Постанова

від 06.06.2013 по справі 2а-5778/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

06 червня 2013 року Справа № 2а-5778/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Ланіс Плюс» (пр. миру, 46, кв. 92, м. Миколаїв, 54056)

до відповідача : Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)

про: визнання неправомірними дій,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Ланіс Плюс» (далі - ТОВ «Ланіс Плюс»), звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва МО ДПС), що полягають у проведенні перевірки та складання акту № 699/22-200/33896899 від 047ПГ2Ш2 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ланіс Плюс» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Транс Гарант Сервис» за вересень 2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дії відповідача, що полягають у проведенні перевірки позивача та складанні акту перевірки є протиправними та незаконними, оскільки призвели до здійснення передчасних висновків, щодо начебто не можливості підтвердити факт реального здійснення господарських операцій реального продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Ланіс Плюс» від ТОВ «Транс Гарант Сервіс» на суму 12 480,00 грн.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що ТОВ «Ланіс Плюс» не мало необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та вважає свої дії правомірними в межах діючого законодавства (арк. спр. 40).

20.05.2013 року позивач, в порядку ст. 137 КАС України, збільшив позовні вимоги та виклав їх у наступній формі:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 27.09.2012 року № 1019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ланіс Плюс»;

- визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва МО ДПС, що полягають у проведенні перевірки та складанні акту № 699/22-200/33896899 від 04.10.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ланіс Плюс» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ « Гране Гарант Сервис» за вересень 2010 року.

Суд приймає збільшення позовних вимог.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 91, 92).

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 27.09.2012 року по 04.10.2012 року спеціалістами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва МО ДПС, на підставі наказу № 1019 від 27.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ланіс Плюс» (арк. спр. 64), було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ланіс Плюс» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Транс Гарант Сервис» (код ЄДРПОУ 35639320) за вересень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 699/22-200/33896899 від 04.10.2012 року (арк. спр. 6 - 18), у висновках якого податковий орган зазначає наступне: «враховуючи відсутність у контрагентів-постачальників необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності на теперішній час не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій реального продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «ЛАНІС ПЛЮС» від ТОВ «Транс Гарант Сервіс» на суму 12 480,00 грн., в тому числі у вересні 12 480,67 грн.».

Як зазначає позивач первинні документи до перевірки він надати не мав можливості, оскільки в його офісі сталася крадіжка документації. Під час зазначеної крадіжки зникли бухгалтерські та інші виробничі документи підприємства за період з 2009 по 2012 року. Відповідно до вишевикладених обставин Ленінським РВ ММУ УМВС України було відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КГІК України (арк. спр. 20).

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пп. 44.3 ст. 44 ПК України).

У відповідності до пп. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Керуючись положеннями пп. 44.5 ст. 44 ІІКУ позивач звернувся до податкового органу для надання строку па поновлення втрачених документів.

18.09.2012 року листом за вих. № 5859/10/221-117 відповідач зобов'язав ТОВ «Ланіс Плюс» поновити знищені документи у строк до 05.12.2012 року та надати їх для здійснення перевірки (арк. спр. 21).

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (абз. 3 пп. 44.5 ст. 44 КАС України).

Оскільки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва МО ДПС надало позивачу строк на поновлення знищених документів до 05.12.2012 року, проведення перевірки ТОВ «Ланіс Плюс» повинно було бути перенесено до встановленої податковим органом дати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 27.09.2012 року прийнято наказ № 1019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ланіс Плюс» та у період з 27.09.2012 року по 04.10.2012 року спеціалістами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва МО ДПС було проведено документальну позапланове невиїзну перевірку ТОВ «Ланіс Плюс, за результатами якої складено акт, що суперечить нормам статті 44 ПК України.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Пунктом 81.3 статті 81 ПК України визначено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 122, 137, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 27.09.2012 року № 1019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ланіс Плюс».

3. Визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва МО ДПС, що полягають у проведенні перевірки та складанні акту № 699/22-200/33896899 від 04.10.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ланіс Плюс» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ « Гране Гарант Сервис» за вересень 2010 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користьТОВ «Ланіс Плюс» (код ЄДРПОУ 33896899) 32,19 грн. судового збору (квитанція № 58 від 01.11.2012 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих