Рішення

від 21.01.2014 по справі 909/1503/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р. Справа № 909/1503/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотех", вул.Хіміків, 17/16, м.Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М"ясо", вул. Верхня, 1А, с.Залуква, Галицький район, Івано-Франківська область, 77160

про стягнення заборгованості у сумі 91 993,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: 1.Ярмольчук Марія Миколаївна - представник, (довіреність №50 від 17.12.13)

2. Мартинюк Юрій Іларійович - представник, (довіреність №50 від 17.12.13)

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотех" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М"ясо" про стягнення 91 993,53 грн. заборгованості, в тому числі 81028,72 грн. основного боргу, 3565,27 грн. інфляційних та 7399,54 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 20.12.13 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.01.14.

16.01.14 в засіданні суду оголошувалась перерва до 21.01.14.

21.01.14 розгляд справи продовжено.

Позивач позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання від 31.12.10 щодо повної оплати поставленого товару.

Представник відповідача в судове засідання після перерви не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не представив.

В засіданні суду 16.01.14 представник відповідача позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання від 31.12.10. Посилання позивача на вказаний договір є безпідставними, оскільки у видатковій накладній №ЗТ-0370 від 03.01.11, на підставі якої здійснювалась поставка, відсутнє посилання на договір постачання від 31.12.10, а тому поставка була позадоговірною.

Позивач поставив відповідачу продукцію (м"ясо індика) на загальну суму 134028,72 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №ЗТ-0370 від 03.01.11, яка підписана і скріплена печатками обох сторін та довіреністю на отримання товару №263232 від 03.01.11 (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриману продукцію в сумі 53000 грн., заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становила 81028,72 грн., яка визнана відповідачем в засіданні суду 16.01.14 та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.11.13 (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 20.09.2012 №12/5026/556/2012).

Отже, зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриману продукцію випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних та 3 % річних, згідно самостійно здійснених судом розрахунків, обгрунтований розмір інфляційних за період з 01.01.11 по 30.11.13 року становитиме 3520,32 грн., а 3 % річних за той самий період - 7086,13 грн. (розрахунки здійснені судом в ІС Законодавство додаються).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 81028,72 грн. заборгованості за поставлений товар, 3520,32 грн. інфляційних та 7086,13 грн. - 3 % річних обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

В решті стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1832,7 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М"ясо" про стягнення 91993,53 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М"ясо" (вул. Верхня, 1А, с.Залуква, Галицький район, Івано-Франківська область, 77160, код ЄДРПОУ 31789715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотех" (вул.Хіміків, 17/16, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 34084413) - 81028 (вісімдесят одну тисячу двадцять вісім) грн. 72 коп. основного боргу, 3520 (три тисячі п"ятсот двадцять) грн. 32 коп. інфляційних, 7086 (сім тисяч вісімдесят шість) грн. 13 коп. - 3 % річних та 1832 (одну тисячу вісімсот тридцять дві) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 25.01.14

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"