Постанова

від 14.05.2009 по справі ас10/18-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС10/18-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.09           Справа №АС10/18-09.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді           Малафеєвої І.В.

Суддів                    Резниченко О.Ю.

                    Костенко Л.А.

розглянувши справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Інга» м.Конотоп

до відповідача  Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції  

про визнання нечинним  податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

від позивача :     Малюта М.Ф., Бондаровець Г.Л.

від відповідача:  Дерев'янко О.В.

Суть спору: Позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ №0001592311/0 від 24.12.2008р.

В судових засіданнях 12.02.2009р. та 09.04.2009р. позивач подав заяви про доповнення позовних вимог та просить суд визнати нечинною першу податкову вимогу №10 від 09.01.2009р., другу податкову вимогу № 71 від 09.02.2009р., а також визнати незаконними дії податкового органу щодо встановлення податкової застави для забезпечення неузгодженого зобов'язання.

Відповідач проти позову заперечує, рішення та свої дії вважає обґрунтованими та такими, що відповідають  чинному  законодавству.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Оспорюване рішення прийняте за результатами  виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Науково-виробничої фірми «Інга» щодо підтвердження  відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з позивачем, а саме з товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром» за період з 01.01.2006р. по 01.11.2008р., про що складено акт №518/23-3/30355379 від 17.12.2008р.

Перевіркою було встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Будпром" у 2007 р., а саме, ТОВ НВФ "Інга" уклало договір-підряду від 23.04.2007 року та від 17.09.2007 року на виконання робіт ТОВ "Будпром" по укладанню підлоги у виробничих приміщеннях загальною площею 299,23кв.м. На виконання умов вказаних договорів позивачем було отримано роботи та послуги від ТОВ «Будпром», що підтверджується актами виконаних робіт від 24.05.2007 року та від 05.10.2007 року на суму 231600 грн., в тому числі податок на додану вартість 38600 грн.

Але, відповідно до інформації ДПІ у Святошинському районі м. Києва   ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2005 р. по справі №43/596 про визнання банкрутом ТОВ "Будпром", затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано ТОВ "Будпром" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

13.10.2005 року ТОВ "Будпром" до ДПІ у Святошинському районі м. Києва було подано заяву про виключення з реєстру платників податку на додану вартість в зв'язку з його ліквідацією.

08.11.2005 року ДПІ у Святошинському районі  м. Києва було знято з податкового обліку ТОВ "Будпром"  у зв'язку з його ліквідацією (визнання банкрутом) за рішенням  господарського суду м. Києва від 28.09.2005 р. по справі №43/596, про що свідчить довідка про зняття з обліку від 08.11.2005 р. №4907/9/19-104.

Крім того, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2007 р. установчі документи ТОВ "Будпром" (свідоцтво про державну реєстрацію та статут ТОВ "Будпром", свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) були визнані недійсними.

Суд в прийнятті свого рішення керувався ст.ст. 4, 8 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 р., п. 33 Положення "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" №740 від 25.05.1998 р., ст.ст. 87, 88, 89, 110 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6-12, 14, 70-71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 8 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 р. визначено, що скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з державного реєстру підприємств і організацій України.

Порядок сплати податку на додану вартість та порядок віднесення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту регулюються Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. з наступними змінами та доповненнями .

Пунктом 1.3 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що платником податку на додану вартість вважається особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХГУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), а податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 з урахуванням змін та доповнень , податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного Порядку (пункт 5 зазначеного Порядку).

У підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у  зв'язку з придбанням товарів та послуг, не підтверджені податковими накладними чи іншими документами.

Згідно з Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за № 208/4429 анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з підпунктом "а" пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Таким чином, позивачем  неправомірно включено до податкового кредиту 38600 грн. (за липень 2007р. в сумі 4316,84 грн. , за грудень 2007р. в сумі 34283,33 грн.).

Суд не може прийняти до уваги твердження позивача про те, що він не порушував жодних норм податкового законодавства і не може нести відповідальність за її порушення його контрагентом, оскільки, по-перше, таке твердження спростовується вищевикладеними нормами податкового законодавства, а, по-друге,  згідно ст. 42 Господарського кодексу України   підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

 Тому позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Конотопської МДПІ №0001592311/0 від 24.12.2008р. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання нечинними першої податкової вимоги №10 від 09.01.2009р., другої податкової вимоги № 71 від 09.02.2009р., а також визнання незаконними дії податкового органу щодо встановлення податкової застави для забезпечення неузгодженого зобов'язання.

Так, 09 січня 2009р. відповідачем була сформована і надіслана позивачу перша податкова вимога №10, до якої включено, як податковий борг, зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 57677грн. 51коп., визначене податковим повідомленням-рішенням №0001592311/0 від 24.12.2008р.

23 січня 2009р. відповідач надіслав позивачу листа №543/10/24-24 про виділення активів для їх опису в податкову заставу з метою забезпечення цього податкового боргу.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг - це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку.

Підпунктом 5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  встановлено, що при зверненні платника податку до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду справи по суті і прийняття відповідного рішення; зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 57900грн. було визначено позивачу податковим повідомленням-рішенням №0001592311/0 від 24.12.2008р., яке було оскаржено в порядку адміністративного судочинства 30.12.2009р і  є предметом розгляду у даній справі, тобто є неузгодженню і не може вважатися податковим боргом.

До першої податкової вимоги від 09.01.2009р. №10 відповідачем також включено зобов'язання з орендної плати у сумі 523грн.30коп., на сплату якого позивач своєчасно подав до установи банку платіжне доручення №590 від 30 грудня 2008р. На належний бюджетний рахунок ця сума не була зарахована з вини банку (через помилку оператора). 13 січня 2009р. ця сума перерахована повторно, борг з даного платежу відсутній.

Також 09.02.2009р. була сформована та надіслана друга податкова вимога №71 з визначенням податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 57677,51грн.

Дії відповідача суперечать нормам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  і є неправомірними з тих же підстав, що викладені вище.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинною першу податкову вимогу №10 від 09.01.2009р., другу податкову вимогу № 71 від 09.02.2009р. Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції з визначенням податкового боргу товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Інга» (м.Конотоп, вул. Вирівська,64а, і.к. 30355379).

3.          Визнати незаконними дії Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції щодо встановлення податкової застави для забезпечення неузгодженого зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Інга» (м.Конотоп, вул. Вирівська,64а, і.к. 30355379).

4.          В частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0001592311/0 від 24.12.2008р. щодо визначенням суми податкового зобов'язання з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Інга» (м.Конотоп, вул. Вирівська,64а, і.к. 30355379) з податку на додану вартість товариству в сумі 57900 грн., а саме 38600грн. основного платежу, 19300 грн. штрафних (фінансових) санкцій – відмовити.

5.          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

6.          Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

7.          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                                  І.В.МАЛАФЕЄВА

СУДДІ                                                                                О.Ю.РЕЗНИЧЕНКО

                                                                                          Л.А.КОСТЕНКО

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.05.2009  р.