Рішення

від 14.01.2014 по справі 910/22778/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22778/13 14.01.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна

компанія «Екніс - Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ"

про стягнення 8 781,59 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача : Янович О. В. (дов. № 765 від 19.06.2013 року)

Від відповідача : не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс - Україна» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 8 781,59 грн. штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором №26ЕХW/08-12 від 05.09.2012 року, з яких 8 320, 00 грн. штрафу та 461, 59 грн. 3 % річних, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22778/13, розгляд справи призначено на 14.01.2014 року.

13.01.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подана інформація по справі.

14.01.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

При цьому, суд зазначає, що поштова кореспонденція, направлена на юридичну та фактичну адресу відповідача у справі повернулася до суду з приміткою "за закінченням терміну зберігання".

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем його зобов'язань по поставці обладнання за договором №26ЕХW/08-12 від 05.09.2012 року.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, був укладений договір №26ЕХW/08-12 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець передає на умовах цього договору, а замовник приймає у власність обладнання, обумовлене в договорі, вартістю 83 200, 00 грн.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору сторони домовились, що виконавець поставляє замовнику обладнання на умовах ЕХW (франко-склад) - Інкотермс 2000. Місце відвантаження: м. Київ, вул. Шахтарська, 4 а. Поставка обладнання проводиться протягом 54 днів з дати надходження передплати (п. 3.1.1.) на розрахунковий рахунок виконавця.

За умовами п. 3.1.1. договору замовник перераховує виконавцю, в якості авансової передплати суму в розмірі 41600, 00 грн., що складає від загальної вартості обладнання, протягом 15 календарних днів після підписання договору.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків поставки виконавець зобов'язаний оплатити замовнику штраф в розмірі 0, 5 % від загальної суми договору за кожен день прострочення, але не більше 10 % вартості договору.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 06.09.2012 року 41600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3596 від 06.09.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

В строк визначений п. 2.2. договору обладнання відповідачем позивачу поставлено не було.

Позивач 03.12.2012 року листом вих. № 1603 просив відповідача повідомити причини зриву поставки обладнання, орієнтовний строк поставки, та запропонувати можливі варіанти компенсації за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Листом Вих. № 51 від 17.01.2013 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати його представникам можливість перевірити існування виготовленого обладнання, його стан та працездатність, та повідомити кінцевий строк поставки.

25.02.2013 року відповідач надав позивачу гарантійний лист Вих. № 24, яким підтверджував, що кошти отримані до договору з врахуванням штрафних санкцій будуть повернуті не пізніше 04.03.2013 року.

Грошові кошти в розмірі 41 600, 00 відповідач повернув позивачу 14.03.2013 року, що підтверджено копією платіжного доручення № 3297 від 14.03.2013 року.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач питання щодо оплати штрафник санкцій за порушення зобов'язань намагався вирішити в досудовому порядку, шляхом направлення відповідачу відповідної претензії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір № 26ЕХW/08-12 від 05.09.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав в строк у відповідності до умов договору, відповідач свої зобов'язання по поставці обладнання у строки встановлені договором не виконав, отже порушив зобов'язання, що є підставою для сплати штрафу у відповідності до п. 4.2. договору.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що строк прострочення зобов'язання відповідача за договором - з 31.10.2012 року, адже із матеріалів справи вбачається, що з 25.02.2013 року сторони погодили повернення коштів передплати, тобто з 25.02.2013 року у відповідача перед позивачем виникло інше зобов'язання, ніж поставка обладнання, а саме зобов'язання по поверненню грошових коштів, оскільки позивач відмовився від договору, в зв'язку з порушенням його умов відповідачем у справі.

Таким чином, строк прострочення відповідачем зобов'язання по поставці обладнання складає з 31.10.2012 року по 25.02.2013 року до моменту припинення зобов'язань сторін по договору, в зв'язку з розірванням договору сторонами.

В той же час, оскільки, п.4.2. договору встановлено обмеження суми штрафу - не більше 10 % від суми договору, суд погоджується з позивачем стосовно суми нарахованого штрафу - 8 320, 00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 320, 00 грн. штрафу за порушення зобов'язання по поставці обладнання за договором доведені, обґрунтовані і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 461, 59 грн. за період з 31.10.2012 року по 14.03.2013 року підлягають частковому задоволенню на підставі викладеного нижче.

Позивачем невірно визначений період прострочення грошового зобов'язання відповідачем перед позивачем, адже саме грошове зобов'язання (щодо повернення грошових коштів) виникло у відповідача тільки 25.02.3013 року, при цьому із матеріалів справи вбачається погодження сторонами строку виконання такого зобов'язання, а саме до 04.03.2013 року. Таким чином, період прострочення відповідачем його грошового зобов'язання перед позивачем складає з 05.03.2013 року по 14.03.2013 року (10 днів).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково, відповідно до розрахунку суду, в розмірі 112, 32 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тронка-А» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 19; код ЄДРПОУ 35727867; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс - Україна» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13; код ЄДРПОУ 33784420) 8 320 (вісім тисяч триста двадцять) грн. штрафу, 112 (сто дванадцять) грн. 32 коп. 3 % річних, 1 652 (одну тисячу шістсот п'ятдесят дві) грн. 07 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко