Рішення

від 22.12.2008 по справі 57/236-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/236-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2008 р.                                                            Справа № 57/236-08

вх. № 8536/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Велієва Т.О., дов № 4061 від 08.08.2008 р.;

відповідач - не з"явивя

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетиждень - Медіа" м. Харків  

про стягнення 1912,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –КП “Міській інформаційний центр” звернувся до господарськогосуду Харківської області з позвом про стягнення з відповідача –ТОВ “Телетиждень –Медіа” 1912 грн. 39 коп., з яких заборгованість за щомісячне користуванням усіма місцями –544 грн. 87 коп.;  витрати на проведення демонтажу усіх конструкцій 1367 грн. 52 коп.; також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 8395 від 27.06.2006 р про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2008 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08 грудня 2008 року о 10:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2008 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 грудня 2008 р. о 10:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2008 року з метою належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, розгляд справи відкладено на 22 грудня 2008 року о 12:10 год

Позивач у призначеному судовому засіданні 22 грудня 2008 року позов підтримував та просив суд його задовольнити. Також позивачем через канцелярію господарського суду надано додаткові документи (вх. № 21926 №21931 від 22.12.2008 р.) які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував. Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області від 24.11.2008 р., відповідач зареєстрований за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська,38, саме на цю адресу надсилались позовна заява  та процесуальні документи, проте ці документи повертались до суду з відмітками та „фирма не значиться” „адресат выбыл”.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач –ТОВ „Телетиждень-Медіа”, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

27 червня 2006 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі –позивач), та  ТОВ „Телетиждень-Медія” (далі –відповідач) укладено договір № 8395 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, відповідно до умов якого позивач по справі надав в користування відповідачу чотирнадцять місць, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, згідно з додатком № 1 до договору, інформаційний стенд (0,90х1,40х3),  за адресами: 1) пр. Леніна,43; 2) пр. Леніна,43 3) пр. Леніна,43 4) пр. Леніна, 5) пр. Леніна 6) пр. Леніна 7) пр. Леніна, 64 8) пр. Леніна,64 9) пр. Леніна,45 10) пр. Леніна,64 11) пр. Леніна,64 12) пр. Леніна,64 13) пр. Леніна,43 14) пр. Леніна,43,  строком з 27 червня 2006р. по 31 грудня 2006 року.

Факт передачі місць підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами  27 червня 2006р., та скріплений печатками сторін.

На підставі Довідок відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 19.06.2006р. відповідачу встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: інформаційний стенд (0,90х1,40х3) на місцях наданих відповідачу за договором на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Відповідно до п. 8.1.6 Договору №8395 від 27 червня 2006 року - договір припиняє свою дію, якщо користувач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях переданих у користування за цим договором, протягом строку на який було встановлено пріорітет (в частині конкретних місць).  

У звязку з тим, що відповідач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, протягом строку, на який було встановлено пріорітет, 20 вересня 2006 року Договір №8395 від 27 червня 2006 року припинив свою дію.

Таким чином, станом на 20 вересня 2006 року договір № 8395  про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкці від 27 червня 2006 року вважається таким, що припинив дію.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом трьох днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору відповідач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.

Згідно з п. 5.2. місця вважаються фактично повернутими з моменту підписання Актів прийому - передачі.

В пункті 5.4. Договору зазначено, що у разі невиконання вимог позивача щодо звільнення відповідачем місць, позивач має право здійснити роботи з демонтажу спеціальних конструкцій, що розташовані на займаних відповідачем місцях, з наступною оплатою відповідачем цих робіт в розмірі фактичних витрат позивача, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з  демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій.

В пункті 5.5. Договору зазначено, що при проведенні демонтажу спеціальних конструкцій у випадках передбачених цим Договором відповідач зобов'язаний повернути місця протягом трьох днів за Актами прийому-передачі.   

Проте, як свідчать матеріали справи, актів прийому –передачі між сторонами складено не було, таким чином відповідач після припинення договору фактично продовжував використовувати місцями, що надавались йому за договором № 8395 від 27.06.2006 р., та додатком № 1 до цього договору. Статтею  599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач своїх зобов'язань за договором № 8395 від 27 червня 2006 року в частині своєчасного та належного повернення місць позивачу  не виконав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надіслані повідомлення № 1392 від 23.05.2006 року та № 2325 від 23.10.2006 року, з вимогою звільнити протягом п'яти календарних днів незаконно зайняті місця для розташування рекламного засобу.

          Проте, як зазначає позивач, на направлені повідомлення відповідач прореагував частково та звільнив лише три місця.

У зв'язку тим, що відповідач не звільнив зайняті ним місця у відповідності до умов договору, на підставі Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.11.2006 р. № 1039 „Про демонтаж рекламних конструкцій” позивачем 11 грудня 2006 р. було демонтовано інформаційні стенди (0,90х1,40х3),  за адресами: 1) пр. Леніна,43; 2) пр. Леніна,43 3) пр. Леніна,43 4) пр. Леніна, 5) пр. Леніна 6) пр. Леніна 7) пр. Леніна, 64; 8) пр. Леніна,64; 9) пр. Леніна,64; 10) пр. Леніна,64 11) пр. Леніна,64. В результаті проведення демонтажу позивач поніс збитки на загальну суму 1367 грн. 52 коп.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого  порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, страта або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який  сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач вимушений був здійснити демонтаж спеціальних конструкцій за власні кошти у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку, передбаченого умовами договору щодо проведення демонтажу, в чому вбачається протиправна та винна поведінка відповідача. Розмір витрат на проведення демонтажу в розмірі 1367,52 грн. знаходиться в прямому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача та підтверджується  матеріалами справи, зокрема актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 11 грудня 2006 р., договором №1 від 01.09.2003 року та додатковою угодою до нього, наказом № 1 від 05.01.2005 року, актом виконаних робіт, калькуляцією витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, а тому вимога позивача щодо стягнення витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 1367,52 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, відповідач фактично користувався місцями з 20 вересня 2006 року 2006 р. (дата закінчення дії договору № 8395 від 27.06.2006 р. по 11 грудня 2006 р. –до демонтажу спеціальної конструкції, без згоди власника та укладення з позивачем відповідного договору.

Згідно з п. 3 додатку № 2 до рішення виконкому Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій”, у випадку виявлення використання розповсюджувачами зовнішньої реклами місць без укладення договорів про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій та/або без отримання дозволу (фактичне користування) КП „Міський інформаційний центр” має право отримати плату за фактичне користування такими місцями за весь час їх використання.

Відповідно до Порядку визначення розміру плати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням виконкому Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій” позивачем правомірно нарахована  плата за періоди: з 20 веренся 2006 р. по 24 жовтня 2006 р. – 55,92 грн.; з 20 веренся 2006 року по 11 грудня 2006 року 488 грн.95 коп., а всього в загальній сумі  544,87 грн. Розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1912 грн. 39 коп. за фактичне користування місцями.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

Керуючись статтями 22, 509, 525, 526, 530, 598, 599, п.1 статті 604, статтями 610, 626, 627, 629, ч.1 статті 651, статями 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Телетиждень –Медіа”, м. Харків (61024, м.Харків, вул..Лермонтовська,38, р/р 260040134437 у ВАТ „Інпромбанк” МФО 351878, код ЄДРПОУ 30656980) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м.Харків, пр.Леніна,38,оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) –1912,39 грн., а саме: 544,87 грн. витрати за фактичне користування  місцями та 1367,52 грн. витрати на проведення демонтажу; 102,00 грн. державного мита, а також 118,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано  25 грудня 2008 року.

Суддя