Рішення

від 21.01.2014 по справі 911/4331/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. справа № 911/4331/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Войченка Богдана Анатолійовича, Дніпропетровська обл., с. Лозоватка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Авангард», Київська обл., м. Мала Снітинка

про стягнення 2 910,04 гривень

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.11.2013р. Фізична особа-підприємець Войченко Богдан Анатолійович (далі-ФОП Войченко Б.А./позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Авангард» (далі-ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Авангард»/відповідач) про стягнення 12 159,04 грн., з яких: 7 500,00 грн. заборгованості за договором поставки №200613 від 20.06.2013р., 840,00 грн. пені, 3 750,00 грн. штрафу та 69,04 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2013р. порушено провадження у справі №911/4331/13 та призначено справу до розгляду на 03.12.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 03.12.2013р. та 17.12.2013р. розгляд даної справи відкладався на 17.12.2013р. та 21.01.2014р. відповідно.

16.12.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання задоволено ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2013р.

Крім того, 20.01.2014р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, у зв'язку зі здійсненням відповідачем часткових розрахунків за спірним договором, позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості та штрафу до 2 000,00 грн. та 1,00 грн. відповідно. Решта позовних вимог залишилась без змін. Зазначені уточнення судом прийняті.

В судові засідання 03.12.2013р., 17.12.2013р. та 21.01.2014р. представник відповідача не з'явився, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2013р. між ФОП Войченко Б.А. (далі-постачальник) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Авангард» (далі-покупець) було укладено договір поставки №200613 (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку, передбаченому даним договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії договору не є підставою для невиконання покупцем прийнятих нас себе зобов'язань по оплаті за поставлений товар за даним договором.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару загальною вартістю 15 000,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №Б-00001307 від 01.07.2013р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 13 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 2 000,00 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 13 000,00 грн. у якості оплати вартості поставленого товару за вищезазначеною накладною підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою ПАТ «АктаБанк» №68 від 28.11.2013р., а також копіями платіжних доручень відповідача №986 від 27.12.2013р., №920 від 12.12.2013р.

Посилаючись на те, що відповідач решту вартості товару не оплатив, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 2 000,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №Б-00001307 від 01.07.2013р. згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 712, 692 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару згідно виставленого рахунка, на умовах 100% передоплати.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем товару оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 000,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №Б-00001307 від 01.07.2013р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 840,00 грн. пені, 1,00 грн. штрафу та 69,04 грн. 3% річних, нарахованих на 7 500,00 грн. заборгованості, яка існувала станом на 21.10.2013р.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами статей 611, 625, 612 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, як слідує зі змісту 4.3 договору, покупець здійснює оплату вартості товару згідно виставленого рахунка, на умовах 100% передоплати. Тобто, вказаним пунктом договору, як і іншими його положеннями, не визначено строк виконання покупцем обов'язку по оплаті вартості поставленого товару (певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія), що унеможливлює встановлення судом моменту (число, місяць, рік), з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання позивачем суду доказів погодження сторонами строків проведення розрахунків за договором, у разі порушення яких настають правові наслідки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 840,00 грн. пені, 1,00 грн. штрафу та 69,04 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за договором не відповідає вимогам статей 611, 612, 625 ЦК України, 230 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2012р. у справі №5002-18/273-2011.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та пропорційно розміру заборгованості за договором, яка існувала на моменту порушення провадження у справі.

Водночас, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду наведеного, а також враховуючи заяву позивач про зменшення позовних вимог від 20.01.2013р., суд дійшов висновку про повернення позивачу 1 061,24 грн. сплаченого судового збору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

При винесенні даного рішення судом також враховані положення п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 236 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Авангард» (08523, Київська обл., Фастівський р-н, с. Мала Снітинка, вул. Гагаріна, 150, ідентифікаційний код 38070729) на користь Фізичної особи-підприємця Войченка Богдана Анатолійовича (51013, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Лозоватка, вул. Красногвардійська, 14, ідентифікаційний номер 3198204717) 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості та 530 (п'ятсот тридцять) грн. 49 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Фізичній особі-підприємцю Войченку Богдану Анатолійовичу (51013, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Лозоватка, вул. Красногвардійська, 14, ідентифікаційний номер 3198204717) з Державного бюджету України 1 061 (одну тисячу шістдесят одну) грн. 25 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №3504 від 23.10.2013р.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.01.2014р.

Суддя В.А. Ярема