Рішення

від 22.01.2014 по справі 37/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/229 22.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Лепсе-4»

про стягнення 27 963,30 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача : Левченко В.І. - дов. 91/2013/08/16-2 від 16.02.2013 р.

від відповідача : Дрозденко В.І. - голова правління.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Лепсе-4" про стягнення 22909,45 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2 345,01 грн. інфляційної складової боргу, 787,38 грн. трьох відсотків річних та 1 921,45 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 810378 від 01.10.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.05 р. до 01.12.06 р.

Ухвалою суду від 23.04.07 р. було порушено провадження у справі № 37/229 та призначено її розгляд на 22.05.07 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Розгляд справи № 37/229 неодноразово відкладався.

Ухвалою № 37/229 від 13.07.07 р. було зупинено провадження у даній справі до набрання чинності постанови господарського суду м. Києва від 27.04.07 р. у справі № 6/182-А за позовом Київської міської організації "Єдність" до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Українська екологічна асоціація "Зелений Світ", Спілка кооператорів та підприємців України про визнання протиправними та скасування рішень та розпоряджень; зобов'язано учасників судового процесу належним чином повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Згідно з розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 20.05.09 р., у зв'язку з призначенням Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного господарського суду, справу № 37/229 було передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо наступне.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.07 р. апеляційні скарги задоволено частково. Постанову господарського суду міста Києва від 27.04.07 р. у справі № 6/182-А скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.09 р. касаційну скаргу Київської міської організації Української партії "Єдність" задоволено частково, постанову господарського суду міста Києва від 27.04.07 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.06.07 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.09 р. суддя Пилипенко О.Є. прийняла справу № 6/182-А до свого провадження та призначила судове засідання на 27.08.2009 р., справі було присвоєно № 2а-6223/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.09 р. передано адміністративну справу № 2а-6223/09/2670 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Враховуючи наведене, з метою непорушення строків розгляду спору, а також забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 37/229, господарським судом було направлено запит до Шевченківського районного суду м. Києва з проханням надати інформацію та копії відповідних процесуальних документів щодо результатів розгляду адміністративної справи № 2а-6223/09/2670 за позовом Київської міської організації "Єдність" до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Українська екологічна асоціація "Зелений Світ", Спілка кооператорів та підприємців України про визнання протиправними та скасування рішень та розпоряджень.

Оскільки сплинув тривалий час з моменту направлення вищевказаного запиту і відповідь на нього не надійшла, з метою дотримання розумних строків розгляду справи № 37/229, господарський суд визнав за необхідне ухвалою суду від 19.12.2013 р. поновити провадження у даній справі та зобов'язати сторін у справі надати інформацію та копії відповідних процесуальних документів щодо результатів розгляду адміністративної справи № 2а-6223/09/2670 за позовом Київської міської організації "Єдність" до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Українська екологічна асоціація "Зелений Світ", Спілка кооператорів та підприємців України про визнання протиправними та скасування рішень та розпоряджень, та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 27.12.2013 р.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, судове засідання призначене на 27.12.2013 року не відбулося.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/229 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 27.12.2013 р. суддя Спичак О.М. прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 22.01.2014 р., зобов'язав сторін надати певні документи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 21.01.2014 р. приймаючи до уваги, що суддя Гавриловська І.О. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.), справу № 37/229 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою від 21.01.2014 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла справу № 37/229 до свого провадження.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача подав заяву про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців та просив зменшити пеню на 50 відсотків.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечень не навів.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Лепсе-4» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810378 від 01.10.1999 р., предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 810378 від 01.10.1999 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), Положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 810378 від 01.10.1999 р., енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 1. додатку № 3 до договору № 7560855 від 01.10.1998 року зі змінами від 27.08.2002 р. визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 15.01.1999 р. № 47, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ 29,64 грн. - для опалення, 29,64 грн. - для гарячого водопостачання.

П. 2 додатку № 4 договору № 810378 від 01.10.1999 р. передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, буд. 9 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3.1. додатку № 4 договору № 810378 від 01.10.1999 р., у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

П. 3.2. додатку № 4 до договору № 810378 від 01.10.1999 р. передбачено, що абонентам, що не мають приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно до п. 3.4. додатку № 4 договору № 810378 від 01.10.1999 р., у випадку порушення сплати за поточне споживання, енергопостачальна організація має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії.

Відповідно до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 810378 від 01.10.1999 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з жовтня 2005 р. по грудень 2006 р. (включно), довідку про надходження коштів від відповідача за період з жовтня 2005 р. по грудень 2006 р. та розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплоенергію по договору № 810378 від 01.10.1999 р. за період з жовтня 2005 р. по грудень 2006 р.

З розрахунку основного боргу за теплову енергію по договору № 810378 від 01.10.1999 р. вбачається, що за спірний період, з 01.10.2005 р. по 01.12.2006 р., загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії становила 95 098,95 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 810378 від 01.10.1999 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 72 189,50 грн., у зв'язку з чим станом на 01.12.2006 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 22 909,45 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Лепсе-4» про стягнення 22 909,45 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 921,45 грн. пені, 2 345,01 грн. інфляційної складової боргу та 787,38 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 810378 від 01.10.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.05 р. до 01.12.06 р. та додатків до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 810378 від 01.10.1999 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Також господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/229 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. представник позивача надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплову енергію, з якої вбачається, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 810378 від 01.10.1999 р. за період з 01.10.05 р. по 01.12.06 р. у розмірі 16 318,14 грн.

Судом було встановлено, що сума основного боргу у розмірі 6 591,31 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 810378 від 01.10.1999 р. за період з 01.10.05 р. до 01.12.06 р. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 6 591,31 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 810378 від 01.10.1999 р. за період з 01.10.05 р. до 01.12.06 р. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 2 345,01 грн. інфляційної складової боргу та 787,38 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810378 від 01.10.1999 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2005 р. до листопада 2006 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 810378 від 01.10.1999 р., то з нього, на підставі розрахунку позивача, перевіреним судом, та статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2 345,01 грн. інфляційної складової боргу за період з листопада 2005 року до листопада 2006 року.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 810378 від 01.10.1999 р. станом на 01.12.2006 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 787.38 грн. трьох відсотків річних за період з листопада 2005 р. до листопада 2006 р

ПАТ «Київенерго» також просило стягнути з відповідача 1 921,45 грн. пені за період з липня 2006 р. до листопада 2006 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 810378 від 01.10.1999 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 810378 від 01.10.1999 р. визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджують порушення грошового зобов'язання відповідача за договором № 810378 від 01.10.1999 р. за період з жовтня 2005 р. по грудень 2006 р., то з нього підлягає стягненню пеня у розмірі 1 921,45 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.14 р. подав заяву про розстрочку виконання рішення у даній справі на шість місяців та просив суд зменшити пеню.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, так як надходження грошових коштів відповідачу залежить від сплати населенням за спожиті комунальні послуги. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що Житлово-будівельний кооператив «Лепсе-4» частково погасив заборгованість.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Київенерго», до 50 % від заявленої до стягнення суми, тобто - до 960,73 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору № 810378 від 01.10.1999 р. та додатками до нього.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги визнання заборгованості відповідачем, часткову оплату суми основного боргу, а також ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/229 від 22.01.14 р., виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Лепсе-4» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Житлово-будівельного кооперативу «Лепсе-4» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Лепсе-4» (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 4, код ЄДРПОУ 24360708) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 16 318 (шістнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 14 коп. основного боргу, 2 345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн. 01 коп. інфляційних нарахувань, 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 38 коп. трьох відсотків річних, 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 73 коп. пені, 270 (двісті сімдесят) грн. 03 коп. витрат на сплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.01.14 р. у справі № 37/229 на шість місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

1. до 24.02.14 р. - 2 719,69 грн. основного боргу, 390,84 грн. інфляційних нарахувань, 131,23 грн. трьох відсотків річних, 160,13 грн. пені, 270,03 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;

2. до 24.03.14 р. - 2 719,69 грн. основного боргу, 390,84 грн. інфляційних нарахувань, 131,23 грн. трьох відсотків річних, 160,12 грн. пені;

3. до 24.04.14 р. - 2 719,69 грн. основного боргу, 390,84 грн. інфляційних нарахувань, 131,23 грн. трьох відсотків річних, 160,12 грн. пені;

4. до 24.05.14 р. - 2 719,69 грн. основного боргу, 390,83 грн. інфляційних нарахувань, 131,23 грн. трьох відсотків річних, 160,12 грн. пені;

5. до 24.06.14 р. - 2 719,69 грн. основного боргу, 390,83 грн. інфляційних нарахувань, 131,23 грн. трьох відсотків річних, 160,12 грн. пені;

6. до 24.07.14 р. - 2 719,69 грн. основного боргу, 390,83 грн. інфляційних нарахувань, 131,23 грн. трьох відсотків річних, 160,12 грн. пені.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 6 591,31 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 24.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.