Ухвала

від 23.01.2014 по справі 826/13469/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13469/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Система 4» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Система 4» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райт Експерт» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2013 року №0001922201 та № 0001932201, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райт Експерт» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2013 року №0001922201 та №0001932201. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки ДПІ в обґрунтування висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, базуються на неможливості виконання контрагентом операцій з надання юридичних послуг, що зумовлюється відсутністю у контрагента відповідних ресурсів для здійснення діяльності та спірних операцій. Вважає, що висновки ДПІ ґрунтуються на припущеннях. Фактично спірні операції проведені та документально оформлені, що, за висновком позивача є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Система 4» (код з ЄДР 37413981; 03039, м.Київ, Голосіївський район, проспект Червонозоряний, 119, 3-й поверх, офіс 304) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Райт Експерт» (код з ЄДР 35471376; адреса: 18029, Черкаська обл., місто Черкаси, Соснівський район, вул. Академіка Корольова, 2) за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.07.2013 року № 57/1/22-01-37413981.

Згідно з Актом перевірки до основних видів діяльності позивача належить роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Перевіркою встановлено завищення витрат на 138 915 грн., у т.ч.: 2 кв. 2012 р. - 22 250 грн., 3 кв. 2012 р. - 116 665 грн.

Крім того, перевіркою встановлено заниження ПДВ на суму 21 173 грн.

В контексті наведеного встановлено взаємовідносини з ТОВ «Райт Експерт» по договору № 07-3/05 від 07.05.2012 р., відповідно до умов якого позивачу надавались юридичні послуги. Місцезнаходження контрагента на час підписання договору: м.Обухів, вул.Миру, 9 офіс 218.

Зокрема, договором передбачено, що виконавець (контрагент) надає такі послуги: розробка проектів договорів; аналіз проектів договорів; юридичний супровід переддоговірних переговорів з контрагентами щодо укладання договорів; складання реєстрів договорів та інших господарських документів; загальний нагляд за дотриманням договірних зобов'язань клієнтом та його контрагентами; робота з претензіями (реєстрація, розгляд, подання висновку); робота з правоохоронними та контролюючими органами; координація роботи з нотаріальними органами; роботи по реєстрації/перереєстрації/ліквідації філій; реєстрація змін до установчих документів; робота з цінними паперами, їх облік та реєстрація; перевірка відповідності законодавству проектів наказів, інструкцій, положень; підготовка юридичних висновків та меморандумів; надання роз'яснень з інших правових питань.

Згідно з п. 2.1. завдання та доручення клієнта формуються у вигляді замовлень.

Зазначається, що позивачу видані акти здачі-приймання послуг та податкові накладні, відповідно: акт від 28.09.2012 р. та податкова накладна від 21.09.2012 р. на 50 000 грн. з ПДВ 8 333,33 грн.; акт від 31.07.2012 р. та податкові накладні від 31.07.2012 р. на суму 50 000 грн. з ПДВ 8 333,33 грн. та податкова накладна від 19.07.2012 р. на суму 40 000 грн. з ПДВ 6666,67 грн.; акт та податкова накладна від 31.05.2012 р. на суму 26 700 грн. з ПДВ 4450 грн. Всього виписано актів та податкових накладних на 166 700 грн. з ПДВ 27 783,33 грн.

Номенклатура поставки: «Юридичні послуги».

Складено звіти: від 31.05.2013 р. на суму 26 700 грн. (аналіз 14 проектів договорів; розробка 16 проектів договорів; юридичний супровід переддоговірних переговорів з 20 особами; складання реєстру договорів); від 03.09.2012 р. на суму 50 000 грн. (аналіз 39 проектів договорів; розробка 31 проектів договорів; консультації з питань купівлі офісу; написання юридичного висновку щодо продажу корпоративних прав; складання реєстру договорів).

Розрахунки проведені 21.09.2012 р. на суму 50 000 грн., 19.07.2012 р. на суму 40 000 грн., 21.08.2012 р. 50 000 грн., 22.06.2012 р. на суму 26 700 грн.

У той же час, в Акті перевірки зазначається про отримання акту від 27.03.2013 р. № 129/220/35471376 від ДПІ у Обухівському районі Київської області про неможливість проведення перевірки ТОВ «Райт Експерт» за період травень - листопад 2012 р.

Згідно з цим актом, посадові особи контрагента відсутні за місцезнаходженням; ВПМ ДПІ не встановлено місцезнаходження контрагента; не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників та реалізації від зазначеного товариства підприємствам покупцям; операцій по контрагенту не мали реального характеру; не виявлено офісних приміщень; не встановлено наявність трудових ресурсів; не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів; діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг).

У зв'язку з цим ДПІ зазначає, що первинні документи, виписані ТОВ «Райт Експерт» не мають відношення до господарської діяльності.

Враховуючи викладене в акті перевірки, ДПІ зазначає,що враховуючи: неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками господарських операцій; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, позивачем здійснювалась діяльність, спрямована на отримання контрагентами податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Відтак, виходячи по суті з того, що спірні операції не здійснювались контрагентом, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток на 29 173 грн. Крім того, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п. 198.3., 198.6., п. 201.6. ПК України за заниження ПДВ на суму 27 783 грн., у т.ч.: за травень 2012 р. - 4 450 грн., липень 2012 р. - 15 000 грн., за вересень 2012 р. - 8333 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме: - п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), - (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами), - (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), - а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку, про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього (про їх невиконання контрагентами) внаслідок відсутності у них необхідних ресурсів та можливостей, та, як наслідок, - до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, під час розгляду справи судом не встановлено та третьою особою не надано доказів наявності у контрагента у період оформлення спірних операцій фахівців у сфері права.

У той же час зазначені докази витребовувались у контрагента на підтвердження реальності виконання спірних операцій. При цьому, не надано і жодних персональних відомостей про фахівців контрагента та їх освіту.

Слід зазначити, що наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, у т.ч. щодо персоніфікації осіб, які безпосередньо виконували спірні операції з боку контрагента, не надані і з боку позивача, хоча надання такої інформації позивачу контрагентом передбачено п. 2.1. додаткової угоди № 1 від 01.06.2012 р. та, крім цього, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні угоди, обумовлюється звичайною діловою практикою, характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

Під час розгляду справи не надано і жодних відомостей про наявність у контрагента офісу, наявності інформаційно-аналітичних баз даних у сфері права, придбання періодики у сфері права та придбання літератури у сфері права, що є об'єктивно необхідним при виконанні такого роду операцій.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що жоден з наданих позивачем договорів, проекти яких, як зазначає позивач, розроблялися та/або укладалися при супроводі контрагента, не містять жодної згадки про контрагента, як особу, що представляє інтереси позивача.

Під час розгляду справи не надано будь-яких робочих документів, проектів договорів, документального аналізу цих проектів, листування між позивачем та контрагентом щодо узгодження умов проектів договорів, які, як зазначає позивач, готувалися контрагентом, хоча складання та обмін такими робочими документами є звичайною діловою практикою та такі документи зазвичай супроводжують надання послуг такого роду.

В контексті проведення переддоговірної роботи не надано жодних протоколів переговорів, де б була зафіксована участь контрагента у їх проведенні.

Щодо наведеного не надано і копій довіреностей на ім'я компанії-контрагента та його фахівців щодо представництва інтересів позивача, які є необхідними при проведенні обумовленої договором переддоговірної роботи, роботи з претензіями, роботи при взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагентів відповідних технічних, трудових (фахових) ресурсів та здійснення ними реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, позивачем та контрагентами не доведено того, що обумовлені договорами роботи були виконані контрагентами, а товари/послуги були поставлені позивачу саме цими контрагентами, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

З урахуванням наведеного у сукупності суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, необхідно врахувати, що наявність оплати на користь контрагентів сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданої операції та правомірність висновків податкового органу та оскаржуваних рішень.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Система 4» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 28 січня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 24 січня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.