Рішення

від 21.01.2014 по справі 919/1387/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року справа № 919/1387/13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія порт»

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 41, ідентифікаційний код 20675771)

про стягнення 40160,02 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ФКМ СМР) - Бекетова Н.С., довіреність № б/н від 08.01.2014;

Відповідач (ТОВ "Фірма "Акваторія-Порт") - не з'явився.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія порт» про стягнення 134460,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним користуванням з боку відповідача об'єктом нерухомого майна після припинення дії договору оренди №433-11 від 01.11.2011.

Ухвалою від 03.12.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи відповідач у порядку положень статей 22, 59 ГПК України надав відзив на позовну заяву, вказавши, що з вимогами позивача не погоджується, вважає їх неправомірними та просить у їх задоволенні відмовити повністю, з огляду на те, що позивачем вказано суму без урахування оплати в березні 2013 року. Крім того, відповідач просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 50-52).

У ході розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача неустойку в сумі 74102,36 грн. за період з 01.03.2013 по 08.09.2013 (вх. 15271/13 від 23.12.2013).

Означена заява була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 21.01.2014 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 40160,02 грн, відповідно до наданого раніше розрахунку (а.с. 32).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Також у судовому засіданні 21.01.2014 позивачем у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надано письмові пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких зазначив, що застосування до правовідносин сторін строку спеціальної позовної давності - 1 рік на підставі положень статі 258 Цивільного кодексу України суперечить висновкам, викладеним у роз'ясненні, які викладені у листі Вищого господарського суду України №01-06/735/2012 від 29.05.2012.

У судове засідання 21.01.2014 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, до його початку надав клопотання про розгляд справи у його відсутність з урахуванням позицій відповідача, викладених у відзиві та клопотанні про застосування строку позовної давності (вх. 680/14 від 21.01.2014).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.01.2014 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд позов задовольнити з урахуванням зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія-Порт» (Орендар) укладений договір оренди №433-11 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі, загальною площею 150,00 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 41, що знаходяться на балансі КП «Аррікон» СМР, вартістю 147861 грн., для використання приміщень під офіс, надання юридичних послуг (а.с. 9-10).

Відповідно до пункту 2.6 Договору при припиненні договору об'єкт оренди має бути повернутий (звільнений) орендодавцю.

Об'єкт оренди має бути повернутий у стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, яка складається з представників орендодавця, орендаря та балансоутримувача. Передача майна орендарем та приймання його орендодавцем оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди, що підписується представниками сторін та балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди. (п. 2.7 Договору).

Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Договору розмір орендної плати з 20.09.2011 визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007, виходячи з орендної ставки 18%, 20% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна станом на 30.04.2003. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не враховуються до орендної плати. До орендної плати не враховуються витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Орендна плата з 20.09.2011 складає 5894,79 грн за місяць оренди.

Орендарем сплачується технічне обслуговування: 3,00 грн * 61,34 кв.м. = 184 грн. 02 коп та перераховується балансоутримувачу щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Орендар зобов'язався, зокрема, повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані протягом 30 днів з дати припинення договору (п. 4.4.14 Договору).

Згідно з п. 7.1 цей договір діє з моменту його підписання до 16.06.2012.

Відповідно до пункту 7.6 дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого договором; рішення господарського суду.

У виконання умов договору №433-11 від 01.11.2011 Позивач передав Відповідачу об'єкт оренди, про що був складений акт приймання-передачі орендованого майна (а.с. 11).

Рішенням Господарського суду міста Севастополя №919/339/13 від 29.05.2013 за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Фирма "Акватория-порт" про зобов'язання звільнити приміщення та повернення майна, стягнення неустойки у розмірі 88 387,70 грн, позов було задоволено повністю, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фирма "Акватория-порт" звільнити вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі, загальною площею 150 кв. м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 41, вартістю 147 861,00 грн та повернути вказаний об'єкт оренди за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фирма "Акватория-порт" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради неустойку у розмірі 88 387,70 грн. період з 17.07.2012 по 28.02.2013

Рішення обґрунтовано тим, що договір оренди нерухомого майна припинив свою дію 16.06.2012 та орендар був зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю в строк до 17.07.2012.

Листом від 09.07.2013 №01-15/1943 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради у виконання рішення Господарського суду міста Севастополя від 29.05.2013 №919/339/13 повідомив відповідача про необхідність повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (арк.с. 14).

Актом прийому-передачі орендованого майна від 09.09.2013 засвідчено повернення відповідачем нерухомого майна (а.с. 13).

Безпідставне користування спірним нерухомим майном з боку відповідача за період з 01.03.2013 по 08.09.2013 і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми неустойки в сумі 40160,02 грн. за означений період.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Договір припиняється після спливу строку його дії (стаття763 ЦК України).

Частиною 4 статті 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Виходячи із змісту пункту 7.6 Договору, він вважається припиненим, зокрема, у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.

Судом встановлено, що Договір оренди №433-11 від 01.11.2011 припинив свою дію 16.06.2012.

Однак, об'єкт нерухомого майна був повернутий лише 09.09.2013, що підтверджується наявними у справі доказами (арк.с.13).

Згідно зі статтею 785 ч.1 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до приписів статті 27 ч. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.

За приписами п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

З огляду на те, що відповідач не повернув орендоване майно у належний строк, позивачем нараховано неустойку в розмірі 40160,02 грн. за період з 01.03.2013 по 08.09.2013, з урахуванням оплат, здійснених відповідачем (арк.с.32).

Суд вважає нарахування неустойки позивачем обґрунтованим, розрахунок позивача по нарахуванню неустойки таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, та вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, у розмірі 40160,02 грн. - такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на позов відповідач просить суд застосувати до вимог позивача строк спеціальної позовної давності на підставі положень статті 258 Цивільного кодексу України, а також обмежити нарахування неустойки строком до 6 місяців на підставі пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, з урахуванням неустойки, що була стягнута за рішенням господарського суду міста Севастополя №919/339/13 від 29.05.2013.

Суд вважає вказані вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (Постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі №40/117).

Відповідно до пункту 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 Цивільного кодексу України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 Цивільного кодексу України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 N 14-рп/2012 зі справи N 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Згідно з положеннями пункту 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, є неправильним.

Постановою Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі №5005/2712/2011 зроблений висновок про те, що оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, зменшення строку нарахування неустойки до шести місяців є безпідставним.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія-порт» (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 41, ідентифікаційний код 20675771) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, на р/р бюджету міста Севастополя №33213870700001 в ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) суму неустойки в розмірі 40160,02 грн. (сорок тисяч сто шістдесят грн. 02 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акваторія-порт» (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 41, ідентифікаційний код 20675771) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, на р/р №37188003000416 в ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, отримувач Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір у сумі 1720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.01.2014

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 24.01.2014