Рішення

від 21.01.2014 по справі 911/4587/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" січня 2014 р. Справа № 911/4587/13

за позовом Компанії ІРРІТЕК С.П.А. , м. Капо Д'Орландо, Італія,

до відповідача приватного підприємства «Полив» , м. Бориспіль,

про стягнення 74 586,75 Євро (810 436,06 грн. по курсу НБУ)

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Одинець І.В. , уповноважена, довіреність від 11.06.2013р. №63549;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Компанія ІРРІТЕК С.П.А., м. Капо Д'Орландо, Італія, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 06.12.2013р. до відповідача - приватного підприємства «Полив», м. Бориспіль, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно рахунків (інвойсів), в сумі 74 586,75 Євро а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період 2009р.-2010р. позивач поставив, а відповідач прийняв партії товару на загальну суму 341 376,66 Євро згідно рахунків (інвойсів). Проте відповідач свого обов'язку з оплати товару в повному обсязі не виконав та здійснив часткову оплату в сумі 263 227,08 Євро. Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 29.10.2013р. у справі №911/2798/13 задоволено позов Компанії ІРРІТЕК С.П.А. про стягнення з приватного підприємства «Полив» 3 562,72 Євро заборгованості за поставлений 08.06.2009р. товар із врахуванням здійснених 30.09.2010р. та 27.10.2010р. відповідачем часткових оплат. Таким чином, за відповідачем рахується сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 74 586,75 Євро (341 376,55-263 227,08-3 562,72), які позивач просить стягнути в судовому порядку.

На підтвердження свого правового статусу позивача подано Статут Компанії ІRRІТЕК S.P.A., зареєстрований за №975 у Збірнику №385, згідно якого вбачається, що відбулось злиття Компанії SIPLAST S.P.A. та Компанії ІRRІТЕК S.P.A. шляхом поглинання Компанії SIPLAST S.P.A. Компанією ІRRІТЕК S.P.A., а відповідно до статті 1 Акту про поглинання однією компанії іншою від 11.10.2012р. Компанія ІRRІТЕК S.P.A. є правонаступником Компанії SIPLAST S.P.A.

Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. За змістом статей 12-17, 123 ГПК України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

Відповідно до пункту 1 Роз'яснення Президії ВГСУ від 31.05.2002р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» оскільки в Господарському процесуальному кодексі України відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду у відповідності з вимогами статей 13-16 ГПК України про територіальну та виключну підсудність справ.

Оскільки поданий позов підвідомчий та територіально підсудний господарському суду Київської області, ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2013р. позовну заяву Компанії ІРРІТЕК С.П.А. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4587/13 та призначено справу до розгляду на 21.01.2014р.

В судовому засіданні 21.01.2014р. представник позивача подав суду витребувані документи та докази, в усних поясненнях просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, в судове засідання 21.01.2014р. свого представника не направив, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Згідно даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та його місцезнаходження відповідає адресі, яка вказана в позовній заяві, та на яку судом у відповідності до вимог ст. ст. 64 ГПК України направлялася копія ухвали від 11.12.2013р. рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та пункту 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Відповідно до пункту 3.9.1 зазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином у відповідності до статей 64, 87 ГПК України повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов Компанії ІРРІТЕК С.П.А., м. Капо Д'Орландо, Італія (далі по тексту - Компанія ІРРІТЕК С.П.А.), до відповідача - приватного підприємства «Полив», м. Бориспіль (далі по тексту - ПП «Полив»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій інвойсів, а саме:

Інвойс від 17.03.2009р. №VFE09-00198 на суму 68 631,53 Євро,

Інвойс від 20.03.2009р. №VFE09-00215 на суму 62 643,24 Євро,

Інвойс від 20.03.2009р. №VFE09-00213 на суму 25 025,80 Євро,

Інвойс від 27.04.2009р. №VFE09-00339 на суму 22 504,15 Євро,

Інвойс від 27.04.2009р. №VFE09-00340 на суму 17 822,86 Євро,

та міжнародних митних декларацій, а саме:

міжнародна митна декларація від 18.03.2009р. №000955W на суму 68 631,53 Євро,

міжнародна митна декларація від 20.03.2009р. №001027Z на суму 62 643,24 Євро,

міжнародна митна декларація від 20.03.2009р. №001023R на суму 25 025,80 Євро,

міжнародна митна декларація від 27.04.2009р. №001587С на загальну суму 40 327,01 Євро, Компанія SIPLAST S.P.A., правонаступником якого є позивач - Компанія ІРРІТЕК С.П.А. поставила, а відповідач - ПП «Полив» прийняв товар загальною вартістю 196 376,55 Євро.

За правовим змістом відносини сторін є міжнародною купівлею-продажем товарів.

Статтею 1 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р., передбачено, що вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах, коли ці держави є договірними державами або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право договірної держави.

Зазначена Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р., до якої Україна приєдналася згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 року №7978-XI, ратифікована Італією 11.12.1986р. та набрала чинності в Італії з 01.01.1988р., відповідно є частиною національного цивільного законодавства як України (ст. 10 ЦК України) так й Італії, і має застосування до відносин сторін у справі. Також, відповідно до пункту 9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» господарські суди повинні мати на увазі, що Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів має застосовуватись у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначену Конвенцію у договорі за наявності однієї із таких умов: сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції ; згідно з колізійними нормами міжнародного приватного права має застосовуватись матеріальне право держави - учасниці конвенції.

Україна приєдналася до Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів із заявою, згідно якої якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській РСР, положення Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, зовнішньоекономічний договір, викладений єдиним документом, сторонами не укладався. Однак, відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 13 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу, згідно якої під «письмовою формою» розуміються також повідомлення телеграфом і телетайпом. Оскільки зміст договору між сторонами вбачається з кількох представлених документів - вищезазначених інвойсів та міжнародних декларацій сторони не порушили вимог законодавства щодо письмової форми укладання міжнародних правочинів купівлі-продажу.

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи рахунків (інвойс), товар був поставлений на умовах C.I.F. до Одеси. Згідно визначення Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС, термін «C.I.F. до» - «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Таким чином, перевезення товару було здійснено морським та/або річковим транспортом.

Відповідно до ст. ст. 30, 31 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції. Якщо продавець не зобов'язаний поставити товар в якомусь іншому визначеному місці, його зобов'язання стосовно поставки, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару, полягають у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Листа Міністерства інфраструктури України, від 19.09.2011, № 7885/11/10-11 «Щодо єдиного міжнародного перевізного документа для кожного виду перевезень та для кожного виду транспорту» договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Відповідно до статті 6 Закону України «Про транзит вантажів» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складені мовою міжнародного спілкування, якими при перевезенні товару морським та річковим транспортом є коносамент (BILL of Lading) та вантажна митна декларація .

Як вбачається з міжнародних митних декларацій, Компанія SIPLAST S.P.A., правонаступником якого є позивач - Компанія ІРРІТЕК С.П.А., належним чином виконала свої обов'язки продавця, передавши за інвойсами (рахунками) від 17.03.2009р. №VFE09-00198, від 20.03.2009р. №VFE09-00215, №VFE09-00213, від 27.04.2009р. №VFE09-00339, №VFE09-00340 товар вартістю 196 627,58 Євро перевізнику - агенту з доставки «Партенопеа Шіппінг ЛТД.».

Відповідно до ст. 53 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції. Згідно до частин 1, 2, 3 ст. 58 зазначеної Конвенції, якщо покупець не зобов'язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її, коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця . Продавець може обумовити передачу товару або документів здійсненням такого платежу. Якщо договір передбачає перевезення товару, продавець може відправити його на умовах, за якими товар або товаророзпорядчі документи не будуть передані покупцю інакше як проти виплати вартості. Покупець не зобов'язаний сплачувати вартість доти, доки в нього не з'явилася можливість оглянути товар, крім випадків, коли погоджений сторонами порядок поставки або платежу несумісний з очікуванням появи такої можливості.

Подані позивачем копії міжнародних митних декларацій та інвойсів дозволяють ідентифікувати відповідача - ПП «Полив», як особу, яка отримала товар за інвойсами та митними деклараціями в своє розпорядження, а відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити за отриманий товар згідно порядку, встановленого ст. ст. 53, 58 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

Позивач визнає за відповідачем часткову оплату отриманого товару в сумі 122 040,83 Євро, що вбачається також з наявних у матеріалах справи копій виписок Національного банку праці (Палермо, Італія) з рахунку позивача. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу не подав, доказів сплати грошових коштів за отриманий товар в більшому розмірі, ніж визнає позивач, суду не представив.

Згідно до ст. 59 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Відповідно до статей 61, 62 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, якщо покупець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, продавець може вимагати від покупця сплати ціни, прийняття поставки або виконання ним інших зобов'язань, якщо тільки продавець не вдався до засобу правового захисту, не сумісного з такою вимогою.

Згідно до ст. 28 зазначеної Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції одна із сторін має право вимагати виконання якогось зобов'язання іншої сторони, суд не буде зобов'язаний виносити рішення про виконання, в натурі, крім випадків, коли він зробив би це на підставі свого власного закону щодо аналогічних договорів купівлі-продажу, не регульованих цією Конвенцією.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу, при цьому способами захисту права може бути примусове виконання обов'язку в натурі, тобто суд в даних відносинах на підставі власного закону, що регулює аналогічні договори, може винести рішення про виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати позивачу грошових коштів за поставлений товар згідно міжнародних митних декларацій по інвойсам (рахункам) в загальній сумі 74 586,75 Євро в строк, визначений статтями 53, 58, 59 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 74 586,75 Євро, є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи вимоги позивача, суд вважає вимогу позивача обґрунтованою, законною, задовольняє позов повністю, приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного підприємства «Полив» на користь позивача - Компанії ІРРІТЕК С.П.А., який є правонаступником Компанії SIPLAST S.P.A., заборгованості в розмірі 74 586,75 Євро та, відповідно до статті 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору в сумі 16 208,72 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» подана Компанією ІРРІТЕК С.П.А. позовна заява мала бути оплачена судовим збором в розмірі 16 208,72 грн. Як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції від 28.10.2013р. №2141, позивач сплатив судовий збір в сумі 16 318,04 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом . За таких обставин зайве сплачений судовий збір в розмірі 99,32 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення відповідної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 13, 28, 30, 31, 53, 58, 59, 61, 62 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р., ст. ст. 16, 207, 610, 612, частинами 1 та 2 ст. 692 ЦК України, ст. ст. 12-17, 33, 49, 82-85, 123 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Компанії ІРРІТЕК С.П.А. до приватного підприємства «Полив» задовольнити повністю .

2. Стягнути з приватного підприємства «Полив» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 10, код ЄДРПОУ 31484140)

на користь Компанії ІРРІТЕК С.П.А. [IRRITEC S.P.A.] (Італія, м. Капо Д'Орландо, провінція Мессіна, вул. Гамбітта Конфорто, без номера, поштовий індекс 98071, район Контрада Санта Лучія, податковий код і реєстраційний номер в реєстрі компаній провінції Мессіна 00171620834)

74 586,75 Євро (сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість Євро сімдесят п'ять Євроцентів) заборгованості ,

16 208,72 грн. (шістнадцять тисяч двісті вісі гривень сімдесят дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 27.01.2014р.