Рішення

від 24.04.2009 по справі 15/2-61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/2-61

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2009 р.Справа № 15/2-61

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Підприємства споживчої кооперації "Теко" Коопмаркет "Зборів", вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільська область, 47201

до відповідача Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича, 5, м. Тернопіль, 46000

про  відшкодування збитків.

За участю представників сторін:

позивача:           представник Берлізева Христина Ярославівна –довіреність № 61 від 10.02.09р.;

відповідача: головний юрисконсульт організаційно-аналітичного сектору Шевченко Володимир Миколайович –довіреність № 153 від 28.01.09р..

Суть справи:

Підприємство споживчої кооперації "Теко" Коопмаркет "Зборів" звернулося до господарського суду з позовом до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області про відшкодування збитків в сумі 10.815 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 69 від 31.03.2009р.).

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що представник Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, який був присутній при проведенні спільної ревізії відмовився підписувати спільні акти. Також звертає увагу суду на те, що відповідачем неправомірно прийнято об'єкт на охорону з несправною сигналізацією.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відшкодування викрадених коштів, які, як, стверджує позивач знаходилися в сейфі магазину, провести неможливо, оскільки каса по завершенню дня знята не була, а тому вважає, що заявлена до стягнення сума жодним чином не підтверджена. Також просить суд врахувати, що позивачем було порушено порядок здачі об'єкта на охорону. Просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Підприємство споживчої кооперації "Теко" Коопмаркет "Зборів", вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільська область, є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 34285288, приватної форми власності, що підтверджується довідкою № 146 від 29.12.2006р. Управління статистики у Зборівському районі, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідач - Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Петрушевича, 5, також є юридичною особою і включений до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 08597014, загальнодержавної форми власності, що підтверджується довідкою № 7323 від 23.12.2004р. Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.12.2006р. між Підприємством споживчої кооперації "Теко" Коопмаркет "Зборів", вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільська область (Замовник) та Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області (Охорона) укладено договір на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної охорони при Міністерстві внутрішніх справ України № 080107, відповідно до якого Замовник доручає, а Охорона зобов'язується здійснювати охорону майна Замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті (п. 2.1. договору).

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Пунктом 13.1. договору передбачено, що останній укладений строком на 1 рік і починає свою дію з 06.12.2006р., якщо за два місяці до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік.

Відповідно до розділу 4 договору, обов'язки охорони полягають, зокрема, у забезпеченні охорони майна Замовника, прийнятого під охорону на об'єкті, від розкрадання (п. 4.1.1. договору).

Пунктом, 6.1. договору визначається, що Охорона несе майнову відповідальність за прямі дійсні збитки, заподіяні Замовнику внаслідок неналежного виконання Охороною договірних зобов'язань та наявності вини Охорони у їх спричиненні на суму не більше 150.000 грн., за умов крадіжки, знищення, псування (в тому числі шляхом підпалу майна Замовника на об'єкті в період його охорони сторонніми особами, які проникли на об'єкт після його здавання під охорону.

Відшкодування Замовнику заподіяних з вини Охорони збитків, здійснюються Охороною за власною ініціативою або за рішенням суду, яке набрало законної сили. Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складеними за участю Охорони та звіреними з бухгалтерськими даними Замовника (п. 6.4. договору).

Водночас, розділом 7 договору передбачені умови, за яких Охорона звільняється від відповідальності за збитки, допущені при відсутності вини Охорони у їх спричиненні, серед яких: невиконання Замовником вимог по технічному зміцненню об'єкта чи додатковому встановленні сигналізації, якщо це стало умовою здійснення крадіжки; порушенням співробітниками замовника, визначеного інструкцією (додатку № 5 до Договору) порядку приймання (здавання) об'єкта під охорону (п. "є", "і" пп. 7.1.2. розділу 7. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Оскільки договір № 080107 визначав обставини, що виключають відповідальність Охорони, а також збитки, заявлені до стягнення, не підтверджені належними та допустимими доказами, вимоги щодо покладення на Охорону майнової відповідальності є недоведеними та безпідставними у зв'язку з наступним:

1/ як вбачається із матеріалів справи, в ніч на 25.02.2008 року невідомі особи шляхом відключення сигналізації через вікно, проникли в приміщення супермаркету "Теко-Маркет" Зборівського РайСТ, який знаходиться у м. Зборові по вул..Б.Хмельницького, 2 звідки викрали грошові кошти та товарно-матеріальні цінності. По даному факту Зборівським РВ УМВС України в Тернопільській області 25.02.2008 року порушено кримінальну справу. Проведеним оглядом місця події працівниками слідчо-оперативної групи Зборівського РВ УМВС встановлено факт проникнення у магазин, пошкодження і відкриття сейфів, відсутність товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 2.6. розділу 2 договору № 080107 від 06.12.2006р. передбачено, що невідповідність стану технічної укріпленості об'єктів, де знаходиться майно Замовника, вимогам діючих нормативних актів МВС України, зазначається сторонами у Відомостях про недоліки в технічній укріпленості та оснащенні об'єктів (додаток № 6 до Договору), згідно якого встановлено місця з незадовільним станом технічної укріпленості Замовника, а саме вікна не захищені металевими решітками з внутрішньої сторони, двері не підсилені з внутрішньої сторони металевими решітчастими дверима.

Таким чином, технічне укріплення стану об'єкта охорони –приміщення супермаркету "Теко-Маркет" Зборівського РайСТ не здійснювалося, що не спростовано позивачем.

2/ витягом із СПТС "Селена" по об'єкту ПКС "Теко" коопмаркет "Зборів" Зборівського РайСТ за лютий місяць 2008 року встановлено: що з 01.02.2008 року по 25.02.2008 року ПКС "Теко" коопмаркет "Зборів" Зборівського РайСТ здавався під охорону на ПЦС Тернопільського відділу ДСО ВДСО при УМВС України в Тернопільській області без контрольного здавання, чим порушено Інструкцію "Про порядок прийняття (здавання) об'єктів та окремих приміщень під охорону на ПЦС" (додаток № 5 до Договору), пунктом 7 якої передбачено не менш ніж за годину до закриття і здавання об'єкта під охорону, уповноважена особа "Замовника" здійснює контрольне здавання сигналізації об'єкта під спостереження ПЦС. При несправності сигналізації негайно подає заявку на усунення цих несправностей по телефону ПЦС.

Крім того, пунктом 8 Інструкції передбачено, що безпосередньо перед здаванням об'єкта під охорону, уповноважена особа Замовника проводить ретельний огляд усіх приміщень об'єкта з метою виявлення і випровадження з них сторонніх осіб і працівників об'єкту, закриває вікна, двері, люки, грати, інші конструкції та запори/защіпки та замки/ чого виконано не було.

У зв'язку із невиконанням позивачем вищенаведених вимог Інструкції останнім порушено пп. 5.1.7., 5.1.9 умов Договору, тобто об'єкт охорони був зданий під охорону 24.02.2008 року о 22 год. 13 хв. 36 сек. з деблокованим ПКП "СА-6".

3/ також суд критично оцінює і твердження позивача, що грошові кошти в сумі 11.317,57 грн. знаходилися у сейфі в приміщенні магазину, який згідно пояснень представника відповідача не являється касою підприємства, що зазначено в протоколі судового засідання, оскільки останнім не надано суду будь-яких доказів на підтвердження таких доводів, як і не надано доказів складання за участю ревізора Охорони акту зняття залишків в касі, надання останньому звітів касира, ліміту каси та інших підтверджуючих первинних документів про рух готівки в касі при наявній можливості вчинення таких дій, так як представник Охорони приймав участь при складанні акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей, чим порушено п. 6.3. договору.

Твердження представника позивача, про те, що ревізор відмовився від підписання зазначеного акта судом до уваги не приймається, оскільки таке твердження документально не підтверджене.

Також не приймаються судом до уваги і поданий позивачем в процесі розгляду справи акт перевірки грошових коштів з головної каси на 25.02.2008р., так як останній складений в односторонньому порядку, та z –звіти за 24.02.2008р., оскільки згідно п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р., підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси, при цьому касою підприємства вважається приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів. Позивач стверджував, що готівка знаходилася в сейфі в магазині, що не може вважатися касою підприємства.

Окрім того, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення реальних збитків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом.

Відшкодування збитків має місце при наявності складу цивільного правопорушення, що, як і склад будь-якого іншого правопорушення, включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину заподіювача.

Кожна складова частина правопорушення підлягає доведенню. Відсутність одного із елементів правопорушення виключає цивільно-правову відповідальність.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Наведену правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266 - 6/492).

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено вини відповідача в збитках, понесених позивачем, його протиправної поведінки, належними доказами не доказано розмір збитків, а відтак відсутність даних елементів унеможливлює доведення існування причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання  та понесеними збитками, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача недоведеними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 ГПК, при відмові від позову судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82, 84, 85 ГПК України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

          Суддя