Рішення

від 30.12.2013 по справі 5015/3029/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2013 р. Справа № 5015/3029/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Іскра»

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська світлотехнічна група»

відповідача 2 Залізничний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

про визнання права власності на майно, зняття з арешту майна, яке не належить боржнику, зміну підстав повернення майна

ціна позову : 363000грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Сидор В.Д., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Іскра» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська світлотехнічна група» та Залізничного відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання права власності на майно, зняття з арешту майна, яке не належить боржнику, а також зобов'язання Відповідача 2 повернути Позивачу майно, - 363000грн., які були помилково перераховані Позивачем Відповідачу 1.

02.09.2011р. в судовому засіданні Позивачем подано заяву про уточнення п.3 прозальної частини позовної заяви та доповнення позову п.4 з викладеною вимогою. В частині уточнення п.3 заява Позивача прийнята судом, оскільки зміст позовної вимоги за нею не змінюється. Що ж до збільшення позовних вимог суд відмовив в прийцнятті такої заяви, оскільки провадження у справі порушено відповідно ухвали господарського суду Львівської області від 03.06.2011р.; відповідно до ч.4 ст.22 Господасрького процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви; з огляду на предмет спору, вимога про зобов'язання Відповідача 2 повернути майно Позивача, а саме - грошові кошти в сумі 7784,14грн., що були помилково перераховані з рахунку Позивача на рахунок Відповідача 1 не є збільшенням позовних вимог, а зміна предмету позову після початку розгляду справи не допускається, відтак, зазначена позовна вимога судом не приймається та до розгляду не береться. Крім того, суд зазначає, що зазначені позовні вимоги розглядались у порядку позовного провадження, а тому висновків, передбачених ст.121-2 суд робити не вправі.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/3029/11 від 03.06.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16год. 15хв. 21.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 21.06.2011р., 18.07.2011р., 26.07.2011р. та від 02.08.2011р. Строк розгляду справи продовжено за клопотання Сторони відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 02.08.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2011р. провадження у справі зупинено до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом справи №2а-4285/11/1370. Провадження у справі поновлено з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 31.10.2011р. Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 28.11.2011р. провадження у справі зупинено до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом справи №2а-4285/11/1370.

Провадження у справі поновлено з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду від 27.11.2013р. та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11год. 45хв. 23.12.2013р. Розгляд справи відкладався, в тому числі за клопотанням Відаповідача 1, - у зв'язку з необхідністю отримання судового рішення в адміністративній справі, ухвалою суду по даній справі від 23.12.2013р.

Протягом розгляду справи представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача 1 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; явка визнавалась обов'язковою; документів, що вимагались ухвалами суду, в тому числі відзиву на позовну заяву, не подав, про причини неподання суду не повідомив. Протягом розгляду спарви представник Відповідача 1 не заперечив та підтвердив помилковість перерахунку Позивачем відповідно до платіжного доручення №111 з відміткою банку про перерахування 363000грн.

Представник Відповідача 2 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; явка визнавалась обов'язковою. Протягом розгляду справи проти позову заперечив з причин та підстав, зазначених у запереченнях від 26.07.2011р.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.07.2010р. Позивачем вручено Відповідачу 2 заяву провідкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Львівсвької області від 14.06.2010р. по справі №29/65 на виконання рішення господарського суду від 01.06.2010р., яким вирішено стягнути з Відповідача 1 на користь Позивача 486716,52грн. заборгованості та 5103,17грн. судових витрат.

26.12.2010р. головним державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ винесено постанову №778-В/9 про арешт коштів боржника - Відповідача 1, на примусове виконання вищеописаного наказу №29/65; арешт накладено на кошти боржника, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника в межах суми 541254,66грн.

17.02.2011р. відповідно до платіжного доручення №111 з відміткою банку про перерахування Позивачем перераховано Відповідачу-1 363000грн.

Розпорядженням Позивача №12/3 від 17.02.2011р. у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 (заступник фінансового директора-головного бухгалтера-начальник фінансового обліку) помилково здійснила перерахунок грошових коштів у розмірі 363000грн. на рахунок Відповідача 1), за неналежне виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_2 винесено попередження.

22.02.2011р. Позивачем скеровано листа Відповідачу 1 про повернення помилково перерахованих 363000грн.

Протягом розгляду спарви представник Відповідача 1 не заперечив та підтвердив помилковість перерахунку Позивачем відповідно до платіжного доручення №111 з відміткою банку про перерахування 363000грн.

23.02.2011р. Позивачем вручено Відповідачу 2 (підтвердженням чого є запис про дату вручення Відповідача 2) листа-заяву про зятя арешту з рахунку Відповідача 1 для повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 363000грн.

Крім того, заяву аналогічного змісту 23.02.2011р. подав Відповідачу 2 і Відповідач 1 (підтвердженням чого є запис про дату вручення Відповідача 2).

23.02.2011р. на депозитний рахунок Відповідача 2 платіжною вимогою витребувано з рахунку Відповідача 1 арештованих коштів в розмірі 372458,04грн.

Листом №7437 від 24.03.2011р. Відповідач 2 повідомив Позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви, при цьому Відповідач 2 керувався п.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

20.06.2011р. Відповідачем 2 винесено постанову про повернення виконавчого документу (наказ по справі №29/65) стягувачу (Позивачу), у п.2 якої зазначено про припинення чинності арешту майна боржника.

Щодо позовної вимоги в частині визнання права власності на майно, а саме - помилково перераховані грошові кошти в сумі 363000грн. суд зазначає наступне .

Як наведено вище в мотивувальній частині рішення суду, судом встановлено, що 17.02.2011р. відповідно до платіжного доручення №111 з відміткою банку про перерахування Позивачем перераховано Відповідачу 1 363000грн.

Розпорядженням Позивача №12/3 від 17.02.2011р. у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 (заступник фінансового директора-головного бухгалтера-начальник фінансового обліку) помилково здійснила перерахунок грошових коштів у розмірі 363000грн. на рахунок Відповідача 1), за неналежне виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_2 винесено попередження.

Заявою від 23.02.2011р., поданою до Відповідача 2, Відповідач 1 також визнав помилковість перерахування зазначених коштів.

Враховуючи вищенаведене, кошти в розмірі 363000грн. Позивачем 17.02.2011р. відповідно до платіжного доручення №111 з відміткою банку про перерахування перераховані Позивачем Відповідачу 1 помилково.

Наведене підтверджується також вжитими Позивачем заходами (розпорядження Позивача №12/3 від 17.02.2011р.).

Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Згідно ст.179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її; речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними; річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою; річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів; залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів; коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі невизнання Відповідачем 2 права власності Позивача на грошові кошти в розмірі 363000грн., що були помилково перераховані Позивачем Відповідачу 1 17.02.2011р. відповідно до платіжного доручення №111, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання за Позивачем права власності на майно, а саме - на грошові кошти в сумі 363000грн., що були помилково перераховані з рахунку ВАТ «Іскра» №26008000005145 у ПАТ «Фольксбанк» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська світлотехнічна група» (79000, м.Львів, вул.Залізнична, 20, ідентифікаційний код 34558843) №26003174050980 у філії Західне РУ «АТ Банк «Фінанси та кредит».

Щодо позовної вимоги в частині зняття арешту з майна суд зазначає наступне .

Крім того, 26.12.2010р. головним державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ винесено постанову №778-В/9 про арешт коштів боржника - Відповідача 1, на примусове виконання вищеописаного наказу №29/65; арешт накладено на кошти боржника, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника в межах суми 541254,66грн.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч.ч.2, 3 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини; копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника; з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом; копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Проте, 20.06.2011р. Відповідачем 2 винесено постанову про повернення виконавчого документу (наказ по справі №29/65) стягувачу (Позивачу).

Крім того, 20.06.2011р. (після порушення провадження у справі) Відповідачем 2 винесено постанову про повернення виконавчого документу, п.2 якої припинено арешт, суд також приходить до висновку про відсутність предмету спору в цій частині.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, провадження у справі в цій частині слід припинити.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача 2 змінити підстави повернення майна ПАТ «Іскра», а саме - грошових коштів в сумі 355215,86грн. не як чатково стягнуту заборгованість з відповідача 1 в користь Позивача в порядку виконавчого провадження, а як кошти, що були помилково перераховані з рахунку Позивача на рахунок Відповідача 1 суд зазначає наступне .

Згідно доводів Позивача, зазначених в узаяві про уточнення позовних вимог та заперечення Відповідача 2 на позовну заяву, а також згідно даних постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.06.2011р., Відповідачем 2 перераховано Позивачу (як стягувачу) на виконання наказу №29/65 від 14.06.2010р. 355211,86грн.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з наведеного, зазначена позовна вимога не є жодним з способів захисту цивільних прав та інтересів, та в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази встановлення іншим законом чи договором такого способу.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову в частині зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

При цьому суд зазначає , що в частині визнання права власності судом встановлено, що 17.02.2011р. відповідно до платіжного доручення №111 з відміткою банку про перерахування Позивачем перераховано Відповідачу-1 363000грн. Як вбачається з пояснень Сторін, та встановлення судом оспорення права власності Відповідачем 2 на грошові кошти Позивача в розмірі 36300грн. шляхом розпорядження ними в межах виконавчого провадження, судом встановлено, що саме частина коштів, які належать Позивачу та були перераховані помилково ним Відповідачу-1 17.02.2011р. відповідно до платіжного доручення №111, перераховані Відповідачем 2 Позивачу в межах виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду Львівської області від 14.06.2010р. по справі №29/65 .

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача 2 повернути майно Позивача, а саме - грошові кошти в сумі 7784,14грн., що були помилково перераховані з рахунку Позивача на рахунок Відповідача 1 суд зазначає наступне .

Зазначена позовна вимога наведена в уточненнях до позовних вимог №112/130 від 01.09.2011р.

Провадження у справі порушено відповідно ухвали господарського суду Львівської області від 03.06.2011р.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господасрького процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на предмет спору, вимога про зобов'язання Відповідача 2 повернути майно Позивача, а саме - грошові кошти в сумі 7784,14грн., що були помилково перераховані з рахунку Позивача на рахунок Відповідача 1 не є збільшенням позовних вимог, а зміна предмету позову після початку розгляду справи не допускається.

Відтак, зазначена позовна вимога судом не приймається та до розгляду не береться.

Крім того, суд зазначає, що зазначені позовні вимоги розглядались у порядку позовного провадження, а тому висновків, передбачених ст.121-2 суд робити не вправі.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.09.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.09.2011року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 4-7, 34, 43, 49, 80, 83-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати за Рублічним акціонерним товариством «Іскра» (79066, м.Львів, вул.Вулецька, 14, ідентифікаційний код 00214244) право власності на грошові кошти в сумі 363000грн., що були помилково перераховані з рахунку ВАТ «Іскра» №26008000005145 у ПАТ «Фольксбанк» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська світлотехнічна група» (79000, м.Львів, вул.Залізнична, 20, ідентифікаційний код 34558843) №26003174050980 у філії Західне РУ «АТ Банк «Фінанси та кредит».

3. Провадження у справі в частині позовної вимоги щодо зняття арешту з майна припинити.

4. В задоволенні позову в частині зобов'язання Відповідача 2 змінити підстави повернення майна відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.