Рішення

від 14.01.2014 по справі 910/23281/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23281/13 14.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-ЛКВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група "

про стягнення 15 790,88 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Лой О.М. (дов. б/н від 02.01.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-ЛКВ" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 15 790,88 грн. за поставлений товар та надані послуги, з яких 15490, 00 грн. основного боргу, 30, 98 грн. інфляційних втрат, 269, 90 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/23281/13, розгляд справи призначено на 14.01.2014 року.

13.01.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про надання документів до матеріалів справи.

В судове засідання 14.01.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.12.2013 року не виконав, про свою відсутність суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача надано оригінали документів, копії яких додано до матеріалів справи, для огляду судом в судовому засіданні, надано усні пояснення по суті поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно ст.. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом відповідно до ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги розглядаються з урахуванянм поданої заяви про стягнення з відповідача 7490,00 грн. основного боргу, 29,96 інфляційних втрат та 100,96 грн. 3% річних.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як на те посилається позивач у позовній заяві, у період з 19.07.2012 року по 08.10.2012 року позивачем було поставлено товар загальною вартістю 34400, 00 грн., що підтверджують видаткові накладні, довіреності на отримання товару та податкові накладні , копії яких, додані до матеріалів справи. Відповідачем, товар був повністю отриманий та прийнятий, що підтверджують печатки та підписи уповноважених осіб сторін на вищевказаних видаткових накладних.

Відповідачем було частково сплачено грошові кошти за поставлений товар, а саме відповідно платіжних доручень, доданих до матеріалів справи, було оплачено 18820, 00 грн. З урахуванням часткової оплати за поставлений товар, заборгованість відповідача перед позивачем складає 15490, 00 грн.

26.09.2012 року позивачем було надано відповідачу послуги (шиномонтаж) на загальну суму 90, 00 грн. що підтверджує акт №ОУ-0000528 здачі-прийняття робіт (надання послуг), копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідачем роботи були отримані, що підтверджує вищевказаний підписаний акт виконаних робіт, проте, станом на момент поданні позовних вимог позивачу не оплачені.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги та поставлений товар становить 15490, 00 грн.

24 листопада 2012 року представником позивача було надіслано на поштову адресу відповідача вимогу № 06/11/12 від 24.11.2012 року, в якій позивач просив в строк 10 грудня 2012 року перерахувати на поточний рахунок позивача заборгованість у розмірі 15490, 00 грн. Факт відправлення та отримання вимоги підтверджуються поштовим повідомленням, копія якого додана до матеріалів справи. На твердження позивача, відповідач не надав відповідь на зазначену претензію, а також не оплатив заборгованість у вказаній в претензії строк.

Також позивач у позовній заяви просить стягнути з відповідача 30, 98 грн. інфляційних втрат, 269, 90 грн. 3% річних.

В судовому засіданні від 14.01.2014 року судом було задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог від 13.01.2014 року. В якої він просив стягнути з відповідача загальну заборгованість у розмірі 7620, 92 грн., у зв'язку з частковим виконанням відповідача своїх зобов'язань, а саме сплатою відповідачем 8000, 00 грн. за отриманий товар за видатковою накладною № РН-0000496 від 19.07.2012 року; за послуги надані відповідно акту № ОУ-0000528 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.09.2012 року; за отриманий товар за видатковою накладною № 715 від 01.10.2012 року.

За твердженням позивача у заяві про зменшення позовної заяви від 13.01.2014 року, не сплаченим залишається поставлений товар за видатковою накладною № 756 від 08.10.2012 року, інфляційні втрати у розмірі 29, 96 грн., 100, 96 грн. 3% річних.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар та надані послуги у період з 19.07.2012 року по 08.10.2012 року у розмірі 7620, 92 грн. на момент вирішення спору (14.01.2014 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами був укладений договір поставки товару в спрощеній формі, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані правовідносини є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, відповідно видатковим накладним, податковим накладним та довіреностям на отримання товару, позивачем у період з 19.07.2012 року по 08.10.2012 року, було поставлено товар загальною вартістю 34400, 00 грн. Відповідачем, товар був повністю отриманий та прийнятий, що підтверджують печатки та підписи уповноважених осіб сторін на вищевказаних видаткових накладних.

Відповідно платіжним дорученням доданим до матеріалів справи відповідачем було частково сплачено грошові кошти за поставлений товар у розмірі 26820, 00 грн. З урахуванням часткової оплати за поставлений товар, основна заборгованість відповідача перед позивачем на момент вирішення спору (14.01.2014 року) складає 7490, 00 грн.

Отже, судом встановлено, що станом на момент подання позовної заяви (05.06.2013 року) та вирішення спору (06.08.2013 року) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 7490, 00 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем зобов'язання щодо поставки товару виконані в повному обсязі, відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору у спрощеній формі суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 7490, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 7490, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару відповідно надісланої претензії позивачем, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 7490, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних в розмірі 100, 96 грн. за період з серпня 2013 р. по січень 2014 року та інфляційної складової боргу в розмірі 29, 96 грн. за період з серпня 2013 р. по січень 2014 року підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група " (03148, м. Київ, вул.. Львівська, буд. 18-Б, код ЄДРПОУ - 34809110; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-ЛКВ" (03134, м. Київ, пр.-т. Корольова, 12-Г, кв. 132, код ЄДРПОУ - 36265553) 7490 (сім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 29 (двадцять дев'ять) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 100 (сто) грн. 96 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко