Рішення

від 20.01.2014 по справі 912/1791/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 рокуСправа № 912/1791/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1791/13

за позовом: комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня", м. Кіровоград

до відповідачів:

1. Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт", м. Кіровоград

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кіровської районної у місті Кіровограді ради, м. Кіровоград

за участю прокурора м. Кіровограда

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

за участю представників:

від позивача - адвокат Ларін А.С., ордер серія КР № 011476 від 28.11.2013, договір про надання правової допомоги від 21.11.2013;

від відповідача 1 - головний спеціаліст відділу представництва інтересів в судах юридичного управління Татарко Д.А, довіреність № 612- МР-з від 14.05.2013;

від прокуратури - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури м. Кіровограда Чернієнко О.В., посвідчення № 001997 від 30.08.2012 (наказ № 556к від 04.09.2013).

Комунальне підприємство "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" (надалі - КП "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня") звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування пункту 49 рішення Кіровоградської міської ради № 1691 від 31.01.2006 "Про регулювання земельних відносин" та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що укладений між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" (надалі - ТОВ "Будекспорт") від 16.05.2006 № 161.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що Кіровоградською міською радою при наданні в оренду земельної ділянки ТОВ "Будекспорт" було порушено вимоги Земельного кодексу України, а саме: не отримано погодження Верховної Ради України на вилучення земельної ділянки, що віднесена до земель природно-заповідного фонду. При цьому Кіровоградською міською радою взагалі не приймались рішення про вилучення такої земельної ділянки в позивача. Крім того, позивач в своїй заяві, яка подана до суду 13.12.2013 (т.1, а.с.143-145), зазначив про те, що в порушення вимог статті 142 Земельного кодексу України, не приймалось рішення і про припинення права постійного користування тією земельною ділянкою, яка надана в оренду за спірним договором. За висновком позивача визнання недійсним та скасування рішення про надання в оренду земельної ділянки є підставою для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного на підставі такого рішення.

Ухвалою від 05.11.2013 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі № 912/1791/13, залучив до участі у справі Кіровську районну у місті Кіровограді раду в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та витребував від сторін докази, необхідні для вирішення справи по суті.

Розгляд справи відкладався ухвалами від 28.11.2013, 13.12.2013, 24.12.2013 та від 13.01.2014.

З метою захисту інтересів держави для представництва інтересів позивача у дану справу вступив прокурор м. Кіровограда, про що повідомив суд заявою від 15.11.2013 за №(12-61)10566вих13.

Прокурор підтримав позовні вимоги позивача.

Кіровоградська міська рада у своїх письмових поясненнях погодилась з позицією позивача про те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Кіровська районна у місті Кіровограді рада підтримала позовну заяву КП "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня", вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

ТОВ "Будекспорт" позов не визнає, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували недійсність спірного рішення та договору. Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач 2 посилається також на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить ТОВ "Будекспорт". Крім того, відповідач 2 подав господарському суду заяву про сплив позовної давності, в якій зазначає те, що по заявлених вимогах сплила позовна давність, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

У відповідь на заяву про сплив позовної давності позивач подав суду клопотання, у якому зазначає, що позовна давність в частині визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради не сплила, а в частині визнання недійсним договору оренди позивач просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської обласної Ради депутатів трудящих від 06.06.1972 "Про віднесення пам'яток природи республіканського та місцевого значення до категорій відповідно нової класифікації та затвердження нововиявлених заповідних територій і природних об'єктів" № 213 (т.1, а.с. 17, 133) Кіровоградський дендропарк "50 років Жовтня" внесено до переліку пам'яток природи місцевого значення, що за класифікацією відносяться до заповідних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва та передано під охорону Кіровоградського міського комунального господарства.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради депутатів трудящих від 28.01.1974 "Про виділення парку ім. 50-річчя Жовтня в самостійну одиницю, підпорядкувавши її Кіровській районній Раді депутатів трудящих" № 204 (т.1, а.с. 132) парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня, який входить до складу об'єднаної дирекції міських парків, виділено в самостійну одиницю та підпорядковано Кіровській районній раді депутатів трудящих з 15 лютого 1974 року.

10 червня 1992 року створено державне комунальне підприємство "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (т.1, а.с. 102). Із змісту пункту 1 розділу 1 статуту цього підприємства (т.1, а.с.104) парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня створений відповідно до рішення Кіровоградського міськвиконкому від 28 січня 1974 року №201 та функціонує на території Кіровського району м. Кіровограда.

Рішенням Кіровської районної ради депутатів трудящих №219 від 23.09.1993 "Про розмежування майна комунальної власності міста" (т.1, а.с.56), яке прийнято згідно з рішенням міськвиконкому №434 від 26.05.1993 (т.1, а.с.67), парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня прийнято в комунальну власність Кіровського району.

На підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів "Про розгляд матеріалів інвентаризації земель" № 849 від 13.10.1993 (т.1, а.с. 57) Кіровоградською міською радою 14.10.1993 видано державний акт на право постійного користування землею, згідно якого "Парку 50-річчя Жовтня", як землекористувачу, для розміщення парку надано у постійне користування 42,28 га землі в межах згідно з планом землекористування (т.1, а.с. 13-15).

Як вбачається із технічного звіту інвентаризації земель парку імені 50 років Жовтня в місті Кіровограді (т.1, а.с.111-119) за парком імені 50 років Жовтня закріплено земельну ділянку площею 42,28 га з визначенням прилеглої до неї санітарно-охоронної зони площею 3,34 га.

Рішенням Кіровської районної у м. Кіровограді ради №38 від 19.02.2002 (т.1, а.с. 55) затверджено статут комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" (т.1, а.с.59-66), пунктами 1.1., 1.2. якого передбачено, що комунальне підприємство "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" є правонаступником державного комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня", зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 10.06.1992 №368, реєстраційний №00842-ДК-1. Підприємство є комунальною власністю Кіровської районної ради м. Кіровограда культурного та дозвільного призначення, яке функціонує на території Кіровського району м. Кіровограда.

Проаналізувавши вищезазначені рішення органів місцевого самоврядування, правовстановлюючі документи позивача та інші матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 42,28 га, яка надана для розміщення парку згідно державного акту на право постійного користування землею серії КР №000 000 160 від 14.10.1993.

Рішенням п'ятої сесії двадцять другого скликання Кіровоградської міської ради №46 від 28.02.1996 "Про визначення земель природоохоронного, рекреаційного та історико-культурного призначення" (т.1, а.с.236-238) парк 50-річчя Жовтня віднесено до категорії земель природоохоронного призначення.

Згідно паспорта №МПП 1-564 території (об'єкту) природно-заповідного фонду України від 19.05.1999 (т.2, а.с.99-102) та охоронного зобов'язання №МПП 1-564 від 01.06.1999 (т.2, а.с.98) даний об'єкт природно-заповідного фонду місцевого значення - парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва "Парк 50 років Жовтня" передано під охорону Кіровської районної у місті Кіровограді ради.

26.03.2008 державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області видано паспорт території (об'єкту) природно-заповідного фонду України № МПП 1-564 (т.1, а.с.79-80, 130-131) та видано охоронне зобов'язання № МПП 1-564 (т.1, а.с. 81-82), відповідно до якого даний об'єкт природно-заповідного фонду місцевого значення - парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва "50 років Жовтня" площею 44,2 га, охоронна зона 2,1 га передано під охорону землекористувача - КП "Парк культури і відпочинку".

Враховуючи викладені обставини, положення, зокрема, статей 19, 43 Земельного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні позивача відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

За твердженням позивача, Кіровоградською міською радою без дотримання вимог статей 149, 150 Земельного кодексу України передано в оренду за спірним рішенням відповідачу 2 частину земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні КП "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня". Не було припинено право постійного користування переданою в оренду ТОВ "Будекспорт" земельною ділянкою із земель природно-заповідного фонду і в порядку, визначеному статтею 142 Земельного кодексу України.

Так, із матеріалів справи вбачається, що на сімнадцятій сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання 08.12.2005 прийнято рішення №1590 "Про регулювання земельних відносин" (т.1, а.с.150-203, надалі - рішення №1590). Пунктом 357 цього рішення (т.1, а.с.201) Кіровоградською міською радою у зв'язку з придбанням майна згідно договору купівлі-продажу (реєстраційний №1889 від 25 червня 2001 року) погоджено місце розташування та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років площею 1,51 га, з них 0,2149 га землі, які використовуються в комерційних цілях, за рахунок земель житлової та громадської забудови та 1,2951 га землі земельних насаджень загального користування за рахунок земель рекреаційного призначення, що перебувають у постійному користування комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" (за його згодою) під розміщення розважального комплексу.

Пунктом 49 рішення Кіровоградської міської ради №1691 від 31.01.2006 "Про регулювання земельних відносин" (т.1, а.с.19, 135, 204-213, надалі - рішення №1691) затверджено акт визначення збитків, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" в оренду на 49 років земельну ділянку площею 1,51 га, у тому числі 0,2149 га земель, які використовуються в комерційних цілях, за рахунок земель житлової та громадської забудови, та 1,2951 га зелених насаджень загального користування за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" (за його згодою) під розміщення розважального комплексу по просп. Правди, 15-а з визначенням розміру орендної плати на рівні 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.

16.05.2006 між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Будекспорт" укладено договір оренди землі №161, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 31 січня 2006 року № 1691 "Про регулювання земельних відносин", надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення розважального комплексу, яка знаходиться по просп. Правди,15-а в місті Кіровограді.

Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 травня 2006 року за № 93.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним та скасування пункту 49 рішення №1691, господарський суд враховує, що відповідно до положень чинного земельного законодавства право користування землею передбачає право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 5 цієї статті надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено статтею 141 Земельного кодексу України (тут і в подальшому господарський суд враховує положення Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин - прийняття спірного пункту рішення, укладення договору оренди). Відповідно до пунктів "а", "б" цієї статті підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами пунктів 3, 4 статті 142 цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається із змісту пункту 49 рішення №1691 ТОВ "Будекспорт" в оренду надано, у тому числі 1,2951 га зелених насаджень загального користування за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні КП "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня". Проте доказів припинення права постійного користування позивача цією частиною земельної ділянки господарському суду не надано. Кіровоградська міська рада в своїх поясненнях зазначила, що таке рішення відносно позивача не приймалось.

Господарський суд враховує також те, що згідно пунктів 1, 2, 3 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Господарський суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що земельна ділянка природно-заповідного фонду, яка знаходиться в постійному користуванні останнього відноситься до особливо цінних земель, порядок вилучення яких врегульовано статтею 150 Земельного кодексу України.

Зі змісту частини 1 статті 150 Кодексу вбачається, що до особливо цінних земель відносяться в тому числі землі природно - заповідного фонду. При цьому вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Однак, доказів вилучення з постійного користування частини земельної ділянки в порядку, визначеному частиною 2 статті 150 Земельного кодексу України господарському суду не надано.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що пункт 49 рішення №1691 прийнято Кіровоградською міською радою без дотримання вимог статей 141, 142, 149, 150 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За правилами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Господарський суд враховує також роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" №02-5/35 від 26.01.2000 з подальшими змінами, пунктом 2 якого визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За результатами дослідження всіх обставин справи та аналізу всіх доказів в сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 42,28 га, яка надана для розміщення парку згідно державного акту на право постійного користування землею серії КР №000 000 160 від 14.10.1993. Вищезазначений державний акт є чинним станом на дату вирішення спору у даній справі. Розміщений на цій території парк є об'єктом природно-заповідного фонду. Земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні позивача відноситься до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Однак, не приймаючи будь-яких рішень про припинення права користування земельною ділянкою позивачем або вилучення земельної ділянки у позивача, в порушення приписів статей 141, 142, 149,150 Земельного кодексу України, Кіровоградська міська рада прийняла рішення №1691 (пункт 49) про надання в оренду ТОВ "Будекспорт" на 49 років земельної ділянки площею 1,51 га, у тому числі 0,2149 га земель, які використовуються в комерційних цілях, за рахунок земель житлової та громадської забудови, та 1,2951 га зелених насаджень загального користування за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" під розміщення розважального комплексу що є порушенням прав позивача на користування спірною земельною ділянкою.

Отже вимоги позивача про визнання недійсним та скасування пункту 49 рішення Кіровоградської міської ради №1691 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач 2 стверджує, що до ТОВ "Будекспорт" перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно належне йому на праві власності, посилаючись на положення частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, яка передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Дійсно, як вбачається із архівної довідки №105941/1018-17/20, яка видана ОКП "Кіровоградське ООБТІ" 26.12.2013 (т.2, а.с. 63), ТОВ "Будекспорт" належало право власності на об'єкт нерухомого майна по пр. Правди, 15 а, в м. Кіровограді на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2001 №1889.

Але, по-перше, відповідач 2 посилається на положення статті 120 Земельного кодексу України в редакції, яка діє на даний час, тоді як необхідно керуватись редакцією цієї статті на момент виникнення спірних правовідносин, частиною 1 якої було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до частини 5 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

По-друге, положення статті 120 Земельного кодексу України не передбачають автоматичного переходу права на земельну ділянку у зв'язку з придбанням у власність нерухомого майна.

В будь-якому випадку в разі набуття у власність об'єкту нерухомості, відповідач 2 зобов'язаний був оформити право оренди земельної ділянки, на якій такий об'єкт розташований, але з дотриманням вимог чинного земельного законодавства, в тому числі враховуючи положення статей 141, 142, 149, 150 Земельного кодексу України.

Таким чином, розташування на земельній ділянці, яка передана в оренду ТОВ "Будекспорт", належного останньому на праві власності нерухомого майна, не спростовує доводів позивача щодо невідповідності вимогам чинного законодавства пункту 49 рішення №1691.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору оренди землі, господарський суд враховує, що за змістом частини 1 статті 116 та частини 1 статті 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування (оренди) земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Отже, визнання недійсним пункту 49 рішення №1691 про надання ТОВ "Будекспорт" в оренду земельної ділянки, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, робить подальше існування спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі цього рішення, суперечним вимогам законодавства (ст. 116, 124 Земельного кодексу України), та дає підстави для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, господарський суд враховує, що відповідачем 2 на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України подано заяву про застосування до вимог про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору позовної давності.

Обґрунтовуючи пропуск позивачем позовної давності відповідач 2 посилається, зокрема, на те, що позивачу було відомо про існування оскаржуваного рішення та оскаржуваного договору оренди з моменту їх прийняття та укладення відповідно.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, господарський суд враховує, що у Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Статтею 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Строк позовної давності обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, господарський суд враховує, що пунктом 4 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Господарським судом встановлено, що за оскаржуваним рішенням порушено право позивача на користування земельною ділянкою, тобто речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 внесені зміни, зокрема, і до Цивільного кодексу України та згідно із підпунктом 2 пункту 2 цього Закону пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме - 15.01.2012.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що станом на день звернення позивача з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 49 рішення Кіровоградської міської ради №1691позовна давність не сплила.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі господарський суд зазначає, що позивач, як землекористувач, не міг не знати про знаходження на його земельній ділянці сторонніх землекористувачів. Однак, позивач не є стороною укладеного договору та, як слідує з пояснень позивача і що підтверджено матеріалами справи, про документ, на підставі якого відповідачеві 2 передано в оренду земельну ділянку - договір оренди землі від 16.05.2006, позивачеві стало відомо під час надходження та перевірки запиту прокуратури м. Кіровограда від 28.10.2013 (т.2, а.с.95). Крім того, як пояснює позивач, лише під час проведення прокурорської перевірки останній дізнався про допущені порушення вимог законодавства, а саме - надання в оренду земельної ділянки без припинення права постійного користування такою земельною ділянкою позивача в законодавчо визначеному порядку.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оцінивши наведені вище пояснення позивача та матеріали справи, господарський суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності за вимогою про визнання недійсними договору оренди землі від 16.05.2006 № 161, а тому вказана вимога підлягає задоволенню.

З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 49 Господарського процесуального України, враховуючи положення пунктів 2.11, 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", господарський суд судовий збір за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним та скасування пункту 49 рішення №1691 в розмірі 1147,00 грн. покладає на відповідача 1 (Кіровоградську міську раду); судовий збір за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним договору покладає на відповідача 1 (Кіровоградську міську раду) та на відповідача 2 (ТОВ "Будекспорт") по 573,50 грн. на кожного.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати пункт 49 рішення Кіровоградської міської ради №1691 від 31.01.2006 "Про регулювання земельних відносин".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що укладений між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" від 16.05.2006 № 161.

Стягнути з Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" (25006, м. Кіровоград, пр. Правди, 28, ідентифікаційний код 05403346) - 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" (25006, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, буд. 72, кв. 14, ідентифікаційний код 24144324) на користь комунального підприємства "Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня" (25006, м. Кіровоград, пр. Правди, 28, ідентифікаційний код 05403346) - 573,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" арбітражному керуючому Белашову К.В. (25031, м. Кіровоград, вул. Волкова, буд. 26, корп. 1, кв. 65) та Кіровській районній у місті Кіровограді раді (м. Кіровоград, вул. Гоголя, 28).

Повне рішення складено 27.01.2014.

Суддя О.Б. Шевчук