Рішення

від 22.01.2014 по справі 37/545

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/545 22.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12»

про стягнення 61 757,89 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача : Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/11/28-3 від 28.11.2013 р.

від відповідача : Новицька С.В. - дов. № б/н від 18.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-12" про стягнення 39 059,31 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 19 441,02 грн. інфляційної складової боргу та 3 257,56 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240315 від 16.12.1998 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.06 р. до 01.07.09 р.

Ухвалою суду від 14.08.09 р. було порушено провадження у даній справі № 37/545 та призначено її розгляд на 16.09.09 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 16.09.09 р., керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, зупинив провадження у справі № 37/545 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131; зобов'язав сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у зв'язку з чим суд визнав за необхідне ухвалою від 05.12.2013 р. поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 27.12.2013 р., зобов'язав сторін надати суду певні документи.

Через відділ діловодства суду 26.12.2013 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, судове засідання призначене на 27.12.2013 року не відбулося.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/545 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 27.12.2013 р. суддею Спичаком О.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників у часників судового процесу на 22.01.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 21.01.2014 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 37/545 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 21.01.2014 р. суддею Гавриловською І.О. дану справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Оболонь-12» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240315 від 16.12.1998 р., предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 240315 від 16.12.1998 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), Положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 240315 від 16.12.1998 р., енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 1. додатку № 3 до договору № 240315 від 16.12.1998 р. визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 24.06.1997 р. № 866, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ 29,64 грн. - для опалення, 29,64 грн. - для гарячого водопостачання.

П. 2 додатку № 4 договору № 240315 від 16.12.1998 р. передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №3 за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 31 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3.1. додатку № 4 договору № 240315 від 16.12.1998 р., у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

П. 3.2. додатку № 4 до договору № 240315 від 16.12.1998 р. передбачено, що абонентам, що не мають приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно до п. 3.4. додатку № 4 договору № 240315 від 16.12.1998 р., у випадку порушення сплати за поточне споживання, енергопостачальна організація має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії.

Відповідно до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 240315 від 16.12.1998 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з липня 2006 р. по червень 2009 р. (включно), довідку про надходження коштів від відповідача за період з липня 2006 р. по червень 2009 р. та розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплоенергію по договору № 240315 від 16.12.1998 р. за період з жовтня 2006 р. по червень 2009 р.

З розрахунку основного боргу за теплову енергію по договору № 240315 від 16.12.1998 р. вбачається, що за спірний період, з 01.10.2006 р. по 01.07.2009 р., загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії становила 297 495,46 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 240315 від 16.12.1998 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 257 159,43 грн., у зв'язку з чим станом на 01.07.2009 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 39 059,31 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12» про стягнення 39 059,31 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 19 441,02 грн. інфляційної складової боргу та 3 257,56 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240315 від 16.12.1998 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.06 р. до 01.07.09 р. та додатків до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 240315 від 16.12.1998 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Також господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/545 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. представник позивача надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплову енергію, з якої вбачається, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 240315 від 16.12.1998 р. за період з 01.10.06 р. по 01.07.09 р. у розмірі 4 170,17 грн.

Судом було встановлено, що сума основного боргу у розмірі 6000,00 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 240315 від 16.12.1998 р. за період з 01.10.06 р. до 01.07.09 р. було погашено відповідачем 21.07.09 р., тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду (07.08.09 р.), а частина основного боргу у сумі 28 889,14 грн. - після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 28 889,14 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 240315 від 16.12.1998 р. станом на 01.07.09 р. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. основного боргу не підлягають задоволенню.

Через відділ діловодства суду 26.12.2013 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позов ПАТ «Київенерго» є необґрунтованим та незаконним, посилаючись на підстави, викладені у відзиві.

Особливо відповідач наголосив на тому, що позивач неправильно зазначив суми, сплачені Житлово-будівельним кооперативом «Оболонь-12» за 6 місяців: за жовтень 2006 р., грудень 2006 р., квітень 2007 р., липень 2007 р., серпень 2007 р. та вересень 2007 р., у підтвердження чого надав виписки по особовому рахунку відповідача.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем було належним чином зараховано всі кошти, які надійшли від Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12», що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію відповідачем (знаходиться у матеріалах справи).

Зокрема, наприклад, із виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що 28 серпня 2007 року Житлово-будівельний кооператив «Оболонь-12» перерахував на рахунок ПАТ «Київенерго» 12 000,00 грн. за спожиту теплоенергію за договором № 240315 від 16.12.1998 р.

Із довідки про надходження коштів, яка надана позивачем, вбачається, що відповідач дійсно сплатив 12 000,00 грн. 28.08.07 р. за договором № 240315 від 16.12.1998 р., проте 9 455,24 грн. було зараховано на погашення боргу станом на 01.07.2006 р., а решта суми у розмірі 2 544,76 грн. (разом із компенсацією у розмірі 31,22 грн. становить 2 575,98 грн.) було зараховано на погашення боргу, який є предметом спору.

Таким чином, господарський суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач у своєму відзиві, є безпідставними та необгрунованими.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 4 170,17 грн. основного боргу, то позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12» суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240315 від 16.12.1998 р. та додатками до нього у розмірі 4 170,17 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 19 441,02 грн. інфляційної складової боргу та 3 257,56 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240315 від 16.12.1998 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2006 р. до червня 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240315 від 16.12.1998 р., то з нього, на підставі розрахунку позивача, перевіреним судом, та статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 19 441,02 грн. інфляційної складової боргу за період з листопада 2006 року до червня 2009 року.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 240315 від 16.12.1998 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 257,56 грн. трьох відсотків річних за період з листопада 2006 р. до червня 2009 р

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-12» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 1, код ЄДРПОУ 22865433) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 17 коп. основного боргу, 19 441 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок одну) грн. 02 коп. інфляційних нарахувань, 3 257 (три тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 56 коп. трьох відсотків річних, 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 88 коп. витрат на сплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 28 889,14 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 25.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.