Рішення

від 21.01.2014 по справі 344/5603/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5603/13-ц

Провадження № 2/344/299/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Островського Л.Є.

секретарів Бури У.М., Федорак Я.С.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Науково-технічного підприємства "ЮОМІ-енергомаш" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та судових витрат по справі, мотивуючи тим, що вона працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «ЮОМІ-енергомаш» на посаді бухгалтера з 09.09.2011 року. З 01.11.2012 року її було переведено на посаду заступника головного бухгалтера. 13 лютого 2013 року головний бухгалтер виявила втрату актів на списання матеріалів по виробах за 1 квартал 2012 року, за фактом чого на підприємстві було ініційовано службове розслідування. Під час службового розслідування у неї не вимагали жодних пояснень з приводу пропажі документів, а 11 березня 2013 року її ознайомили із актом службового розслідування від 07.03.2013 року та наказом про її звільнення з роботи за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків за ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України. Вважає, що її звільнено без наявності належних на те підстав, а також відсутні підстави стверджувати про те, що в її діях було грубе порушення трудових обов'язків, оскільки вона не була відповідальна за збереження бухгалтерської документації на підприємстві. Просила поновити її на роботі на посаді заступника головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «ЮОМІ-енергомаш». Також позивачка зазначає, що із 12 березня 2013 р. вона не працює, а тому строк, що сплив із зазначеної дати до дня поновлення на роботі, - є її вимушеним прогулом. Просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу на день подачі позову до суду. Окрім того, позивачка зазначає, що її незаконним звільненням та втратою постійного заробітку їй було спричинено моральну шкоду, просила суд стягнути з відповідача на її користь 1000 грн. моральної шкоди та витрати пов'язані з розглядом справи.

В судовому засіданні позивачка та представник позивача позов підтримали з мотивів викладених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивачки та представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 09.09.2011 року прийнята на посаду бухгалтера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «ЮОМІ-енергомаш». З 01.11.2012 року ОСОБА_2 переведена на посаду заступника головного бухгалтера.

Згідно із наказом №33/А від 11.03.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи, звільнено заступника головного бухгалтера ОСОБА_2 з роботи згідно п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків з 11.03.2012 року.

Судом встановлено, що 13 лютого 2013 року головний бухгалтер виявила втрату актів на списання матеріалів по виробах за 1 квартал 2012 року, за фактом чого на підприємстві було ініційовано службове розслідування. Під час службового розслідування у ОСОБА_2 не вимагали жодних пояснень з приводу пропажі документів, а 11 березня 2013 року її ознайомили із актом службового розслідування від 07.03.2013 року та наказом про звільнення позивачки з роботи за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків за ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України. Копію акту службового розслідування надати відмовились, копію наказу про звільнення видали тільки після того як ОСОБА_2 написала пояснюючу записку. В ній як зазначила позивачка, вона повідомила, що з вересня 2012 року вона залишила документи на зберіганні в шафі для зберігання документів, ключі від якої знаходяться в головного бухгалтера та бухгалтера по складу.

Відповідно до п. 8.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно від дня реєстрації і до ліквідації, а підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій служать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (п. 9.1 Закону). Підприємство саме забезпечує належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку протягом установленого строку (п. 9.7 ).

Відповідальність за забезпечення схоронності оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого строку несе власник або вповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства й установчих документів (п. 8.3).

Порядок зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами незалежно від форм власності (крім банків) визначений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88.

Підприємство зобов'язане забезпечити схоронність первинної документації. Відповідно до п. 6.2 Положення № 88 первинні документи й облікові регістри, які пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх в архів підприємства повинні зберігатися в бухгалтерії в спеціальних приміщеннях або закритих шафах, під відповідальністю осіб, призначуваних головним бухгалтером. Відповідно до п. 6.7 Порядку № 88 зберігання первинних документів та облікових регістрів, які пройшли обробку, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх в архів забезпечує головний бухгалтер підприємства.

Відповідно до посадової інструкції бухгалтера-економіста від 11.05.2012 року в коло обов'язків ОСОБА_2 не входило зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, тобто відсутні підстави вважати, що в діях було ОСОБА_2 було порушення трудових обов'язків, оскільки вона не була відповідальна за збереження бухгалтерської документації на підприємстві, для цього їй не було надано належних умов, доступ до місця зберігання документів, а також крім позивачки мали і інші працівники доступ до вказаних документів.

Згідно із висновком аудит-сервіс ІНК встановлено, що втрата папки з актами списання матеріальних цінностей не може формулюватися як «грубе порушення», так як, всі дані актів на списання відображені у реєстрах бухгалтерського (зведеного) обліку, зберігаються в комп'ютерній програмі 1С Бухгалтерія і можуть бути відновлені у будь-який момент. Втрата папки з актами списання не здатна також спричинити будь-яку шкоду для підприємства, що підтверджується, в тому числі, протоколом службового розслідування щодо доповідної записки головного бухгалтера від 13.02.2013 року, в якому комісія вказує, що відсутність активів на списання не призводить до будь-яких податкових наслідків.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а згідно ст.60 ЦПК України встановлено, що «кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу».

Враховуючи наведене суд вважає, що звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відбулось із грубим порушенням чинного законодавства України про працю, оскільки посадової інструкції заступника головного бухгалтера вона не підписувала. В коло посадових обов'язків, які підписала ОСОБА_2, а саме: посадову інструкцію бухгалтера-економіста від 11.05.2012 року не входило зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами. Трактування звільнення ОСОБА_2 із грубим порушенням не можливе, так як всі дані актів на списання відображені у реєстрах бухгалтерського (зведеного) обліку, зберігаються в комп'ютерній програмі 1С Бухгалтерія і можуть бути відновлені у будь-який момент, а відтак позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді заступника головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «ЮОМІ-енергомаш» підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до наказу №34-к від 04.06.2013 року ОСОБА_2 прийнята на посаду бухгалтера в ТзОВ «Електролюкс України» з 04 червня 2013 року. Оскільки при зверненні ОСОБА_2 до суду про поновлення на роботі, нею було заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то слід врахувати, що період з 19 березня 2013 р. по 04 червня 2013 року відповідно до ст. 235 КЗпП України є періодом вимушеного прогулу, за який вона має право відшкодування середнього заробітку, що становить 4421 грн. 03 коп.

На підставі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз"яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

В зв'язку з проведенням незаконного звільнення і порушенням трудових прав, позивачка зазнала душевних страждань та хвилювань, зазначені обставини призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, змінили спосіб її життя, оскільки після звільнення вона залишилась без доходів, а отже суд приходить до висновку, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода яка підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позов ОСОБА_2 до ТОВ "Науково-технічного підприємства "ЮОМІ-енергомаш" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат по справі є підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 458 грн. 80 коп., а також документально підтверджені судові витрати, понесені позивачкою по справі.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 41 п. 1, 237 КЗпП України, ст.ст. 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити. Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника головного бухгалтера ТОВ "Науково-технічного підприємства "ЮОМІ-енергомаш" з 11.03.2013 року.

Стягнути з ТОВ "Науково-технічного підприємства "ЮОМІ-енергомаш", м. Івано-Франківськ, вул. Макогона, 31-а, поштова адреса м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська, 1-Б, код ЄДРПОУ 36733981 на користь ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4421 грн. 03 коп., 2000 грн. витрат на правову допомогу, 150 грн. витрат за проведення аудиторського висновку та 1000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ "Науково-технічного підприємства "ЮОМІ-енергомаш", м. Івано-Франківськ, вул. Макогона, 31-а, поштова адреса м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська, 1-Б, код ЄДРПОУ 36733981 на користь держави 458 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1326 грн. 31 коп. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: Островський Л.Є.