Рішення

від 20.01.2014 по справі 902/1712/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2014 р. Справа № 902/1712/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" 61080, м.Харків, пр-т Гагаріна, 201

до : Приватного підприємства "Україна" 23507, Вінницька область, Шаргородський район, с.Гибалівка, вул.Комсомольська, 1

про стягнення 45 410,41 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Янишен В.П. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" до Приватного підприємства "Україна" про стягнення 45 410,41 грн. заборгованості за отримане насіння пшениці та жита, з яких: 44000,00 грн. основного боргу та 1410,41 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі №902/1712/13 та призначено засідання на 20.01.2014 року.

20.01.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому відзиву та будь - яких клопотань до суду не подав, незважаючи на те, що належним чином була повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу від 26.12.2013 р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до умов усної домовленості на підставі накладної №332 від 24.11.2009р. за довіреністю №9 від 24.11.2009 року приватне підприємство "Україна" (далі по тексту - "Відповідач") отримало у власність від товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (далі по тексту - "Позивач") 30 тонн насіння озимої пшениці Астет елітна, 81 тонн насіння озимої пшениці Астет 1 репродукції та 8 тонн насіння озимого жита Юрївець загальною вартістю (з урахуванням ПДВ) 119 000 грн.

Цієї ж дати сторонами було укладено акт виконаних робіт по договору №06-09/2 від 6.09.2007р., згідно з яким відповідачем було виконано роботи з посіву, вирощування та збирання врожаю озимого жита та озимої пшениці із давальної сировини загальною вартістю (з урахуванням ПДВ) 75000 грн.

Вказані кошти були зараховані позивачем в рахунок оплати за придбаний 24.11.2009р. Приватним підприємством "Україна" товар за накладною №332.

Враховуючи, що зарахована сума виконаних відповідачем робіт є недостатньою для оплати отриманого ним товару (насіння) у повному обсязі, за останнім утворився борг у розмірі 44000,00 грн. (119000,00 грн. - 75000,00 грн.).

Так як остаточний строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару встановлений не був, відповідачу була пред'явлена вимога №345 від 22.06.12 р. з проханням провести розрахунок за отриманий згідно вищевказаної накладної товар у семиденний термін, що була відправлена відповідачу 22.06.2012 року та отримана відповідачем 29.06.12 р., що стверджується наявними в матеріалах справи копією опису вкладення в цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено про стягнення з відповідача 1410,41 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 07.07.2012 р. по 20.08.13 р.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до припису ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З врахуванням встановлених обставин між сторонами виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так як остаточний строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару встановлений не був, відповідачу була пред'явлена вимога №345 від 22.06.12 р. з проханням провести розрахунок за отриманий товар у семиденний термін, що була відправлена відповідачу 22.06.2012 року. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи видаткова накладна на загальну суму 119000,00 грн.

Судом встановлено, що в рахунок погашення отриманого товару (насіння) відповідачем було виконано позивачу роботи з посіву, вирощування та збирання врожаю озимого жита та озимої пшениці із давальної сировини загальною вартістю (з урахуванням ПДВ) 75000 грн., за наслідками чого було підписано акт виконаних робіт від 24.11.2009 р. без жодних зауважень щодо якості та обсягу робіт.

Не оплаченим залишився борг відповідача в розмірі 44000,00 грн.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 44000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення 1410,41 грн. 3% річних за період з 07.07.2012 р. по 20.08.13 р.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, судом помилок не виявлено, відтак, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1410,41 грн. річних за період з 07.07.2012 р. по 20.08.13 р. заявлено правомірно та підлягають задоволенню в повному обсязі, так як нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 509, 525, 526, 527, ст.530, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Україна" (23507, Вінницька область, Шаргородський район, с.Гибалівка, вул.Комсомольська, 1, код ЄДРПОУ 03729486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (61080, м.Харків, пр-т Гагаріна, 201, місцезнаходження: 61064, м.Харків, вул.Полтавський шлях, буд.123, код ЄДРПОУ 31635689) 44000,00 грн. основного боргу, 1410,41 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 25 січня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу 61080, м.Харків, пр-т Гагаріна, 201;

3 - відповідачу 23507, Вінницька область, Шаргородський район, с.Гибалівка, вул.Комсомольська, 1