Рішення

від 21.01.2014 по справі 919/1371/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року справа № 919/1371/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу за позовом

Прокурора міста Севастополя

(вул. Л.Павліченко, буд. 1, м.Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі

(пл.Повсталих, буд. 6, м. Севастополь, 99008),

Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій"

(вул. Вакуленчука, буд. 29, м. Севастополь, 99053)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості 5 561,25 грн. та розірвання договору оренди,

за участю представників сторін:

прокурор - Шульга Олександр Геннадійович - старший прокурор, службове посвідчення №017644 від 11.06.2013;

від позивача 1 - не з'явився;

від позивача 2 - ОСОБА_2 - адвокат, довіреність № б/н, від 08.01.2014;

від відповідача - ОСОБА_1, свідоцтво НОМЕР_2, від 18.10.2007.

Прокурор міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі, державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 19 552,57 грн, у тому числі 16 744,23 грн основного боргу, 853,93 грн - пені, 180,87 грн - 3% річних, 1 674,42 грн - штрафу в розмірі 10% від суми боргу, 99,12 грн - сума збитків від інфляції та розірвання договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817 в частині своєчасної і повної сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 26.11.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.12.2013 прокурор надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем до порушення провадження по справі просив стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 11 197,65 грн, у тому числі 8 389,31 грн основного боргу, 853,93 грн - пені, 180,87 грн - 3% річних, 1 674,42 грн - штрафу в розмірі 10% від суми боргу, 99,12 грн - сума збитків від інфляції та розірвати договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(а.с. 53-54). Вказана заява була прийнята судом.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у судовому засіданні 11.12.2013 був відкладений на 24.12.2013.

У судовому засіданні 24.12.2013 прокурор надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій у зв'язку з перерахуванням днів використовування відповідачем орендованих приміщень у 2012 році просив стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 5 561,25 грн, у тому числі 4 140,78 грн основного боргу, 806,97 грн - пені, 179,31 грн - 3% річних, 414,08 грн - штрафу в розмірі 10% від суми боргу, 20,11 грн - сума збитків від інфляції та розірвати договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 124-125). Вказана заява була прийнята судом.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у судовому засіданні 24.12.2013 був відкладений на 21.01.2014.

Під час розгляду справи прокурор позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві (а.с. 3-8), заяві про зменшення позовних вимог від 10.12.2013 (а.с. 53-54), письмових поясненнях по справі (а.с.112-113), заяві про зменшення позовних вимог від 24.12.2013 (а.с. 124-125). Представник другого позивача (державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій") позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві прокурора (а.с. 3-8), письмових поясненнях від 10.12.2013 № 668(а.с. 93-98), поясненнях до позовної заяви від 24.12.2013 №698(а.с.134). Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 625, 759 Цивільного кодексу України, статті 193, 283 Господарського кодексу України, статті 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817, мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817 в частині внесення орендної плати за період з 16.03.2012 по 16.11.2013, в зв'язку із чим вважає що є підстави для розірвання даного договору, а також стягнення заборгованості за цим договором та штрафних санкцій.

Перший позивач (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі) явку уповноваженого представника у судове засідання 11.12.2013, 24.12.2013 та 21.01.2014 не забезпечив, вимоги ухвали суду від 26.11.2013, від 11.12.2013 та від 24.12.2013 не виконав, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не інформував.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, що вказані у запереченнях на позовну заяву про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості від 11.12.2013 (а.с. 64-66). Зокрема зазначив, що заборгованість з орендної плати була створена ним вимушено для подальшого судового розгляду його правовідносин з другий позивачем за договором оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817, а також що він був позбавлений доступу до орендованих приміщень з вини другого позивача у період з 04.03.2011 по 07.03.2011, 09.03.2011, 02.05.2011, 03.05.2011, 06.05.2011, 07.05.2011, 07.03.2012, з 09.03.2012 по 11.03.2012, з 01.04.2012 по 26.04.2012, з 28.04.2012 по 02.05.2012, з 12.09.2012 по 18.11.2012

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення з повідомленням учасників процесу про дату складання повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі (далі - Орендодавець, перший позивач) та та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар, відповідач) був укладений договір індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, №817 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна - частину вбудованих приміщень загальною площею 105,2 кв.м. механічного, ремонтного та монтажно-складального ділянок на 1-ому поверсі двоповерхової будівлі навчально-побутового корпусу (далі - об'єкт оренди, майно), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які знаходяться на балансі державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" (далі - Балансоутримувач, другий позивач), вартість об'єкту нерухомого майна визначена відповідно до звіту про оцінку станом на 31.08.2008 та складає без урахування ПДВ 149 580,00 грн. (сто сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.). (а.с. 28-34).

Згідно з пунктом 1.2 Договору, майно передається в оренду Орендарю для виробничої діяльності (обробка металу).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вступ Орендаря в строкове платне користування майном настає в строк, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту прийому-передачі майна. Згідно з пунктом 2.5 Договору , у випадку, коли орендоване майно фактично знаходиться на балансі державного підприємства, Орендодавець уповноважує (доручає) керівництво Балансоутримувача на підписання акту прийому-передачі майна.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами (далі - Методика) чи за результатами конкурсу на право оренди державного майна та складає без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за котрий є інформація щодо індексу інфляції) січень 2009 року - 1 434,47 грн.(одна тисяча чотириста тридцять чотири грн. 47 коп.). У пункті 3.2 зазначено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі використання майна впродовж неповного календарного місяця (першого та/чи останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається відповідно до чинної Методики розрахунку на підставі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

У пункту 3.5. Договору зазначається, що орендна плата перераховується у державний бюджет та Балансоутримувачу в співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Платежі орендної плати розподіляється наступним чином: 50% у державний бюджет на розрахунковий рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, 50% орендної плати - на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Пунктом 3.7. Договору визначено, що орендна плата, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується у державний бюджет та на рахунок Балансоутримувача у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, з днем оплати включно. Нарахування пені за несвоєчасну чи не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік з дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Відповідно до пункту 3.8 Договору у разі, якщо на дату внесення орендної плати заборгованість за нею складає не менше 3 (трьох) місяців, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

У пункті 5.3. сторони узгодили, що Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендне плату. Так само, Орендар зобов'язаний щомісяця, до 15 числа, надавати Орендодавцю інформацію щодо перерахування орендної плати за минулий місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до державного бюджету України), а також на вимогу Орендодавця здійснювати звіряння взаєморозрахунків орендних платежів та оформлювати відповідні акти звіряння. (пункт 5.9 Договору).

Згідно з пунктом 5.11 Договору Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, у тому числі впродовж 15 календарних днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 10.1. Договір оренди був укладений строком на 2 роки 363 дня та діє з 17 березня 2009 по 15 березня 2012.

Згідно з пунктом 10.6 Договору, дія Договору припиняється у результаті: закінчення строку, на який він був укладений; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства Орендаря; у разі смерті Орендаря(якщо Орендар є фізичною особою).

14.03.2012 між Орендодавцем та Орендарем була укладена Додаткова угода №1 до Договору (далі - додаткова угода) згідно якої, дію договору оренди № 817 було продовжено до 15.03.2014 (а.с. 37).

Вказаною додатковою угодою також був доповнений пункт 3.1. Договору абзацом наступного змісту: «Орендна плата з 16.03.2012 за згодою сторін складає без урахування ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2012 року - 1793,09 гривень».

Актом прийому - передачі орендованого майна від 17.03.2009, складеним між сторонами, підтверджується передача першим позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 26).

Рішенням суду від 25.07.2012 у справі №5020-598/2012 за позовом державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти та науки України про визнання недійсною додаткової угоди, визнано недійсною додаткову угоду №1 від 14.03.2012 про внесення змін до договору оренди нерухомого державного № 817 від 17.03.2009, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (а.с. 107-109).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 по справі №5020-598/2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 25.07.2012 у справі №5020-598/2012 залишено без змін.(а.с. 103-106).

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2012 по справі №5020-598/2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 25.07.2012 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 у справі №5020-598/2012 скасовано та постановлено нове рішення, яким у позові державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти та науки України про визнання недійсною додаткової угоди та зобов'язання повернути майно було відмовлено (а.с.100-102).

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної та повної сплати сум орендної плати другому позивачу не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 16.03.2012 по 16.11.2013 у розмірі 4 140,78 грн, що стало причиною звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі, державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817у розмірі 5 561,25 грн, у тому числі 4 140,78 грн основного боргу, 806,97 грн - пені, 179,31 грн - 3% річних, 414,08 грн - штрафу в розмірі 10% від суми боргу, 20,11 грн - сума збитків від інфляції та розірвання договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності.

Статтею 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономні республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що "Орендодавцями є:

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;…"

Згідно з пунктом 4.4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 №678, одним з основних завдань регіонального відділення є здійснення повноважень орендодавця державного майна.

Пунктом 6.10 Статуту державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" передбачено, що об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти і науки України за державним професійно-технічним навчальним закладом "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" і перебуває у його оперативному управлінні (а.с. 15-27).

Відтак, прокурор вірно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі та державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій".

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Kpiм того, правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХП (у редакції чинній на час вчинення правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачеві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третю статті 18 Закону та частиною п'ятою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 3.5) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа, наступного за звітним.

Враховуючи те, що другим позивачем оскаржувалася у судовому порядку дійсність додаткової угоди до Договору, рахунки-акти на сплату орендної плати та компенсування витрат, що пов'язані з утриманням об'єкту оренди, за період з 16.03.2012 по 31.12.2012 були виставлені другим позивачем відповідачу у січні 2013 року. Також другим позивачем, починаючи з лютого по листопад 2013, були виставлені відповідачу рахунки-акти на сплату орендної плати за Договором та компенсування витрат, що пов'язані з утриманням об'єкту оренди, за період з січня по жовтень 2013 року. (а.с. 151-209).

Як зазначив відповідач у запереченнях на позов, він був позбавлений доступу до орендованих приміщень з вини другого позивача у періоди з 04.03.2011 по 07.03.2011, 09.03.2011, 02.05.2011, 03.05.2011, 06.05.2011, 07.05.2011, 07.03.2012, з 09.03.2012 по 11.03.2012, з 01.04.2012 по 26.04.2012, з 28.04.2012 по 02.05.2012, з 12.09.2012 по 18.11.2012, що є підставою для звільнення його від сплати орендної плати за Договором.

Прокурор визнав вимоги відповідача про звільнення його від орендної плати у періоди з 01.04.2012 по 26.04.2012, з 28.04.2012 по 02.05.2012, з 12.09.2012 по 18.11.2012, коли він був позбавлений доступу до орендованих приміщень за обставин, пояснених другим позивачем у поясненнях до позовної заяви від 24.12.2013 №698 (а.с.134), а саме через закриття учбового закладу у зв'язку зі святковими днями, неповідомленням відповідачем другого позивача щодо продовження строку оренди об'єкту оренди та у зв'язку зі вступом в законну силу рішення господарського суду від 25.07.2012 у справі №5020-598/2012.

Враховуючи зазначене, у судовому засіданні 24.12.2013 прокурор надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій у зв'язку з перерахуванням днів використовування відповідачем орендованих приміщень за період з 16.03.2012 по 01.01.2013 просив стягнути з відповідача заборгованість з орендною плати за Договором за період з 16.03.2012 по 16.11.2013 у розмірі 4 140,78 грн.

Стосовно зазначених відповідачем у запереченнях на позов періодів з 04.03.2011 по 07.03.2011, 09.03.2011, 02.05.2011, 03.05.2011, 06.05.2011, 07.05.2011, 07.03.2012, з 09.03.2012 по 11.03.2012, коли він був позбавлений доступу до орендованих приміщень, суд наголошує, що вказані періоди не є предметом спору у цій справі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості по орендній платі за Договором за період з 16.03.2012 по 16.11.2013 у розмірі 4 140,78 грн відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 140,78 грн. за період з 16.03.2012 по 16.11.2013 є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ний правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Частиною другою статі 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 3.7. Договору визначено, що орендна плата, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується у державний бюджет та на рахунок Балансоутримувача у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, з днем оплати включно. Нарахування пені за несвоєчасну чи не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік з дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Прокурор просив стягнути з відповідача на користь другого позивача пеню за прострочення внесення орендної плати за Договором за період з 16.02.2013 по 30.11.2013 у розмірі 806,97 грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені за період з 16.02.2013 по 30.11.2013 у розмірі 806,97 грн. (а.с. 128-129), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений вірно та з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також прокурор просив стягнути з відповідача на користь другого позивача суму штрафу у розмірі 10% від суми боргу за період з 31.01.2013 по 30.11.2013, що складає 414,08 грн., враховуючи положення пункту 3.8 Договору у разі, якщо на дату внесення орендної плати заборгованість за нею складає не менше 3 (трьох) місяців, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Перевіривши наданий розрахунок штрафу за прострочення внесення орендної плати за Договором за період з 31.01.2013 по 30.11.2013 у розмірі 414,08 грн. (а.с. 131), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений вірно та з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті боргу, прокурор просив стягнути з відповідача на користь другого позивача інфляційні втрати за період з 01.02.2013 по 01.10.2013 у розмірі 20,11 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок інфляційних витрат (а.с. 132), суд визнав його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат за період з 01.02.2013 по 01.10.2013 у розмірі 20,11 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також прокурор просив стягнути з відповідача на користь другого позивача 3% річних за період з 16.02.2013 по 30.11.2013, що складає 179,31 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок 3% річних (а.с. 130), суд визнав його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 179,31 грн. за період з 16.02.2013 по 30.11.2013 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За викладених обставин, стягненню з відповідача на користь другого позивача підлягає сума у 5 561,25 грн, у тому числі 4 140,78 грн - основний борг з орендної плати за Договором за період з 16.03.2012 по 16.11.2013, 806,97 грн - пеня за прострочення внесення орендної плати за Договором, 179,31 грн - 3% річних, 414,08 грн - штрафу в розмірі 10% від суми боргу за прострочення внесення орендної плати за Договором, 20,11 грн - сума збитків від інфляції.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо внесення орендної плати, прокурор також вимагає розірвати договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Зазначені вимоги суд вважає такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з пунктом 10.6 Договору, дія Договору припиняється у результаті: закінчення строку, на який він був укладений; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства Орендаря; у разі смерті Орендаря(якщо Орендар є фізичною особою).

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас, орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Судом встановлено, що рахунки - акти за Договором за період з 16.03.2012 по 31.12.2013 були виставлені другим позивачем відповідачу у січні 2013 року на суму 11 874,40 грн. Станом на 01.01.2013 у відповідача була наявна переплата за Договором у розмірі 3 356,25 грн. 30.01.2013 відповідачем частково була здійснена сплата заборгованості з орендної плати за Договором у розмірі 3 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати за Договором станом на січень 2013 року склала 1 437,42 грн. Відповідно до пункту 3.5 Договору, другим позивачем щомісяця у період з лютого по листопад 2013 року виставлялись відповідачу рахунки -акти за Договором за період з січня по жовтень 2013 року на суму 13 740,78 грн, які ним своєчасно не були оплачені. 20.11.2013 відповідачем була частково сплачена заборгованість за Договором у розмірі 9600,00 грн. Таким чином, станом на момент розгляду справи у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за Договором за період 16.03.2012 по 16.11.2013 у розмірі 4 140,78 грн.

Судом встановлений факт порушення відповідачем умов договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати більш ніж протягом трьох місяців підряд, що, в контексті статі 782 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору на вимогу прокурора в судовому порядку.

Отже, вимогу прокурора про розірвання договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817, суд вважає обгрунтованою, та такою, що відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, і такою, що підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з частиною п'ятою статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір розірвано він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності, від 17.03.2009 №817 вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності №817 від 17.03.2009, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м.Севастополі (пл.Повсталих, буд. 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний номер 20677058) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) .

3 . Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" (вул. Вакуленчука, буд. 29, м. Севастополь, 99053 ідентифікаційний номер 05536863) заборгованість з орендної плати за договором оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що перебуває у державній власності №817 від 17.03.2009 у розмірі 5 561,25 грн. (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну грн. 25 коп.) , з яких 4 140,78 грн - основний борг, 806,97 грн.- пеня, 179,31 грн - 3% річних, 414,08 грн. - штраф у розмірі 10% від суми боргу, 20,11 грн. - сума збитків від інфляції.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у доход Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 23013519) 2867,50 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят сім грн. 50 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 27.01.2014

Суддя Ю.В. Лотова