Рішення

від 10.03.2009 по справі 57/28-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/28-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2009 р.                                                            Справа № 57/28-09

вх. № 867/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Велієва Т.О., дов. № 4061 від 08.08.2008 р.  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків  

до  Харківська обласна організація Соціал-демократичної партії України (об'єднанної), м. Харків  

про стягнення 4526,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –КП “Міській інформаційний центр” звернувся до господарськогосуду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача –Харківської обласної організації Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) 4526,81 грн., заборгованості; також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 7075 від 13.03.2006 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 лютого 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24 лютого 2009 року о 12:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2009 року, у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, відкладено розгляд справи на 10 березня 2009 року о 12:00 год.

Позивач у призначеному судовому засіданні 10 березня 2009 року позов підтримував та просив суд його задовольнити. Також позивачем через канцелярію господарського суду надано додаткові документи (вх. № 6248 від 05.03.2009 р.), які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував. Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до наданої позивачем довідки Головного управління статистики у Харківській області від 25.02.2009 р., відповідач зареєстрований за адресою: м. Харків, вул. Малиновського, 30, саме на цю адресу надсилалась ухвала суду від 06.02.2009 року, проте цей документ повернуто до суду з відміткою пошти „не значится”.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 10 березня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

13 березня 2006 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі –позивач), та  Харківською обласною організацією Соціал-демократичною партією України (об'єднаної) (далі–відповідач) укладено договір № 7075 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі-договір), відповідно до умов якого позивач по справі надав в користування відповідачу місця, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, згідно з додатком № 1 до договору: кронштейн на опорі  (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, перехрестя просп. Маршала Жукова та пр-д Стадіонний, строком з 13 березня 2008 року по 31 грудня 2006 року.

Факт передачі місць підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами  13 березня 2006 року та скріплений печатками сторін.

Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції від 07 березня 2006 року відповідач 18 серпня 2006 року встановив кронштейн на опорі  (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, перехрестя просп. Маршала Жукова та пр-д Стадіонний, тобто до укладання договору та зобов'язався перерахувати позивачу плату за фактичне користування місцем за період з дати встановлення спеціальної конструкції до дати укладання договору або демонтажу у розмірі, що визначається згідно з порядком визначення розміру плати за користування місцями.

Таким чином, відповідач фактично користувався місцем в період з 18 серпня  2005 року по 12 березня 2006 року.

Згідно з п. 3 додатку № 2 до рішення виконкому Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій”, у випадку виявлення використання розповсюджувачами зовнішньої реклами місць без укладення договорів про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій та/або без отримання дозволу (фактичне користування) КП „Міський інформаційний центр” має право отримати плату за фактичне користування такими місцями за весь час їх використання.

Відповідно до п. 4.4 Договору сторони домовились, що плата за фактичне користування відповідачем місцем за період з 18 серпня 2005 року по 12 березня 2006 року складає 1276 грн. 24 коп. з ПДВ.

Проте, відповідач не сплатив заборгованість за фактичне користуванням місцем, внаслідок чого виникла заборгованість  у розмірі 1276,24 грн.

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 07.03.2006 р. відповідачу встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: кронштейн на опорі  (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, перехрестя просп. Маршала Жукова та пр-д Стадіонний на три місяці до отримання дозволу на її розміщення. Проте, як свідчить лист № 955 від 13.04.2008 року Відділу реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури те земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради, пріоритет на місце розташування встановлений за заявкою відповідача анульовано.

У відповідності до п. п.п. 8.1.6 договору договір припиняє свою дію, якщо користувач (відповідач) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих в користування за цим договором, протягом строку на яких було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

Таким чином, договір № 7075 від 13.03.2006 року припинив свою дію 15 березня 2006 року.

Відповідно до п.п. З.4.6., 4.1. Договору та Додатку № 1 до Договору № 7075 від 13.03.2006 року відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями у розмірі 186 грн. 62 коп., у т.ч. ПДВ .

Відповідно до п. 4.2. Договору сторони домовились, що з дня укладення договору і до отримання дозволу  на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" (відповідач) щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25 % відсотків від суми, передбаченої п. 4.1. цього договору, що складає 46,66 грн. (з ПДВ)."

Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх  зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце, у відповідача перед позивачем  виникла заборгованість у сумі 03 грн. 01 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано повідомлення № 2042 від 06.05.2006 року з вимогою погасити виниклу заборгованість.           Проте, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов'язання згідно договору від №7075 від 15 березня 2006 року виконав належним чином, але відповідач свої зобов'язання  не виконав, внаслідок чого у нього виникла  заборгованість перед позивачем в сумі 1276 грн. 24 коп. за фактичне користуванням місцем за період з 18 серпня 2005 року по 12 березня 2006 року та 03,01 грн. за користуванням місцем за Договором, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Статтею  599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором від 15 березня 2006 року № 7075 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування місцем  у розмірі 1276,34 грн. та за щомісячне користуванням місцем за договором № 7075 від 13.03.2006 р., у розмірі 03 грн. 01 коп., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.

За прострочення внесення платежів по договору  позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за договором № 7075 від 13.03.2006 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період  з 01.02.2008 року по 31 січня 2009 року склала: за несвоєчасну сплату за фактичне користуванням місцем - 3243,00 грн., за несвоєчасну сплату за користуванням місцем за договором в сумі 04 грн. 56 коп.

Проте, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглянувши наданий розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем необґрунтовано нараховано зазначений розмір пені та необґрунтовано нараховано відповідачу пеню за період з  01 лютого 2008 року по 31 січня 2009 року 2006 року, тому судом перерахована сума пені з урахуванням вимог чинного законодавства за шість місяців (з 31.07.2008 р. по 31.01.2009 р.), яка  становить за несвоєчасну сплату за фактичне користуванням місцем – 154,06 грн., за несвоєчасну сплату за користуванням місцем за договором в сумі 0,36 грн. В іншій частині позовних вимог щодо  стягнення пені відмовити, як зайво нарахованої.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 154,42 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 343 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківської обласної організації Соціал-демократичної партії України (об'єднанної), код 25185176 (61052, м. Харків, вул. Малиновського, 30, р/р 260070133822 у ВАТ "Імпромбанк", МФО 351878) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м.Харків, пр.Леніна,38,оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) заборгованість у розмірі 1276,24 грн. за фактичне користування місцями; 03 грн. 01 коп. за щомісячне користуванням місцем за договором; пеня за несвоєчасну сплату за фактичне користуванням місцем – 154,06 грн., пеня за несвоєчасну сплату за користуванням місцем за договором в сумі 0,36 грн.;   32,30 грн. державного мита, 37,37  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 3093,14 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано  13 березня 2009 року.

Суддя