Постанова

від 16.01.2014 по справі 807/4434/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2014 рокум. Ужгород№ 807/4434/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Маєцька Н.Д.

при секретарі: Сологуб Д.Я.,

за участю сторін:

представник позивача: не з'явився ,

представник відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 16 січня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 січня 2014 року.

Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" про стягнення заборгованості.

16.01.2014р. від представника позивача надійшла заява, в якій просить суд розглянути справу без його участі за наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, представник у судове засідання не з'явився повторно, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду.

Фіксування судового засідання не здійснювалось, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач, відповідно до копії повідомлення про взяття на облік юридичної особи (а.с. 14) є платником страхових внесків відповідно до ст..15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-ІУ).

Прикінцевими положеннями Закону 1058-IV до 01.01.2011 р. передбачалось, що страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.

Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з вересня 2010 року встановлювались у розмірах згідно абзацу другого пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97 - ВР від 26.06.97 р. Для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 статті 1 цього Закону (а саме суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, юридичних та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників) у зазначений період діяла ставка у розмірі 33,2 % від об'єкту оподаткування.

Об'єктом оподаткування є, згідно п. 1 ст. 2 цього Закону, суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР), виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також суми сплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону № 1058 від 09.07.2003 р. роботодавці - юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру - являються страхувальниками, тому, відповідно до ст..15 Закону № 1058, є платниками страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України та зобов'язані сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону № 1058, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч.10 ст.20 Закону № 1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

На підставі направлення від 05.11.2012 року № 254, виданого управлінням Пенсійного фонду України в Тячівському районі, головним спеціалістом сектору по контрольно-перевірочній роботі, було проведено планову перевірку відповідача, про що складено акт від 23.11.12 № 263. За неподання бухгалтерських документів, встановлено порушення п.п.3 п.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 р., п.2.3 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 від 07.08.2010 р. за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.

На підставі акту перевірки від 23.11.12 № 263 управлінням Пенсійного фонду України в Тячівському районі було винесено рішення №271 від 23.11.2012 року про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, або недоїмкою.

Станом на 28.11.2013 року, недоїмка відповідача складає 340,00 грн., що підтверджується даними картки особового рахунку відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, або недоїмкою і стягуються з нарахуванням фінансових санкцій та пені.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»від 19.12.2003р., якщо платник вважає, що орган Пенсійного фонду України не правильно визначив суму зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, такий платник має право звернутися до Пенсійного фонду із скаргою про перегляд цього рішення, яка дається у письмовій формі та може супроводжуватися документами розрахунками та доказами, які платник вважає за потрібне надати.

З боку відповідача не було звернень із скаргою, щодо рішення. Тому, виходячи з наведеного неоскаржена сума до відшкодування вважається узгодженою.

На час розгляду даної адміністративної справи відповідач заборгованість не сплатив.

Ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (вул. Франка, буд. 83,с. Ганичі,Тячівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 36990137) на користь управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 340,00 (триста сорок гривень 00 коп.) грн.

3. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяН.Д. Маєцька