Постанова

від 20.01.2014 по справі 826/18656/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2014 року 08:30 № 826/18656/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Житлоінбуд» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Житлоінбуд» (надалі - Позивач/ДП «Житлоінбуд») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2013 р. №59526552201 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 969 (сто дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 00 коп. повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету на користь ДП «Житлоінбуд» судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначав про недотримання Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час винесення 25.09.2013 р. податкового повідомлення-рішення №59526552201. Крім того вказує, що Відповідач необґрунтовано позбавляє ДП «Житлоінбуд» права на використання податкового кредиту з посиланням на факт несплати постачальником та будь-якими іншими платниками податків до бюджету податку на додану вартість (надалі - ПДВ).

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив в їх задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначав, що Позивачем в порушення ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (надалі - Положення №88) включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену відповідними податковими накладними, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2011 р. на загальну суму 128 969,00 грн.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ДП «Житлоінбуд» ОСОБА_2, який повідомив про те, що будівництво житлового будинку по вул. Васильківська, 31/17 у м. Києві здійснювалось Позивачем за рахунок інвесторів та без залучення державних коштів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Житлоінбуд» зареєстроване 16.05.2000 р. Головним управлінням юстиції у м. Києві, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 23.05.2000 р. Крім того, відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії №3853 основними видами діяльності є будівництво будівель, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, купівля та продаж власного нерухомого майна, інше фінансове посередництво, здавання в оренду власного нерухомого майна.

У період з 05.09.2013 р. по 11.09.2013 р. Відповідачем на підставі повідомлення від 05.09.2013 р. №491/26-55-22-01 та наказу від 05.09.2013 р. №1315, виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України була проведена позапланова невиїзна перевірка ДП «Житлоінбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ванбуд» за період з 01.05.2011 р. по 30.05.2011 р., за результатами якої було складено акт №375/26-55-22-01/30860220 від 12.09.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Житлоінбуд» (код ЄДРПОУ 30860220) з питань дотримання вимог податкового законодавства здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ванбуд» (код ЄДРПОУ 25405583) за період з 01.05.2011 р. по 30.05.2011 р.» (надалі - Акт перевірки №375), в якому викладено наступні виявлені порушення ДП «Житлоінбуд», а саме:

ь ст.185, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.4 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено р.19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за травень 2011 р. на загальну суму 128 969,00 грн.

У зв'язку із цим, 25.09.2013 р. на підставі Акту перевірки №375 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №59526552201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 128 969,00 грн.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси ДП «Житлоінбуд» під час проведення перевірки, опісля, при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Житлоінбуд» (Замовник) та ТОВ «Ванбуд» (Підрядник) були укладені договори підряду, згідно яких Підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами і матеріалами здійснити виготовлення та монтаж дверей металевих протипожежних в кількості відповідно до специфікації на будівництві житлового будинку по вул. Васильківська, 31/17 у м. Києві. Склад робіт: двері металеві протипожежні, з порошковим покриттям RAL 8017, в комплекті з замками, ручками, ущільнювачем, приладами самозачинення, зокрема:

ь Договір №10 від 12.05.2011 р. (надалі - Договір №10), 1 секція будинку, термін виконання робіт з 01.06.2011 р. по 30.09.2011 р., кількість дверей - 67 шт. (ПД-30 ДМП21-9 (910х2100) - 6 шт.; ПД-60 ДМП21-9 (910х2100) - 1 шт.; ПД-30 ДМП21-10 (1010х2100) - 60 шт.)), загальна вартість робіт - 168 899,16 грн., аванс - 60% вартості робіт (101 339,50 грн.);

ь Договір №11 від 12.05.2011 р. (надалі - Договір №11), 2 секція будинку, термін виконання робіт з 01.06.2011 р. по 30.09.2011 р., кількість дверей - 67 шт. (ПД-30 ДМП21-9 (910х2100) - 5 шт.; ПД-60 ДМП21-9 (910х2100) - 1 шт.; ПД-30 ДМП21-10 (1010х2100) - 61 шт.)), загальна вартість робіт - 168 899,16 грн., аванс - 60% вартості робіт (101 339,50 грн.);

ь Договір №12 від 12.05.2011 р. (надалі - Договір №12), 3-5 секції будинку, термін виконання робіт з 01.06.2011 р. по 30.09.2011 р., кількість дверей - 109 шт. (ПД-30 ДМП21-9 (910х2100) - 13 шт.; ПД-60 ДМП21-9 (910х2100) - 5 шт.; ПД-30 ДМП21-10 (1010х2100) - 91 шт.)), загальна вартість робіт - 275 030,04 грн., аванс - 60% вартості робіт (165 018,02 грн.).

Водночас, між ДП «Житлоінбуд» (Замовник) та ТОВ «Ванбуд» (Підрядник) були укладені договори підряду, згідно яких Підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами і матеріалами здійснити виготовлення та установку дверей дерев'яних в кількості відповідно до специфікації на будівництві житлового будинку по вул. Васильківська, 31/17 у м. Києві. Склад робіт: двері дерев'яні, ґрунтовані, зі склом, в комплекті з петлями, замками, ручками, без пристроїв самозачинення, зокрема:

ь Договір №102-05/11 від 13.05.2011 р. (надалі - Договір №102), 4, 5 секції будинку, термін виконання робіт з 13.05.2011 р. по 31.10.2011 р., кількість дверей - 140 шт. (ДО21-10 - 91 шт.), загальна вартість робіт - 230 748,00 грн., аванс - 80% вартості робіт (184 598,4 грн.);

ь Договір №103-05/11 від 13.05.2011 р. (надалі - Договір №103), 1-3 секції будинку, термін виконання робіт з 13.05.2011 р. по 31.10.2011 р., кількість дверей - 168 шт. (ДО21-10 - 168 шт.), загальна вартість робіт - 276 897,60 грн., аванс - 80% вартості робіт (221 518,08 грн.).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, за надані роботи відповідно до укладених Договорів підряду ТОВ «Ванбуд» були виписані Позивачу податкові накладні на загальну суму 773 813, 50 грн., а саме: №36 від 26.05.2011 р. (до Договору №10) на суму 84 449,58 грн. без ПДВ, (ПДВ - 16 889,92 грн.), всього - 101 339,50 грн.; №37 від 26.05.2011 р. (до Договору №11) на суму 84 449,58 грн. без ПДВ, (ПДВ - 16 889,92 грн.), всього - 101 339,50 грн.; №38 від 26.05.2011 р. (до Договору №12) на суму 137 515,02 грн. без ПДВ (ПДВ - 27 503,00 грн.), всього - 165 018,02 грн.; №24 від 20.05.2011 р. (до Договору №102) на суму 153 832,00 грн. без ПДВ (ПДВ - 30 766,40 грн.), всього - 184 598,40 грн.; №25 від 20.05.2011 р. (до Договору №103) на суму 184 598,40 грн. без ПДВ (ПДВ - 36 919,68 грн.), всього - 221 518,08 грн.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Перевіркою встановлено, що на підставі зазначених вище податкових накладних до складу податкового кредиту з контрагентом у травні 2011 р. згідно із поданої ДП «Житлоінбуд» декларації №281784 від 17.06.2011 р. Позивачем віднесено суму ПДВ у розмірі 128 969,00 грн.

Факт проведення оплати Позивачем за укладеними з ТОВ «Ванбуд» Договорами підряду, що не заперечується Сторонами та підтверджується наданими ДП «Житлоінбуд» платіжними дорученнями та банківськими виписками, зокрема: №260 від 26.05.2011 р. на суму 101 339,50 грн.; №262 від 26.05.2011 р. на суму 101 339,50 грн.; №261 від 26.05.2011 р. на суму 165 018,02 грн.; №212 від 20.05.2011 р. на суму 184 598,40 грн.; №213 від 20.05.2011 р. на суму 221 518,08 грн.

Поряд із цим, як вбачається з п.4.1 укладених Договорів підряду, фактично виконані Підрядником обсяги робіт оформлюються актами приймання (за ф. №КБ-2В) та довідкою про вартість виконаних робіт (за ф. №КБ-3).

Так, на виконання вищевказаних вимог Договорів підряду, в якості доказів отримання ДП «Житлоінбуд» наданих ТОВ «Ванбуд» робіт, Позивач надав акти (за ф. №КБ-2В) та довідки (за ф. №КБ-3), зокрема:

ь до Договору №10: акт №1 та довідка від 30.09.2011 р. (за вересень 2011 р.); акт №2 та довідка від 31.01.2012 р. (за січень 2012 р.); акт №3 та довідка від 29.02.2012 р. (за лютий 2012 р.);

ь до Договору №11: акт №1 та довідка від 30.09.2011 р. (за вересень 2011 р.); акт №2 та довідка від 30.11.2011 р. (за листопад 2011 р.); акт №3 та довідка від 31.01.2012 р. (за січень 2012 р.); акт №4 та довідка від 29.02.2012 р. (за лютий 2012 р.);

ь до Договору №12: акт №1 та довідка від 30.09.2011 р. (за вересень 2011 р.); акт №2 та довідка від 30.11.2011 р. (за листопад 2011 р.); акт №3 та довідка від 31.01.2012 р. (за січень 2012 р.); акт №4 від 31.01.2012 р. (за січень 2012 р.); акт №5 та довідка від 29.02.2012 р. (за лютий 2012 р.);

ь до Договору №102: акт №1 та довідка від 31.08.2011 р. (за серпень 2011 р.);

ь до Договору №103: акт №2 та довідка від 31.10.2011 р. (за жовтень 2011 р.); акт №2 та довідка від 31.12.2012 р. (за грудень 2012 р.); акт №3 від 31.12.2012 р. (за грудень 2012 р.).

Поряд із цим, Позивачем до укладених Договорів підряду було надано, підсумкові відомості ресурсів (витрат - по факту), а саме:

ь до Договору №10: за вересень 2011 р. (двері ЕІ30 - 2 шт.); за грудень 2012 р. (двері ЕІ30 - 34 шт. та двері ЕІ60 - 1 шт.); за лютий 2012 р. (двері ЕІ30 - 3 шт.);

ь до Договору №11: за вересень 2011 р. (двері ЕІ30 - 2 шт.); за листопад 2011 р. (двері ЕІ30 - 17 шт.); за січень 2012 р. (двері ЕІ30 - 13 шт.); за лютий 2012 р. (двері ЕІ30 - 2 шт.);

ь до Договору №12: за вересень 2011 р. (двері ЕІ30 - 36 шт.); за листопад 2011 р. (двері ЕІ30 - 18 шт.); за січень 2012 р. (двері ЕІ30 - 13 шт.); за січень 2012 р. (двері ЕІ30 - 23 шт. та ЕІ60 - 2 шт.); за лютий 2012 р. (двері ЕІ30 - 3 шт.);

ь до Договору №102: акт №1 від 31.08.2011 р. (за серпень 2011 р.);

ь до Договору №103: акт №2 від 31.10.2011 р. (за жовтень 2011 р.); акт №2 від 31.12.2012 р. (за грудень 2012 р.); акт №3 від 31.12.2012 р. (за грудень 2012 р.).

Суд звертає увагу, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Водночас, в пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

Водночас, звертаємо увагу, що ухвалою суду від 27.11.2013 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції. При цьому, Позивача (як і Відповідача) попереджалось про положення ст.114 КАС України, зокрема про вирішення справи на підставі наданих сторонами документів.

Так, на виконання вимог ухвали суду, представником Позивача були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ДП «Житлоінбуд» та ТОВ «Ванбуд», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.7 та п.4.3 укладених Договорів підряду між Позивачем та його контрагентом ТОВ «Ванбуд» розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконанні роботи згідно з актами за ф. №КБ-2В та довідки за ф. №КБ-3. Передача закінчених робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі. Замовник приступає до приймання виконаного етапу робіт протягом двох днів після отримання повідомлення Підрядника про їх готовність до здачі та передачі Замовнику документації про використані матеріали та конструкції.

З огляду на надані Позивачем акти за ф. №КБ-2В та підсумкові відомості витрат по факту вбачається, що ТОВ «Ванбуд» були фактично передані закінчені роботи за вересень 2011 р., листопад 2011 р., січень 2012 р., лютий 2012 та грудень 2012 р. за укладеними Договором №10 - встановлено дверей в комплекті ЕІ30 - 39 шт., ЕІ60 - 1 шт., Договором №11 - встановлено дверей в комплекті ЕІ30 - 34 шт., Договором №12 - встановлено дверей в комплекті ЕІ30 - 93 шт., ЕІ60 - 2 шт.; у період серпень 2011 р. за Договором №102 - встановлено дверей в комплекті ДП20-10 - 140 шт. (в повному обсязі); у період за жовтень 2011 р., грудень 2012 р. за Договором №103 встановлено дверей в комплекті ДП20-10 - 168 шт. (в повному обсязі). При цьому, вказані акти були підписані Сторонами, відповідно, Замовником були прийняті фактично виконані Підрядником роботи, що також було підтверджено представником Позивача у судовому засіданні.

Однак, судом було встановлено різницю у кількісних показниках дверей, визначених у Специфікаціях до укладених Договорів та зазначених в актах за ф. №КБ-2В. На обґрунтування встановлених розбіжностей, представником Позивача було зазначено, що Специфікації узгоджувались на підставі первинного проекту, проте, опісля було внесено зміни, що зумовило виникнення таких розбіжностей між встановленою Договорами кількістю виготовлення та встановлення ТОВ «Ванбуд» дверей ЕІ30, ЕІ60, ДО21-10 та зазначеною в актах за ф. №КБ-2В фактичною кількістю установлених дверей. При цьому, свідком у судовому засіданні було вказано, що лише після звернення з даним позовом до суду було виявлено Позивачем кількісну невідповідність дверей.

Крім того, з актів за ф. №КБ-2В та довідок за ф. №КБ-3 вбачається, а представником Позивача підтверджується, прострочення Підрядником встановлених п.2.1 укладених Договорів термінів виконання робіт, зокрема:

ь за Договорами №№10, 11, 12 останнім днем виконання робіт встановлено 30.09.2011 р., а за первинними документами здача ТОВ «Ванбуд» та прийняття Позивачем відповідних робіт відбувались у період з вересня 2011 р. по грудень 2012 р.;

ь за Договорами №№102, 103 останнім днем виконання робіт встановлено 31.10.2011 р., а за первинними документами здача ТОВ «Ванбуд» та прийняття Позивачем відповідних робіт відбувались у період з серпня 2011 р. по грудень 2012 р.

Водночас, суд приймає до уваги посилання представника Позивача на те, що ТОВ «Ванбуд» згідно із вимогами укладених Договорів підряду зобов'язаний був повідомити ДП «Житлоінбуд» про можливу затримку чи припинення робіт, але Підрядником не було повідомлено про причини невиконання робіт у визначений термін.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У ч.4 ст.193 ГК України зазначено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

З огляду на п.7.1 укладених між ДП «Житлоінбуд» та ТОВ «Ванбуд» Договорів підряду вбачається, що за порушення строків виконання робіт з вини Підрядника останній сплачує пеню Замовнику в розмірі 0,5% від вартості робіт по Договору за кожен день затримки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями Позивача, виконані Підрядником роботи було прийнято Замовником, ніяких сплат у зв'язку з пропущенням строків ТОВ «Ванбуд» не відбувалось.

Крім того, відповідно до п.5.3.6 стандарту загальних технічних умов ДСТУ Б В.2.6-77:2009 «Двері металеві протипожежні», який поширюються на вогнестійкі двері класу вогнестійкості з ряду ЕІ30, ЕІ60 та інші, матеріали та комплектуючі вироби, що використовуються для виготовлення дверей, повинні відповідати вимогам нормативних актів, технічних свідоцтв і контрактів на постачання та мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданий центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я, та документ про якість. При цьому, у п.7.3 та 7.5 передбачено, що двері приймаються партіями, партією треба вважати двері одного виду, виготовлені за однією технологією з одних і тих же матеріалів, одного класу вогнестійкості та габаритних розмірів. Кожну партію дверей оформлюють документом про якість. Водночас, згідно із п.7.12.5 технічна документація має охоплювати розроблення, виготовлення та експлуатацію дверей і повинна містити технічний опис типового зразка, технічне завдання, конструкторську документацію, технічні описи тощо, протокол випробувань. Монтаж дверей здійснюється організаціями (суб'єктами господарювання), які отримали ліцензію з монтажу протипожежних дверей відповідно до НАПБ Б 07.016.

Однак, за вимогою суду надати відповідну документацію (сертифікати відповідності, висновки експертів, протоколи випробувань та ін.) на встановлені двері класу ЕІ 60 та ЕІ 30, представником Позивача було надано лише сертифікат відповідності серії ДІ за №UA1.016.0009227-11 терміном дії з 31.01.2011 р. по 30.01.2013 р. на двері протипожежні з межею вогнестійкості ЕІ60, виданого ТОВ «Ванбуд» Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

При цьому, іншої документації на протипожежні двері ЕІ30, а також необхідної ліцензії ТОВ «Ванбуд» Позивачем надано не було. Крім того, суд критично ставиться на пояснення Позивача, що згідно сертифікату відповідності серії ДІ за №UA1.016.0009227-11 ТОВ «Ванбуд» має право на виготовлення та встановлення протипожежних дверей з межею вогнестійкості ЕІ30, що згідно із наданих актів за ф. №КБ-2В, довідок за ф. №КБ-3 та підсумкових відомостей витрат по факту є більшою кількістю встановлених дверей за укладеними Договорами підряду, оскільки двері ЕІ30 є зовсім іншими за класом вогнестійкості та зовсім іншою партією.

Поряд із цим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, представником Позивача було повідомлено, що факт виконання робіт Підрядником та їх якісні показники підтверджується сертифікатом відповідності серії КВ №16411024005 від 03.08.2011 р. (надалі - Сертифікат відповідності), яким Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві засвідчує відповідність закінченого будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Васильківській, 31/17 у Голосіївському районі м. Києва проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Проте, приймаючи до уваги вказаний вище доказ, суд наголошує, що згідно із ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.9 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №461 можна зробити висновок, що сертифікат відповідності закінченого будівництва - є документом, який підтверджує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, та має подаватися для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності на новозбудовані об'єкти нерухомого майна. Отже, на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання (змонтованих дверей), що і було посвідчено Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві наданим Позивачем Сертифікатом відповідності.

Оскільки Сертифікат відповідності був виданий 03.08.2011 р., а всі первинні документи (акти за ф. №КБ-2В, довідки за ф. №КБ-3 та підсумкові відомості витрат по факту) за укладеними Договорами підряду були підписані Позивачем та ТОВ «Ванбуд» лише починаючи з серпня 2011 р. та закінчуючи груднем 2012 р., що є пізнішою датою.

Поряд із цим, як встановлено Відповідачем під час перевірки, а також підтверджується матеріалами справи та поясненнями свідка (директором ДП «Житлоінбуд»), відповідні роботи та зобов'язання за укладеними Договорами підряду ТОВ «Ванбуд» виконано не було.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи відповідних повідомлень про готовність виконаних робіт від ТОВ «Ванбуд» до здачі ДП «Житлоінбуд», також відсутній журнал виконання будівельних робіт, оскільки за поясненнями директора ДП «Житлоінбуд» такий журнал ведеться Генпідрядником, а позивач є Замовником будівництва.

Поряд із цим, суд критично ставиться на посилання представника ДП «Житлоінбуд» та свідка про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована встановленими судом обставинами, від так надані Позивачем документи не посвідчують реальність існування господарських відносин між ДП «Житлоінбуд» та ТОВ «Ванбуд».

В свою чергу, суд акцентує увагу на те, що з огляду на Сертифікат відповідності вбачається, що Замовником будівництва є Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України, Генпроектувальником - ЗАТ «Гіпроцивільпромбуд», Генпідрядником - ТОВ «ВІП Будтехніка», а також з наданого Позивачем як пояснення щодо підстав встановлення дверей за укладеними Договорами підряду викопіювання з проекту будівництва не підтверджується господарської мети, оскільки жодного зазначення щодо статусу та приналежності ДП «Житлоінбуд» до будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Васильківській, 31/17 у Голосіївському районі м. Києва не вбачається.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Натомість, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ванбуд», не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ДП «Житлоінбуд» із контрагентами.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами підряду з ТОВ «Ванбуд» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети та приналежності Позивача до будівництва об'єкту, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України у взаємозв'язку з положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у ДП «Житлоінбуд» права включення спірної суми податкового кредиту з ПДВ розміром 128 969,00 грн., що призвело до завищення р.19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за травень 2011 р., відповідно, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2013 р. №59526552201 не встановлено, від так, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Житлоінбуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін