити продукцію на умовах договору (а.с. 10-12).

Асортимент, кількість та ціни на продукцію, яка передається покупцю, визначаються сторонами у накладних на відпуск продукції, що є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 договору).

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу 2 продукцію (горошок зелений) по видатковій накладній №300000495 від 16.11.2012р. в кількості 8 640 банок на загальну суму 30 240,00грн. (а.с.13).

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача 2 про отримання на вказаній вище видатковій накладній згідно довіреності №19-10 від 19.11.2012р. (а.с. 14).

Пунктом 5.2. договору визначено, що оплата за отриману партію продукції проводиться протягом 30 календарних днів з моменту отримання товарної партії.

Всупереч умовам договору відповідач 2 оплату за отриману продукцію не здійснив.

Накладною №3 від 26.02.2013р. постачальнику повернуто продукцію в кількості 5 860 банок на загальну суму 20 510,00грн. (а.с .15).

Відповідач 2 оплату за залишок товару в сумі 9 730,00 грн. не здійснив, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Договір №10 від 16.11.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 9 730,00 грн., стверджується договором №10 від 16.11.2012р., видатковою накладною №495 від 16.11.2012р., довіреністю №19-10 від 19.11.2012р., накладною на повернення №3 від 26.02.2013р., товарно-транспортними накладними від 26.02.2013р. та підлягає до стягнення в силу ст.ст.193, 265 ГК України, ст. 692 ЦК України. Відповідачем 2 позов не оспорено та не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

01.04.2013р. між приватним підприємством «МАКРО МАРКЕТ» (поручитель) та приватним товариством «Демидівський консервний завод» (кредитор) підписано договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТзОВ «БУП» (боржником) згідно договору №20 від 16.11.2012р. (а.с. 19).

Пунктом 2 договору встановлено відповідальність поручителя в сумі 650,00 грн.

30.04.2013р. позивач звернувся до поручителя з листом-вимогою №17/04/13 (а.с. 19).

Поручитель вимоги не виконав, заборгованості не сплатив.

Зміст ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Вимога до поручителя - ПП «МАКРО МАРКЕТ» від 30.04.2012р. пред'явлена в межах строку, визначеного ст.559 ЦК України.

Договір поруки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Зважаючи на викладене, вимога про стягнення солідарно з відповідача 1 приватного підприємства «МАКРО МАРКЕТ» та відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «БУП» заборгованості в сумі 650,00грн. підставна згідно ст.554 ЦК України, договору поруки від 01.04.2013р.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За умовами договору №20 від 16.11.2012р. (п. 7.2) у випадку несвоєчасної оплати за отриману партію продукції покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 16.12.2012р. по 16.06.2013р. в сумі 1 336,21грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 пені за період з 16.12.2012р. по 16.06.2013р. з урахуванням вимог статей 230-232 ГК України, ст.ст.1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.7.2 договору №20 від 16.11.2012р. підставні в розмірі 1 334,31грн.

В стягненні 1,90грн. пені слід відмовити у зв'язку з арифметичною помилкою при розрахунках.

У п. 7.2 договору №20 від 16.11.2012р. сторони обумовили і відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дана правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду України "Про стягнення боргу" №3-88гс11 від 09.04.2012р., від 27.04.2012р. що є обов'язковими для судів в силу ст. 111 28 ГПК України.

Сторони у договорі №20 від 16.11.2012р. передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки у формі пені та штрафу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 3 024,00грн. 10% штрафу за прострочення платежу згідно ст.ст. 230-231 ГК України, ст.ст. 549, 627 ЦК України та п. 7.2. договору №20 від 16.11.2012р.

В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Позивачем нараховано 9,73грн. інфляційних втрат за період з 16.12.2012р. по 25.07.2013р., які підлягають до стягнення з відповідача 2 в силу ст. 625 ЦК України.

Розрахунок нарахування пені, 10% штрафу, інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 2 500,00 грн. В обґрунтування витрат долучив договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 22.07.2013р., видатковий касовий ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №424 від 30.07.2009р. (а.с. 20-21, 60-61).

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі №6-рп/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

У п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на те, що витрати на оплату послуг адвоката підтверджено посвідченням адвоката №151 від 07.11.2007р., договором про надання правової допомоги від 20.08.2013р., платіжним дорученням №1168 від 02.09.2013р., з огляду на розумну необхідність витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, господарський суд вважає за необхідне їх відшкодувати в розмірі 1 000,00грн. згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України, при цьому на відповідача 2 слід віднести 951,67грн. витрат по оплаті послуг адвоката та 48,33грн. - солідарно на відповідачів 1, 2.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідачів, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 640,95грн. слід віднести на відповідача 2 та 79,31грн. витрат по сплаті судового збору слід віднести солідарно на відповідачів 1, 2 відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 173, 174, 193, 202, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 509, 525-527, 530, 549, 599, 610-612, 655, 692, 712 ЦК України, Законом України"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з приватного підприємства «МАРКО МАРКЕТ», 43000, м.Луцьк, вул.Ковельська, буд. 40, код ЄДРПОУ 30887745 та товариства з обмеженою відповідальністю «БУП», 83056, Донецька область, м.Донецьк, Київський район, вул. Очаківська, буд. 24, код ЄДРПОУ 37046695

на користь приватного підприємства «Демидівський консервний завод», м. Луцьк, вул.Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 36541208

650,00грн. основного боргу, 79,31грн. витрат по судовому збору, 48,33грн. витрат на оплату послуг адвоката. Всього - 777,64грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БУП», 83056, Донецька область, м.Донецьк, Київський район, вул. Очаківська, буд. 24, код ЄДРПОУ 37046695

на користь приватного підприємства «Демидівський консервний завод», м. Луцьк, вул.Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 36541208

9 080,00грн. основного боргу, 1 334,31грн. пені, 3 024,00грн. штрафу, 9,73грн. інфляційних втрат, 1 640,95грн. витрат по судовому збору, 951,67грн. витрат по оплаті послуг адвоката. Всього - 16 040,66грн.

4. У стягненні 1,90грн. пені, 1 500,00грн. витрат по оплаті послуг адвоката відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

24.01.2014р.

Суддя С.Т.Філатова