Рішення

від 15.01.2014 по справі 908/3909/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/101/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2014 Справа № 908/3909/13

м. Запоріжжя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 10)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕСУРС-2000" (69059, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 3, прим.24)

про стягнення 100578,02 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕСУРС-2000" про стягнення 100578,02 грн., які складаються з 89808,00 грн. основного боргу за договором поставки № 273-02-03 від 06.06.2013 р., 881,66 грн. - 3% річних, 3897,96 грн. пені та 5990,40 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3909/13, присвоєно номер провадження справи 32/101/13, з призначенням судового засідання на 18.12.2013 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2013 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 15.01.2014 р.

Ухвала про порушення провадження у справі від 02.12.2013 р., яка направлялася на адресу відповідача: 69059, м. Запоріжжя, вул. Північно кільцева, буд. 3, прим. 24 повернулася на адресу суду з відміткою відділення підприємства поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3909/13.

14.01.2013 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ "ЕНЕРГОРЕСУРС" надійшла заява, якою позовні вимоги визнані товариством в повному обсязі та просять розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Позивач в судове засідання 15.01.2014 р. не з'явився, в попередньому засіданні підтримував заявлені вимоги з підстав викладених в позові та обґрунтовує їх ст., ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 ЦК України та ст. ст. 173 - 175, 193 ГК України та умовами договору поставки № 273-02-03 від 06.06.2013 р.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача та позивача.

В судовому засіданні 15.01.2014 р. справу розглянуто, прийнято і рішення оголошено на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини сторін по справі врегульовані договором поставки № 273-02-03 від 06.06.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат"(позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕСУРС-2000" (відповідачем у справі).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язався передати (поставити) у встановлений строк другій стороні -відповідачу товар, а відповідач -зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями, які з моменту підписання стають невід'ємними частинами договору, про що вказано в п. 1.2 договору.

Відповідно до специфікації № 1 сторони узгодили найменування, кількість товару та її вартість, а саме: лист а/ц 01-101 у кількості 2496 шт. за ціною без ПДВ - 40 грн. 00 коп., загальна вартість товару, з урахуванням ПДВ, що поставляється за договором, становить 119808 грн. 00 коп.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що відповідач повинен надати позивачу заявку на поставку партії товару певного змісту.

Відповідачем були надані позивачу заявки на відвантаження товару, а саме листів а/ц 01-101 у кількості 2496 шт, копія заявок залучені до матеріалів справи.

Позивач передав відповідачу товар відповідно до специфікації, що підтверджується видатковими накладними: № 1440/398 від 18.06.2013 р. (на суму 44928,00 грн.), № 1484/466 від 20.06.2013 р. (на суму 44928,00 грн.), № 1553/580 від 26.06.2013 р. (на суму 29952,00 грн.) та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 2/06 від 18.06.2013 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за товар здійснюється відповідачем шляхом попередньої оплати в розмірі 100% від вартості товару протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення позивачем рахунку на оплату партії товару. Позивач може надати відповідачу право оплатити товар по факту його поставки в строки, визначені позивачем та /або додатково узгоджені сторонами у специфікації, що визначено п. 6.2 договору.

В специфікації № 1 до договору сторони узгодили умови оплати шляхом попередньої оплати в розмірі 25% від вартості товару, 75% вартості товару оплачується протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня безготівковим переказом на поточний рахунок позивача.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково в сумі 30000 грн., внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 89808,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача надіслав претензію (вих. № 1922 від 23.09.2013 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про товару.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 89808,00 грн., доказів її погашення не надав, то вимога позивача про стягнення 89808,00 грн. основного боргу належить задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 881,66 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Чинним законодавством не встановлено, що процес примусового виконання судового рішення припиняє виконання зобов'язання. Виходячи з цього, інфляційні збитки та річні підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Вимога позивача про стягнення 881,66 грн. - 3 % річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 3897,96 грн. пені та 5990,40 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 11.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування, від суми неоплаченої вартості товару, за кожний день прострочення, а у випаду прострочення оплати більше як на 20 днів, додатково сплачує штраф у розмірі 5% від вартості товару.

Судом перевірено правильність нарахування пені та штрафу і встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3897,96 грн. пені та 5990,40 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕСУРС-2000" про стягнення 100578,02 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕСУРС-2000" (69059, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 3, прим.24, код ЄДРПОУ 31289035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійський шиферний комбінат» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 10, код ЄДРПОУ 32898167) 89808 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 66 коп. - 3% річних, 3897 (три тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 96 коп. пені, 5990 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 40 коп. штрафу та 2011 (дві тисячі одинадцять) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "15" січня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.