Ухвала

від 23.01.2014 по справі 803/14/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

23 січня 2014 року м. Луцьк Справа № 803/14/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Датинський» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області (далі - позивач, УПФ України в Ратнівському районі, управління) звернулося в суд з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Датинський» (далі - відповідач, СВК «Датинський», підприємство) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за 2012 рік та за період з січня по жовтень 2013 року включно у розмірі 36 737,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-1V), пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 зобов'язаний щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. В результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійному фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, заборгованість відповідача з відшкодування пенсій за 2012 рік та за період з січня по жовтень 2013 року включно становить 36 737,01 грн. На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з СВК «Датинський» вказану суму заборгованості.

Представник позивача, суб'єкта владних повноважень, в судове засідання не з'явився, однак у клопотанні від 22 січня 2014 року №297/09-20 просив суд розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити (а.с.35).

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, однак в листі від 22 січня 2014 року просив суд розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період з липня по жовтень 2013 року включно у розмірі 6 984,40 грн визнає. Решту позовних вимог - про стягнення за період з січня 2012 року по червень 2013 року включно у розмірі 29 752,61 грн просить залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. На підтвердження своєї позиції додав судову практику Вищого адміністративного суду України (а.с.36-41).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Згідно із пунктом 10 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 23 січня 2014 року розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2012 року по червень 2013 року включно у розмірі 29 752,61 грн підлягає залишенню без розгляду на підставі нижчевикладеного.

Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування СВК «Датинський» витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2012 рік та за період з січня по жовтень 2013 року, а, відтак, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Поняття недоїмки визначено у частині другій статті 106 цього Закону (яка в силу пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діє на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків) та включає в себе суми страхових внесків своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, які вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Як слідує зі статті 1 цього ж Закону, страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

В свою чергу поняття відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій розкрито у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та означає внесення підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України,

Тобто, системний аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє суду дійти висновку, що страхові внески до 2011 року (тобто до введення єдиного соціального внеску) сплачувалися за працівників, які фактично працюють на підприємстві та які не вийшли на пенсію (застрахованих осіб), а відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачується за осіб, для яких вже настав страховий випадок - непрацездатність у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку.

Після настання страхового випадку сплата страхових внесків (або єдиного соціального внеску) за застраховану особу припиняється, натомість, якщо пенсіонер вийшов на пенсію на пільгових умовах, він втрачає статус застрахованої особи, а підприємство починає відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

Отже, саме поняття «страховий внесок» не може застосовуватися до виплат, які здійснюються щодо пенсіонерів (в тому числі пільгових пенсій), оскільки для цих осіб вже настав страховий випадок у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку, призначено виплату страхового відшкодування у вигляді пенсії, а тому вони втратили статус застрахованих осіб.

На думку суду, за пенсіонерів не можуть сплачуватися страхові внески, оскільки страховий випадок для них вже настав, а обчислення страхового стажу припинилося, так само як за працюючих застрахованих осіб не може сплачуватися відшкодування на виплату та доставку пільгової пенсії, оскільки для них не настав страховий випадок, а відповідно й право на вихід на пільгову пенсію.

При цьому, на відмінну від страхових внесків, які нараховуються в процентному відношенні до заробітної плати працівника, підприємство відшкодовує пільгову пенсію пропорційно пільговому стажу пенсіонера на цьому підприємстві, тобто перебирає на себе зобов'язання Пенсійного фонду України з пенсійного забезпечення цих осіб.

Таким чином, поняття «страхові внески» та «відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій» розрізняються як за своїм змістом та порядком обчислення, так і за особою, за яку ці внески сплачуються - страхові внески сплачуються за працездатну особу, а пільгові пенсії відшкодовуються за пенсіонера, який отримав право на вихід на такий вид пенсії, а тому ці поняття є відмінними за своєю правовою природою та взаємовиключними.

Слід розуміти, що правила частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо непоширення строків стягнення стосується лише недоїмки зі сплати страхових внесків, однак витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за своєю правовою природою не є страховими внесками, а тому й не підпадають під визначення «недоїмка» в розумінні цього Закону.

Відтак, на розглядувані правовідносини поширюються загальний строк звернення до суду, який визначений у частині другій статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пункт 6.4 Інструкції визначає, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Зазначене дає підстави для висновку, що у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

При цьому, неправомірна та необґрунтована бездіяльність органу Пенсійного фонду України, як то невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не може бути підставою для поновлення позивачу пропущених строків звернення до суду, оскільки 26-го числа кожного місяця позивачу було відомо про несплату підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, однак не вжито жодних заходів з цього приводу.

Суд окремо зазначає, що всі громадяни, які зазначені у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (ОСОБА_1, ОСОБА_2) перебуваються на пенсійному обліку саме в УПФ України в Ратнівському районі, а, відтак, позивачу було достовірно відомо, що ці пенсіонери вийшли на пенсію на пільгових умовах, а тому були всі підстави для вжиття заходів щодо стягнення з СВК «Датинський» фактичних витрат на виплату цих пенсій (а.с.10-11).

Відповідач у лютому 2012 року видав УПФ України в Ратнівському районі Волинської області довідки в яких зазначив про пільговий стаж громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.16-17).

Однак розрахунок на виплату та доставку пільгових пенсій по цим громадянам за 2012 рік та за період з січня по жовтень 2013 року був здійснений позивачем лише 01 жовтня 2013 року та надісланий підприємству 29 жовтня 2013 року (а.с.6-8).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачу було відомо про наявність в громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на виплату пільгової пенсії, однак безпідставно та необґрунтовано протягом 2012 року не вжито жодних заходів по відшкодуванню цих пенсій за рахунок СВК «Датинський», що не може бути підставою для поновлення УПФ України в Ратнівському районі Волинської області строків звернення до суду.

Як слідує з матеріалів справи позивач звернувся до суду з цим позовом 31 грудня 2013 року, що підтверджується відбитком календарного штемпелю на конверті, в якому надійшов позов. Тобто, позовні вимоги в частині стягнення пільгових пенсій за період з січня 2012 року по червень 2013 року заявлені з пропуском строків звернення до суду, оскільки останній день пред'явлення вимоги за червень 2013 року (строк сплати до 25 червня 2013 року включно) є 26 грудня 2013 року (а.с.26).

З розрахунку позовних вимог, який здійснений позивачем слідує, що за період з січня 2012 року по червень 2013 року СВК «Датинський» було нараховано 29 752,61 грн на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.18-19).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2012 року по червень 2013 року включно у розмірі 29 752,61 грн заявлені з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, які передбачені частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області пропустило строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2012 року по червень 2013 року включно у розмірі 29 752,61 грн, не заявляло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не навело поважних причин пропуску цього строку, тому суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2012 року по червень 2013 року включно у розмірі 29 752,61 грн необхідно залишити без розгляду.

Керуючись частиною четвертою статті 122, пунктом 9 частини першої статті 155, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Датинський» в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2012 року по червень 2013 року включно у розмірі 29 752,61 грн (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні шістдесят одна копійка) - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович