Постанова

від 17.03.2009 по справі 37/383

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/383

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.03.2009                                                                                           № 37/383

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Щербина О.Ю., довіреність  № 04-460 від 13.10.2008 року

 від відповідача  - Савін О.О., паспорт серія ЕС № 020792 від 27.10.1995 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Київгазпостач"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.10.2008

 у справі № 37/383 (суддя  

 за позовом                               ЗАТ "Семенівський елеватор"

 до                                                   ЗАТ "Київгазпостач"

 про                                                   повернення передплати по договору в розмірі 43862,14 грн. та стягнення штрафу в розмірі 1189,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від  28.10.2008 року у справі № 37/383  позов Закритого акціонерного товариства „Семенівський елеватор” (далі по тексту – позивач) до Закритого акціонерного товариства „Київгазпостач” (далі по тексту – відповідач) про повернення передоплати по договору в розмірі 43 862,14 грн. та стягнення штрафу в розмірі 1 189,69 грн.  задоволено частково. Стягнуто  з відповідача на користь позивача  43 862,14 грн. – боргу, 438,62 грн. – державного мита  та 114,88 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення  штрафу в розмірі 1 189,69 грн. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство „Київгазпостач” звернулось  до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.12.2008 року вих. № 322   (вх. № 02-4.1/284 від 20.01.2009 року), в якій просить скасувати оскаржуване рішення.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю обставинам справи викладених у рішенні висновків.

В обґрунтування своїх  вимог відповідач зазначає, що  відповідно до п. 3.3.1 Договору  покупець  зобов'язаний  підтвердити  до 20 числа  місяця, що передує місяцю передачі  у власність газу, намір  на технологічну  і фінансову  можливість  придбання  газу в обсязі, зазначеному  у Додатках  до цього договору, шляхом  надання відповідної  заявки. Але на адресу апелянта  дана заявка  не надходила, чим позивач  сам порушив умови Договору  № 413/06-04 від 27.12.2003 року та не довів наміри придбання  природного газу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає , що 03.06.2004 року між ЗАТ „Семенівський елеватор” ЗАТ та „Київгазпостач” було укладено договір  № 413/06-04 купівлі – продажу  природного газу,  який є пролонгованим на 2008 рік і згідно якого ЗАТ „Київгазпостач ” зобов'язувалося поставити  позивачу  в 2008 році  природний газ  в кількості 1304 тис.куб.м., зокрема в липні 2008 року 90 тис. куб м. за  умови попередньої оплати газу  та підтвердження  можливості  придбання  об'єму газу  передбаченому в додатку  до вказаного договору.

Позивач здійснив  передплату  в розмірі 420 000 грн. у  вересні 2007 року (60 тис. грн. 12.09.2007 року, 60 тис. грн. та 300 тис. грн. 26.09.2007 року) на липень  2008 року невикористана залишилась передплата в сумі  43 862,14 грн. та підтвердив відповідно  до вимог  п. 3.3.1 намір  та технологічну  можливість придбання  газу  в липні  2008 року  в об'ємі 55 тис.куб.м. листом  № 02-295 від 18.06.2008 року та листами  № 02-204 від 24.04.2008 року, № 02-235 від 19.05.2008 року, № 02-295 від 18.06.2008 року.  Але ЗАТ „Семенівський  елеватор” замовлений на травень – липень місяць природний газ  від відповідача так і не отримало. Заборгованість ЗАТ „Київгазпостач ” становить  43 862,14 грн.

При цьому, позивач стверджує, що підтвердив відповідно до вимог п. 3.3.1 Договору   намір на технологічну  можливість  придбання газу  в травні – липні місяці (помісячно) листами № 02-295 від 18.06.2008 року, № 02-204 від 24.04.2008 року, № 02-235 від 19.05.2008 року та № 02-291 від 13.06.2008 року (а.с. 24-29).  

Позивач 13.06.2008 року листом № 02-291 направив лист на адресу відповідача з проханням  повернути  суму невикористаної частини  попередньої оплати  в розмірі  43 862,14 грн.

11.08.2008 року  позивачем було направлено  телеграму з вимогою повернути кошти та претензію № 04-401 від 11.08.2008 року, які отримані відповідачем  14.08.2008 року (а.с. 30-34).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  від 03.02.2009 року у справі       № 37/383 вказану апеляційну скаргу було прийнято до  провадження та призначено до розгляду  в судовому засіданні  на 03.03.2009 року о 10 год. 30 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року № 01-23/3/188 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 37/373 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Іваненко Я.Л., судді Євдокимов О.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  від 03.03.2009 року у справі       № 37/383 розгляд справи  було відкладено на 17.03.2009 року на 14 год. 50 хв. у зв'язку з нез'явленням  в судове засідання  представників сторін.

В судовому засіданні 17.03.2009 року представники сторін підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2004 року  між Закритим акціонерним товариством „Семенівський елеватор” (покупець) та Закритим акціонерним товариством „Київгазпостач” (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 413/06-04 (далі по тексту –Договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується продати покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до додатку до договору від 27.12.2007 року сторони встановили, що постачальник в 2008 році постачає 652,000 тис м. куб.

При цьому у відповідності до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється грошовими коштами покупцем шляхом 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за 10 календарних днів до початку місяця поставки.

Місцевим господарським судом встановлено, що станом на 01.09.2008 року у позивача існувала переплата за поставлений природний газ в розмірі 182 295,62 грн.

На виконання вимог Договору позивачем у вересні 2007 року було перераховано на рахунок відповідача 420 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач за період з вересня 2007 року по квітень 2008 року поставив позивачу природного газу на суму 558 222,68 грн.

Листами № 02-204 від 24.04.2008 року та № 02-235 від 19.05.2008 року у відповідності до п. 3.3.2 договору позивач підтвердив намір та технологічну і фінансову можливість придбання природного газу в травні та червні 2008 року, проте відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання по поставці природного газу не виконав, в зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 43 862,14 гри. та суму штрафу за користування грошовими коштами в  розмірі    3 % річних – 1 189.69 гри.

Як вбачаться з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство „Семенівський елеватор” виконало свої зобов'язання в повному обсязі, відповідно до умов Договору.

Як встановлено судом першої інстанції,  відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не поставив відповідачу природний газ в строк, встановлений договором, в зв'язку з чим позивач пред'явив  відповідачу вимогу повернути суму попередньої оплати, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачу грошові кошти не повернув.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, крім того 27.10.2008 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній  суму основного боргу  визнав в повному обсязі, заборгованість відповідача у розмірі 43 862,14 грн. була визнана місцевим господарським судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму штрафу за користування грошовими коштами в розмірі – 1 189,69 грн.

При цьому, місцевим господарським судом  встановлено, що в договорі, а також чинним законодавством не передбачено, що постачальник сплачує штраф за порушення виконання зобов'язання щодо порушення строків поставки природного газу та неповернення суми попередньої оплати, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання не вчинено у письмовій формі, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 189,69 грн. визнані судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А відповідно  до статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження апелянта про те, що оскільки  відповідно до п. 3.3.1 Договору  покупець не підтвердив  до 20 числа  місяця, що передує місяцю передачі  у власність газу, намір на технологічну і фінансову  можливість  придбання газу в обсязі, зазначеному у Додатках  до договору, шляхом надання відповідної  заявки тим самим сам порушив умови Договору та не довів намір придбання природного газу колегія суддів відхиляє  як безпідставне та таке, що не відповідає обставинам справи.

Як вбачається з  матеріалів  справи, позивачем  було надано  листи  № 02-295 від 18.06.2008 року, № 02-204 від 24.04.2008 року та № 02-235 від 19.05.2008 року, якими  ЗАТ „Семенівський елеватор”  просив встановити  ліміт споживання природного газу  на травень, червень та липень  місяці 2008 року.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі  матеріали  свідчать про  обґрунтованість  вимог позивача, а відповідач  в установленому порядку  докази надані позивачем не спростував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині стягнення 43862,14 грн. основного боргу  з відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до  частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення  штрафу в розмірі 1 189,69 грн. є необґрунтованими та такими, що  не підлягають задоволенню, оскільки  договором не передбачено сплату штрафу за порушення виконання зобов'язання щодо порушення строків поставки природного газу та неповернення суми попередньої оплати.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 .Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 року у справі № 37/383 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київгазпостач” без задоволення.

2.Матеріали справи № 37/383 повернути до Господарського суду міста Києва

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 23.03.09 (відправлено)