Постанова

від 30.12.2013 по справі 826/18423/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 грудня 2013 року 13:32 № 826/18423/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГромадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» до 3-ті особиКиївської міської ради Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа-1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» (третя особа-2) провизнання протиправним та скасування рішення від 29.11.2012 року №632/8916, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Громадське об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» (надалі - позивач) з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач), треті особи - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» (надалі - ТОВ «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» або третя особа-2) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 29.11.2012 року «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.07.2004 №63-6-00141, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» для будівництва житлового будинку на вул. Ілліча, 17 у Дарницькому районі м. Києва №632/8916.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2013 року відкрито провадження у справі, залучено до участі третіх осіб, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 29.11.2012 року №632/8916 строк дії договору оренди земельної ділянки, який було поновлено, закінчився, а тому дія договору припинена, правовідносини припинилися. Крім того, представник позивача додатково вказує, що під час прийняття оскаржуваного рішення технічної документації на відведення земельних ділянок не було або ж така документація мала недоліки, а вказане рішення було прийнято без обговорення та з порушенням процедури голосування.

У судове засідання від 23.12.2013 року з'явилися представники осіб, які беруть участь у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та представники третіх осіб проти позову заперечували, зазначаючи, що оскаржуваним рішення не відбулося порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Крім того, останніми вказувалося, що рішення від 29.11.2012 року №632/8916 прийнято у відповідності до положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» у межах наданих відповідачу повноважень.

Суд у судовому засіданні від 23.12.2013 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 року №638-21/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» вирішено, зокрема, затвердити проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» для будівництва житлового будинку на вул. Ілліча, 17 у Дарницькому районі м. Києва та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ УНІВЕРСАЛ», за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,62 га для будівництва житлового будинку, на вул. Ілліча, 17 у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Відповідно до п. 1.1, 2.1 договору оренди земельної ділянки від 22.06.2004 року (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2004 року за №63-6-00141), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ УНІВЕРСАЛ», останньому передано в оренду земельну ділянку розміром 0,6211 га з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:63:265:0001, розташовану на вул. Ілліча, 17 у Дарницькому районі м. Києва.

Надалі, представниками Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ УНІВЕРСАЛ» складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 06.07.2004 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння та користування земельну ділянку площею 0,62 га для будівництва житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:63:265:0001, на вул. Ілліча, 17 у Дарницькому районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 29.11.2012 року №632/8916 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.07.2004 №63-6-00141, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ- УНІВЕРСАЛ» для будівництва житлового будинку на вул. Ілліча, 17 у Дарницькому районі м. Києва» (надалі - рішення від 29.11.2012 року №632/8916) вирішено поновити на 5 років договір оренди земельної ділянки площею 0,6211 га від 06.07.2004 року №63-6-00141, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ - УНІВЕРСАЛ» для будівництва житлового будинку на вул. Ілліча, 17 у Дарницькому районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року №638-21/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» (справа А-19832) (п. 1), встановлено, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельної ділянки від 06.07.2004 року №63-6-00141, підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства (п. 2), Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ - УНІВЕРСАЛ» у місячний термін встановлено звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки від 06.07.2004 року №63-6-00141 (п. 3), контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури (п. 4).

На підставі вищевикладеного, між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ - УНІВЕРСАЛ» укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 22.07.2013 року, на підставі якого поновлено на 5 (п'ять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 22.06.2004 року за реєстровим №608 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.07.2004 року за №63-6-00141, строк дії якого закінчився.

Вважаючи оскаржуване рішення від 29.11.2012 року №632/8916 протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтерес.

При цьому, ч.ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В ч. 1 ст. 17 КАС України зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Під суб'єктом владних повноважень пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України розуміє орган державної влади, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас, право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

Офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)».

Так, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття «охоронюваний законом інтерес», яке вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Оскільки згідно п. 2.1 Статуту Громадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право», однією із основних цілей вказаної організації є захист прав та інтересів громадян України від протиправних дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, оскарження протиправного, на думку позивача, рішення від 29.11.2012 року №632/8916 є його обов'язком.

Пунктом 2.2 Статуту Громадського об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» передбачено, що для досягнення зазначеної мети Об'єднання ставить перед собою такі завдання: брати участь у громадсько-політичній діяльності, звертатись до відповідного уповноваженого суду для зобов'язання суб'єктів владних повноважень (або/та їх посадових осіб) дотримуватись демократичних принципів, положень чинного законодавства України, технічних/екологічних/санітарних стандартів України під час прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності; вступати стороною в судові процеси (в порядку адміністративного, цивільного, господарського, кримінального судочинства) (як позивач, третя особа із самостійними вимогами або третя особа без самостійних вимог) та приймати безпосередню участь в судових засіданнях (будь-яких судових інстанцій), в яких розглядаються справи щодо дій, бездіяльності або рішень суб'єктів владних повноважень (або/та їх посадових осіб) тощо.

Підпунктом 2.3.6 та підпунктом 2.3.7 пункту 2.3 Статуту позивача визначено, що для досягнення зазначеної мети та виконання визначених завдань Об'єднання в установленому законодавством порядку на всіх структурних рівнях (в разі наявності) здійснює свою діяльність у таких напрямах (формах): звертається до відповідного суду для зобов'язання суб'єктів владних повноважень (або/та їх посадових осіб) дотримуватись положень чинного законодавства України, технічних/екологічних/санітарних стандартів України під час прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності; звертається до відповідного суду (в порядку адміністративного, цивільного, господарського, кримінального судочинства) для оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єктів владних повноважень (або/та їх посадових осіб), якщо вони порушують (недотримуються) Конституцію України, демократичні принципи, міжнародні договори/угоди/конвенції/тощо (які ратифіковані Україною), положень чинного законодавства України, технічні/екологічні/санітарні стандарти України тощо.

З наведеного вбачається, що позивач має право звертатись до адміністративного суду для оскарження протиправних рішень суб'єктів владних повноважень, зокрема рішення від 29.11.2012 року №632/8916, оскільки існування в Україні можливих протиправних рішень органів влади може порушувати права позивача та його членів на правову державу та демократичне суспільство, а також порушувати конституційний інтерес позивача у правовій державі, а, відтак, суд вважає необґрунтованими твердження представників відповідача та третіх осіб, що оскаржуваним рішенням не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При цьому, розділом IV Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (надалі - ЗК України) визначено порядок набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЗК України в редакції, що діяла станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року №858-IV, землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» у 2012 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» право користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку на вул. Ілліча, 17 у Дарницькому районі м. Києва (поновлення договору оренди земельної ділянки).

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ним вирішено питання про поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.07.2004 №63-6-00141, а, отже, посилання представника позивача, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» необхідно було розробляти проект відведення земельних ділянок, а не технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, є необґрунтованим.

В свою чергу, нормативно-правовим актом, що регулює відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-XIV (надалі - Закон №161).

Так, згідно ст. 33 Закону №161, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Норми ст. 33 Закону №161 передбачають поведінку суб'єктів договірних відносин оренди земельних ділянок, яка має бути відображена у договорах, що, свою чергу, є гарантією прав орендодавця та орендаря.

Звернення до орендодавця є своєрідним початком процесу погодження істотних умов договору при його поновленні.

Якщо орендодавець не вчинив дій на припинення договору, що відображається у відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а орендар продовжує фактичне використання земельної ділянки, то закономірно вважати, що учасники відносин погоджуються на подовження договору.

Бажання орендаря продовжувати відносини оренди висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування об'єкта оренди після закінчення строку договору оренди. Що стосується орендодавця, то підставою для продовження відносин оренди є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до орендаря повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку. Якщо протягом цього строку орендодавець заявить про своє бажання припинити відносини оренди, орендар зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» у період з 2010 по 2011 роки сплачувалася орендна плата за землю.

Таким чином, «Видавничий Дім «СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ» продовжило фактично користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди цієї земельної ділянки та продовжувало виконання своїх зобов'язань за договорами оренди земельних ділянок, оскільки здійснювало сплату орендної плати.

Водночас, суд критично ставиться до посилання представника позивача на порушення відповідачем Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради №14/14 від 14.06.2006 року (надалі - Регламент №14/14) під час винесення оскаржуваного рішення, оскільки на той момент діяв інший Регламент Київської міської ради, що затверджений рішенням Київської міської ради №383/5770 від 14.07.2011 року.

Разом з тим, з врахуванням положень ст. 11 КАС України, судом під час розгляду справи не досліджувалось питання дотримання відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення від 29.11.2012 року №632/8916 вимог чинних актів Київської міської ради, зокрема, Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради №383/5770 від 14.07.2011 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок