Рішення

від 23.01.2014 по справі 910/21683/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21683/13 23.01.14 За позовом Повного товариства «Датум Логістик» М. Леговски, Т.Сторчик ( "Datum Logistic" M.Legowski. T. Storczyk - Республіка Польща)

до ТОВ «Трейдінг Восток»»

про стягнення 58644,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - не прибув

Від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов трьох договорів- замовлень на здійснення транспортних послуг у розмірі 58644,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2013 порушено провадження у справі №910/21683/13 та призначено до розгляду на 28.11.2013.

Представник позивача судове засідання 28.11.2013 не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 28.11.2013 прибув представник відповідача, дав пояснення по справі та подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 17.12.2013.

В судове засідання 17.12.2013 прибув представник позивача, дав пояснення по справі позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання 17.12.2013 представник відповідача не прибув, але подав через канцелярію суду повторне клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 09.01.2013.

Представники сторін в судове засідання 09.01.2014 не прибули, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд відклав розгляд справи із-за неявки сторін на 23.01.2014.

В судове засідання 23.01.2014 представники сторін повторно не прибули, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 09.01.2014 та повідомленнями про вручення поштового відправлення № 49000 1201853 9 (позивач) та №04070 2188715 6 (відповідач) (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України , справа розглянута за наявними в ній матеріалами. Окрім цього суд враховує, що передбачений ст.69 ГПК України строк вирішення справи вже було продовжено на 15 днів і він уже закінчується, відкладати більше розгляд справи у суду немає процесуальної можливості.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

В 2013 році між позивачем (перевізник за договором) та відповідачем (замовник за договором) було укладено три аналогічних за змістом догорів-замовлень на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за номерами : № 600-011/13/13 від 20.02.2013, №600-012/13 від 20.02.2013, №500-217/13 від 28.02.2013, за умовами якого перевізник зобов'язався за плату та рахунок замовника здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом і надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу, а замовник - оплатити дані послуги в порядку та розмірі, передбачених договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умовами даних договорів-замовлень сторони погодили вартість (фрахт) послуг з перевезення в сумі 5400 євро :

- № 600-011/13 від 20.02.2013 на суму 1150 євро

- №600-012/13 від 20.02.2013, на суму 1150 євро

- №500-217/13 від 28.02.2013 на суму 3100 євро за кожне перевезення.

Підстави для оплати перевезень, фактичну дату виконання грошових зобов'язань замовника перед перевізником , перелік документів, які перевізник зобов'язаний передати замовнику та строк такого подання сторони даними договорами не передбачили.

Однак договорами передбачено, що оплата (переказ) здійснюється впродовж 20 днів від отримання оригіналів документів.

З матерілаів справи вбачається, що позивач власними автомобілями надав передбачені вказаними договорам транспортні послуги та здійснив перевезення вантажу з Nivelles (Бельгія) до м. Blonie (Польща) та м. Almagures (Франція) до м. Ворзель (Київської області України) для вантажоодержувачів - DTW Logistics Europolis Park Blonie та ТОВ « Рояль Канін Україна» в період з лютого по березень 2013 року на загальну суму 58644, 00 грн. (5400 Євро) ,що підтверджується доданими до матеріалів справи міжнародними товарно-транспортними накладними:

- СМR за № UА-128 ;

- СМR за № 0001504;

- СМR за № 0001505;

Суд враховує, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов»язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Вказані міжнародні ТТН позивач надав суду і суд їх приймає у якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.

На думку суду матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов вказаних вище договорів-замовлень доставив довірений відповідачем вантаж до пункту призначення. При цьому жодних претензій до перевізника від замовника та вантажоодержувача не надходило.

Намомість, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача по вказаних договорах-замовленнях становить 58644,00 грн.( 5400 євро х 10.86 грн.= 58644 ,00 грн.) , що залишись неоплаченими.

Тобто, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг своєчасно не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 58644,00 грн ., що свідчить про порушення відповідних ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність", ст.ст.908-910, 525, 526 Цивільного кодексу України та є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема транспортного перевезення, які регламентуються главами 64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами вказаної норми належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази здійснення перевезення вантажу позивачем-іноземною компанією, що є підставою для відповідача оплатити надані транспортні послуги.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 58 644, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної основної заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього , позивач просить стягнути з відповідача витрати на перекладача в сумі 240,00 грн.

В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду товарний чек Бюро перекладів «Літера» №461 від 04.01.2013 (в матеріалах справи) .

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача , адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат , пов'язаних з розглядом справи.

У розумінні статті 44 ГПК України до інших витрат відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи( ст..30 ГПК України); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов»язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов»язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст.. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

У зв'язку з наведеним суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на перекладача в сумі 240,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (Україна, 04070, м. Київ, Подільський район, вул. Ігорівська, буд 12-А, ідентифікаційний код 36058165) на користь Повного товариства «Датум Логістик» М. Леговски, Т.Сторчик ("Datum Logistic" M.Legowski. T. Storczyk ) (Польща, воєв. Лодзьке, повят Белхатовський, гміна Белхатув, нас. пункт Белхатув, вул. Варшавська,№ 30, індекс 97-400, почта Белхатув, ідентифікаційний код 101002305) основний борг в сумі 58644 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн .00 коп. , витрати з оплати послуг перекладача в сумі 240 ( двісті сорок) грн..00 коп., судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн..50 коп..

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя Л.Д. Головатюк

Повний текст рішення підписано 25.01.2014