Рішення

від 28.11.2013 по справі 22-ц/796/14246/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/14246/2013 Головуючий у 1 інстанції - Савицький О.А. м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Хокей» про визнання незаконним наказу, стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач 11 червня 2013 року звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідача, в якому просила: визнати незаконним та недійсним наказ «Про зміну істотних умов праці - зміну заробітної плати ОСОБА_2» від 21 грудня 2012 року; стягнути 15931,95 грн. недоотриманої заробітної плати; зобов'язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Хокей» здійснити перерахунок оплати за 14 календарних днів використаної щорічної основної відпустки та стягнути різницю між нарахованою та фактично отриманою сумою виплат, що становить 157,36 грн.; зобов'язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Хокей» здійснити перерахунок компенсації за невикористану відпустку та стягнути різницю між нарахованою та фактично отриманою сумами виплат, що становить 267,72 грн., стягнути компенсацію за невраховані дні невикористаної відпустки, що становить 2240,28 грн.; зобов'язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Хокей» здійснити перерахунок вихідної допомоги у вигляді середньомісячного заробітку та стягнути різницю між нарахованою та фактично отриманою сумами виплат, що становить 5585 грн.; стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум на момент звільнення по день фактичного розрахунку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Телерадіокомпанія «Хокей» про визнання незаконним наказу, стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Телерадіокомпанія «Хокей» на користь ОСОБА_2 305,20 грн.

Стягнуто з ТОВ «Телерадіокомпанія «Хокей» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи, що мають значення для справи; не надав належної оцінки доказам; не врахував, що єдиним документом, який регулював трудові відносини позивача з відповідачем був трудовий договір №б/н від 03 вересня 2012 року.

Зазначає, що зміна істотних умов праці позивача відбулась без її згоди, оскільки про існування наказу «Про зміну істотних умов праці - зміну заробітної плати ОСОБА_2» позивачу стало відомо лише в лютому 2013 року.

Посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено, що ніяких змін в організації виробництва і праці в ТОВ «Телерадіокомпанія «Хокей» з грудня 2012 року по червень 2013 року не відбувалось.

Апелянт зазначає, що п.5.3 трудового договору б/н від 30 вересня 2012 року, укладеного між сторонами не відповідає нормам Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 просила задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу № 57-к від 03 вересня 2012 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ТОВ «ТРК «Хокей» на посаду журналіста, цього ж дня між роботодавцем та позивачем був укладено трудовий договір №б/н.

Пунктом. 6.1. вказаного договору встановлено, що за виконану роботу на умовах передбачених трудовим договором позивачу щомісяця виплачується заробітна плата у розмірі 6835 грн.

Згідно з наказом № 127-к від 21 грудня 2012 року «Про зміну істотних умов праці - зміну заробітної плати ОСОБА_2», з метою запобігання скорочення чисельності та звільнення працівників компанії було прийнято рішення щодо зміни посадового окладу позивача з 21 лютого 2013 року до 1250 грн. на місяць.

За два місяці до зміни істотних умов праці, 21 грудня 2012 року ОСОБА_2 було надано для ознайомлення попередження про зміну істотних умов праці з 21 лютого 2013 року та вищевказаний наказ № 127-к від 21 грудня 2012 року, однак остання відмовилась підписувати дане попередження, проте ознайомилась з його текстом та отримала завірену копію наказу № 127-к від 21 грудня 2012 року, про що було складено акт б/н від 21 грудня 2012 року.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Враховуючи, що ОСОБА_2 була ознайомлена з попередженням про зміну істотних умов праці з 21 лютого 2013 року ще 21 грудня 2012 року, тобто за 2 місяці, як того вимагають норми ст.32 КЗпП України, а у відповідача дійсно відбулись зміни в організації виробництва, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов ОСОБА_2 в частині вимог щодо визнання незаконним та недійсним наказу «Про зміну істотних умов праці - зміну заробітної плати ОСОБА_2» від 21 грудня 2012 року задоволенню не підлягає.

Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 931,95 грн. недоотриманої заробітної плати, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок оплати за 14 календарних днів використаної щорічної відпустки та виплати їй 157,36 грн. різниці між нарахованою та фактично отриманою позивачкою сумами виплат, оскільки зміна посадового окладу позивачки була проведена без порушень норм чинного законодавства України, відповідно до вимог КЗпП України, а тому всі належні працівнику виплати здійснювались відповідно до розміру її заробітної плати, умов трудового договору та штатного розпису ТОВ «ТРК «Хокей».

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, фактичний розрахунок при звільненні з позивачем був здійснений відповідачем 05 червня 2013 року, хоча відповідно до наказу № 158-К від 01 червня 2013 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи цього ж числа, тобто 01 червня 2013 року на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з фактичної дати звільнення 01 червня 2013 року до моменту повного розрахунку з позивачкою 05 червня 2013 року .

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації за невраховані дні невикористаної відпустки з огляду на наступне.

Відповідно до ст.75 КЗпП України та ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Пунктом 5.3. трудового договору передбачено, що працівник має право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні, порядок і строк якої передбачається законодавством України про відпустки.

Стаття 6 Закону України «Про відпустки» містить перелік галузей, персоналу яких тривалість щорічної основної відпустки визначається у інший спосіб, що зумовлено специфікою діяльності таких працівників. Також статтею 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою, за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів.

Згідно зі ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

З огляду на наведене, п. 5.3. договору, відповідно до якого позивач має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні, погіршує становище позивача, а тому є недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала не повний календарний рік, а саме з дати укладання трудового договору 03 вересня 2012 року до моменту звільнення 01 червня 2013 року. За відпрацьований час з вересня 2012 року по червень 2013 року загальна кількість днів відпустки позивачки становить 27 календарних днів, з яких вона використала 14 днів та за які їй було виплачено 4 313,95 грн. (а.с.89). Крім того, відповідачем позивачу було виплачено компенсацію за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки в розмірі 953,01 грн., що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_2 (а.с. 89). Таким чином, відповідачем була проведена оплата за 19 днів щорічної основної відпустки.

З огляду на наведене, невикористана відпустка позивача становить 8 календарних днів (27 (кількість днів щорічної основної відпустки) - 19 (кількість днів, за які проведені виплати).

Керуючись вимогами розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року з подальшими змінами, колегія суддів вважає, що розмір середньоденної заробітної плати позивача відповідно до якої проводиться розрахунок коштів на виплату компенсацій за невикористану відпустку становить 190,60 грн. без виключення сум відрахування на сплату податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 8 календарних днів в розмірі 1524,80 грн. (8 х 190,60).

На підставі викладеного та відповідно до ст.309 ЦПК України колегія суддів в дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року про відмову у стягненні компенсації за невикористану відпустку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1524,08 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.218, 303, 309, 313, 315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року в частині відмови у стягненні компенсації за невикористану відпустку скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Хокей» код ЄДРПОУ 37930979, яке знаходиться за адресою: 04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 8-А на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1524,08 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: