Рішення

від 21.01.2014 по справі 924/1517/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2014 р.Справа № 924/1517/13

Господарський суд Хмельницької області у складі cудді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" м.Волочиськ, Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-ВІСТА" с. Голозубинці, Дунаєвецького району, Хмельницької області

про стягнення 21 529,06 грн., з яких 13755,64 грн. основного боргу, 1372,17 грн. пені, 5861,14 грн. штрафу, 540,11 грн. 3% річних

Представники сторін:

позивача: Бундз Т.В. - за довіреністю від 14.01.13р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 21 529,06 грн., з яких 13755,64 грн. основного боргу, 1372,17 грн. пені, 5861,14 грн. штрафу, 540,11 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову зазначає, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання ТОВ „Прима - Віста" укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" договору поставки №63-05/12ХМ від 17.05.2012р.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано належним чином завірені копії договору поставки №63-05/12 ХМ від 17.05.2012р., додатку №1 від 17.05.2012р. до вказаного договору, видаткової накладної № ВА0000004а4 від 21.05.2012р. та довіреності ААА №5015 від 17.05.12р.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1372,17 грн. пені, 5861,14 грн. штрафу та 540,11 грн. 3% річних. В частині суми 13755,64 грн. основного боргу просить провадження у справі припинити в зв'язку з тим, що відповідач добровільно розрахувався після подачі позову до суду.

В судові засідання 13.01.2014р. та 21.01.2014р. відповідач за викликом не з'явився, доказів поважності причин неявки та відзиву на позов не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

17 травня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «ВІТАГРО» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-ВІСТА" с. Голозубинці, Дунаєвецького району, Хмельницької області (Покупець) укладено договір поставки № 63-05/12 ХМ, за умовами якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях -додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2. договору ).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. договору, ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному окремому випадку окремо та відображатись у відповідних специфікаціях -додатках (які є додатками до договору). Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікаціях) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ВАТ "Державний ощадний банк України" на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини).

Згідно з п. 2.6 договору покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.

У випадку порушення покупцем більше 30 календарних днів строку оплати за товар, вказаного в відповідній специфікації-додатку, постачальник має право відмовити у подальшій поставці товару та вважається, що строк оплати за товар, поставлений раніше, відповідно до умов договору настав. При цьому покупець зобов'язаний оплатити в повному розмірі за поставлений товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вимоги постачальника (п. 2.8. договору ).

Відповідно до умов розділу 3 "Зобов'язання сторін" постачальник зобов'язаний: передавати товар покупцеві з дотримання термінів поставки, вказаних в додатках, та в місцях, визначених в графі "Базис поставки" цих же додатків. Якщо інше не визначено в додатку, базис поставки товару - EXW (Інкотермс - 2010) - склад постачальника (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7. Покупець зобов'язаний: прийняти товар в строки котрі вказані в специфікаціях; оплатити вартість товару в термін(и), вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п. 2.3. цього договору; сплатити повну вартість товару без урахування компенсацій в разі протермінування оплати відповідно до умов п. 2.4., 2.5. договору. Виконання обов'язку покупця з оплати товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Товар вважається відвантаженим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості - відповідно до кількості одиниць виміру, вказаній в накладній (видатковій, товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства - виробника (п. 4.2. договору ).

За змістом п.п. 7.2.1., 7.3., 7.4. за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачується штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за даним договором. Сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної даності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п. 5.1. договору ).

Договір та додаток до нього підписані сторонами та скріплені відбитками печаток.

Додатком до договору №1 від 17.05.2012р. сторони узгодили назву товару, кількість, ціну, загальну вартість, терміни та базис поставки, календарний графік платежів. Загальна вартість товару становить 23444,64 грн..

На виконання умов договору поставки позивач здійснив поставку відповідачу товар на суму 23444,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВА0000004а4 від 21.05.2012р. згідно довіреності ААА №5015 від 17.05.2012р.

Відповідачем заборгованість на поставлений позивачем товар оплачено частково у сумі 9689,00 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 13755,64 грн., що підтверджується розрахунком.

Оскільки, відповідач у добровільному порядку суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, з урахуванням п. 7.2.1. договору поставки №63-05/12 ХМ від 17.05.2012р. та норм чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 21529,06 грн., з яких 13755,64 грн. - основного боргу, 1372,17 грн. - пені, 5861,14 грн. - штрафу, 540,11 грн. - 3% річних.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом враховано, що між сторонами 17.05.2012р. укладено договір поставки №63-05/12 ХМ.

Правовідносини, які виникли між ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" та ТОВ „ПРИМА - ВІСТА" за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між ТОВ "Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" та ТОВ „ПРИМА -ВІСТА" договору поставки №63-05/12 ХМ від 17.05.2012р. в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Судом враховується, що ТОВ "Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" на виконання умов договору поставлено ТОВ „ПРИМА -ВІСТА" товар на загальну суму 23444,64 грн. згідно наявних в матеріалах справи копії видаткової накладної № ВА0000004а4 від 21.05.2012р. та довіреності ААА№5015 від 17.05.2012р.

В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак обов'язку по його оплаті в строк встановлений Договором виконав частково на суму 9689,00 грн.

Як встановлено судом, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 13755,64 грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Після подання позову відповідач перерахував позивачу заборгованість в сумі 13755,64 грн. боргу, що підтверджується виписками з банку від 19.07.2012р., від 14.12.12р., від 29.03.2013р., від 10.12.2013р., від 18.12.2013р.

На підставі викладеного, провадження у справі в частині стягнення 13755,64 грн. основного боргу належить припинити.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Окремо судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 27.04.2012 року (справа №06/5026/1052/2011) та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

З урахуванням п.7.2.1. договору поставки №63-05/12 ВН від 17.05.2012р. та норм чинного законодавства ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" нараховано до стягнення з відповідача 1372,17 грн. - пені, 5861,14 грн. - штрафу.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення суми штрафу судом встановлено, що заявлена сума нарахована обґрунтовано та з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.

За таких обставин, враховуючи зазначені вимоги законодавства, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення пені обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 1370,10 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування пені.

В позові, в частині стягнення з відповідача пені на суму 2,07 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору та законодавства України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 540,11 грн.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення сума 3% річних нарахована поза межами максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково у сумі 538,57 грн. У стягненні 1,54 грн. належить відмовити.

Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем 3% річних, штрафу та пені за прострочення виконання зобов'язань за договором поставки у сумі 7773,42 грн., остання підлягає стягненню з відповідача.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, п.1.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" м.Волочиськ, Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-ВІСТА" с. Голозубинці, Дунаєвецького району, Хмельницької області про стягнення 21 529,06 грн., з яких 13755,64 грн. основного боргу, 1372,17 грн. пені, 5861,14 грн. штрафу, 540,11 грн. 3% річних задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-ВІСТА" (с. Голозубинці, Дунаєвецького району, Хмельницької області, код 32363126) на користь товариства з обмеженою відповідальністью "Агрохімічна компанія "Вітагро" (м. Волочиськ, Хмельницької області, вул. Косовського,7, код 37993500) - 5861,14 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят одна гривна 14 коп.) штрафу, 1370,10 грн. (одна тисяча триста сімдесят гривень 10 коп.) пені, 538,57 грн. (п'ятсот тридцять вісім гривень 57 коп.) 3% річних, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп. ) судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 13755,64 грн. основного боргу припинити.

В позові в частині стягнення 1,54 грн. 3% річних та 2,07 грн. пені відмовити.

Суддя С.В. Гладій

Помічник судді І.М. Вальчук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (м. Волочиськ, Хмельницької обл., вул. Котовського,7)

3 - відповідачу. (с. Голозубинці, Дунаєвецького р-ну )(реком.)