Рішення

від 20.01.2014 по справі 922/4626/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р.Справа № 922/4626/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Укррос-транс" м. Київ до ТОВ "Никевелес", м. Харків про стягнення 62934,06 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Журавель О.В., довіреність №2 від 02.12.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укррос-транс" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Никевелес" 62934,06 грн. за транспортно - експедиційні послуги за договором №1212211-11 від 21.12.12р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 07.11.13р. за позовною заявою було порушено провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

05.12.13р. представник відповідача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.12.13р. клопотання представника відповідача про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ст. 69 ГПК України задоволено, строк вирішення спору продовжено по 20 січня 2013 року.

30.12.13р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву (вих.№67/юр від 26.12.2013 року, який долучено судом до матеріалів справи та в якому не визнає суму боргу в розміріі 25613,39 грн., просить суд зменшити розмір позовних вимог до 36 294,48 грн., пені до 835,27 грн. та 3% річних до 190,92 грн.

15.01.14р. представник відповідача надав до суду клопотання про зменшення розміру неустойки, а саме: штрафу до 4000,00 грн. та пені до 420,00 грн.та клопотання про відстрочку виконання рішення до 01.06.14р. Клопотання щодо відстрочки виконання суду представник відповідача обгрунтовує тим, що випадок по даній справі є особливий, оскільки відповідач опинився у вкрай скрутному становищі та надав до суду фінансовий звіт.

15.01.14р. представник відповідача надав уточнення до відзиву, в яких визнає основний борг з урахуванням штрафу за простій транспортного засобу в розмірі 44294,48 грн., пеню в розмірі 835,27 грн. та 3% річних в сумі 190,92 грн.

15.01.14р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до "20" січня 2014 року до 17:45 години.

20.01.14р. представник відповідача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, а саме: розрахунок штрафних санкцій та 3% річних, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 20.01.14р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в протоколі судового засідання від 15.01.14р., про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.14р. частково визнав позовні вимоги, підтримав клопотання про відстрочення виконання рішення суду та клопотання про зменшення штрафних санкцій та пені.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

21 грудня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" був укладений Договір №1212211-1 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до умов Договору, Перевізник за Заявкою від 16.07.2013р. здійснив перевезення товару за маршрутом, погодженим в Заявці. Сторони в Заявці погодили, що вартість робіт становить 60982,50 грн.

Факт здійснення перевезення ТОВ "Укррос-транс" товару підтверджується СМR від 06.06.2013р., картою простою, актом виконаних робіт від 05 липня 2013р.

Згідно п. 4.1.6 Договору, Експедитор взяв на себе зобов'язання вчасно проводити оплату транспортних послуг в строки, які зазначені в цьому договорі, по виставленим перевізником рахункам-фактурам.

Відповідно до п. 5.5. Договору, оплата ТЕП проводиться протягом 30 (тридцяти) днів з моменту доставки вантажу.

05.07.2013р. товар був одержаний вантажоодержувачем, про що свідчить печатка ТОВ "РАДІОМЕД" на СМК від 06.06.2013р.

05 липня 2013р. ТОВ "Укррос-транс" виставило ТОВ "НИКЕВЕЛЕС" на оплату рахунок №2042 на суму 60982,50 гри.

Відповідно до умов Договору, рахунок мав бути оплачений не пізніше 05 серпня 2013р.

В строки, погоджені в Договорі розрахунки Відповідачем не були проведені, а тому ТОВ "Укррос-транс" 24 вересня 2013р. направляло на адресу Відповідача Кур'єрською Службою Доставки (ТОВ "КСД-Київ 2012") претензію №0637/01-01/13 від 23 вересня 2013р.

25 вересня 2013р. ТОВ "КСД-Київ-2012" направило на адресу ТОВ "Укррос-транс" листа №388 в якому зазначило, що відправлення №14785983 від 24.09.2013р. (відправник - ТОВ "Укррос-транс", м. Київ, одержувач - ТОВ "Никевелес" м. Харків, вул. Куйбишева, буд. 9 не доставлене. Одержувач відмовився отримувати документи.

Крім того, ТОВ "Никевелес" не підписало зі своєї сторони Акт №02/07 виконаних робіт (послуг) від 05 липня 2013р. і не надало письмової мотивованої відмови від підписання такого акту в строк не пізніше п'яти робочих днів з моменту одержання акту від Перевізника (п, 10.1 Договору ). Про те, що Акт виконаних робіт був направлений Відповідачу свідчить Квитанція Кур'єрської Служби Доставки 4765393.

Станом на 04.10.2013р. заборгованість ТОВ "НИКЕВЕЛЕС" перед ТОВ "Укррос- транс" за надані послуги по Договору в сумі 60982,50 грн. не сплачена, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 60982,50 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 60982,50 грн. суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 60982,50 грн. заборгованості, правомірні та обгрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача нараховану пеню в сумі 1561,16 грн.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.1 договору №1212211-1 від 21.12.12р. на транспортно - експедиторське обслуговування у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання й умов Заявки на транспортно - експедиційне обслуговування за Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до Конвенції про дорожнє перевезення вантажів, Конвенції про Міжнародний дорожнє перевезення, чинним законодавством України та положеннями Договору.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені. А саме, після здійсненого судом перерахунку пені, відповідно до норм чинного законодавства, приходить до висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 1380,04 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 390,04 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, а саме в сумі 315,77 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд розглянувши дане клопотання, відмовляє в його задоволенні, як необгрунтованому, оскільки відповідач не довів суду, що даний випадок є винятковим. Крім того, відсутність коштів та складне фінансове становище підприємства не є достатньою підставою для зменшення пені, оскільки всі обставини справи оцінюються в сукупності. Враховуючи, що ступінь виконання боржником зобов'язання вкрай мала, тобто рахунок не був навіть частково оплачений, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення вважає за можливе задовольнити його частково, а саме надати відповідачу відстрочку виконання рішення суду на 1 місяць, оскільки примусове стягнення рішення при наявності тяжкого фінансового становища підприємства може ускладнити виконання рішення суду, або зробити його неможливим і, як наслідок, призвести до негативних наслідків, зокрема блокування всієї діяльності підприємства та банкрутства підприємства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКЕВЕЛЕС" (61050, м. Харків, вул. Куйбишева, буд. 9, код ЄДРПОУ 36987061, п/р 26008033015980 в Філії "Слобожанське регіональне управління ВАТ " Банк "Фінанси та Кредит" МФО 350697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, к. 310, код ЄДРПОУ 30056859, р/р 26007012819955 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 380333, ІПН 300568526539, Свідоцтво платника ПДВ №35624211) основний борг в сумі 60982,50 грн., пеню в сумі 1380,04 грн., 3% річних в сумі 315,77 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1713,52 грн.

Відстрочити виконання рішення суду строком на 1 (один) місяць.

В частині стягнення пені в сумі 181,12 грн. та 3% річних в сумі 74,63 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.01.2014 р.

Суддя Шарко Л.В.