Рішення

від 10.03.2009 по справі 54/14-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

54/14-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2009 р.                                                            Справа № 54/14-09

вх. № 441/1-54

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Любонько М.М., дов. № 316-02 від 16.02.2009 року, Вериженко Л.П., дов. № 316-02 від 16.02.2009 року.

 відповідача -  не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Поезія" м. Харків  

до  ПФ "Автосервіс+", м. Харків  

про стягнення 32587,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ПФ "Автосервіс+" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання № 2/01-04 від 01.04.2008 року, укладеним між сторонами. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 32587,35 грн., з яких 24410,00 грн. – основний борг, 6468,00 грн. – пеня за порушення строків виконання зобов'язання, 1708,70 грн. – штраф за прострочення платежу більш ніж 30 днів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати залишку вартості автомобілю у визначений у договорі строк. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні заявлений позов підтримують, позовні вимоги прохають задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5125778, яке вручене відповідачу 04.03.2009 року.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

25 березня 2008 року ПФ "Автосервіс+" (відповідачем) було здійснено часткову передплату вартості автомобіля марки ГАЗ-31105-501, що підтверджується платіжним дорученням № 37   на суму 34590,00 гривень із зазначенням призначення платежу «часткова передплата за автомобіль ГАЗ-31105, згідно рахунку  № 51 від 24.03.2008 року в т.ч. ПДВ 5765,00.

01 квітня 2008 року між ТОВ "Поезія" (позивач у справі) та ПФ "Автосервіс+" (відповідач у справі) був укладений договір постачання № 2/01-04. Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу автомобіль ГАЗ-31105-501 протягом 10 днів з дати підписання даного договору, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору. Вартість договору складає 69000,00 грн. (п.1.2 договору).

Порядок розрахунків відповідача за товар встановлений пунктом 2. Договору, відповідно до якого відповідач здійснює часткову предоплату вартості товару в розмірі 34590,00 грн. та протягом місяця, до 30.04..2008 року, оплачується остаточна вартість автомобіля. Оплата вартості товару здійснюється Позивачем у національній валюті України, шляхом переказу суми коштів на поточний рахунок позивача (пункт 2.3. Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач згідно накладної № 1/01-04 від 01.04.2008 року передав через представника відповідача Корнієнко Олександра Миколайовича (довіреність № ЯЛЯ № 278926) автомобіль ГАЗ-31105-501 на загальну суму 69000,00 грн. Уповноважений представник відповідача отримав зазначений товар, про що свідчить його підпис на накладній № № 1/01-04 від 01.04.2008.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у  зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що відповідач повинен оплатити остаточну вартість автомобілю в строк до 30.04.2008 року.

Проте відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за договором не сплатив у визначені договором строки остаточну вартість автомобілю.

Так, позивачем на адресу відповідача 02.07.2008 року було направлено лист, що містив в собі вимогу про погашення заборгованості в розмірі 34410,00 грн. до 10.07.2008 року.

В рахунок виконання своїх зобов'язань за договором постачання № 2/01-04, відповідач частково здійснив оплату за автомобіль ГАЗ-31105-501 на загальну суму 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 20.08.2008 року (аркуш справи 14).  

Внаслідок чого несплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар за договором постачання № 2/01-04 у розмірі 24410,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Приймаючи до уваги, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання за договором у повному обсязі, позовні вимоги позивача частині стягнення основного боргу в сумі 24410,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6468,65 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача, щодо стягнення 1708,70 грн. штрафу, суд визнав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В частині позовних вимог про стягнення 1708,70 грн. штрафу, суд відмовляє, оскільки умовами договору сторонами не було передбачено таких штрафних санкцій. Посилання ж позивача на ст. 231 ГК України є безпідставними, оскільки частиною 2 цієї статті передбачено, що штраф у розмірі семи відсотків від суми допущеного прострочення застосовується, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, суд вважає необхідним  витрати по сплаті державного мита у сумі 308,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі 112,10 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Автосервіс+" (61001, м. Харків, пров. Ващенківський, 2, код 31799147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поезія" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 2-а, п/р 26001820850021 Київське відділення ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код 241388884) 24410,00 грн. основного боргу, 6468,65 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 308,78 грн. державного мита та 112,10 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 12.03.2009 року.