Рішення

від 29.04.2009 по справі 3/55/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/55/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09                                                                          Справа №  3/55/09

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Браво”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріс і Ко”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 38 880, 12 грн.

                                                Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Волнова Ю.М., адвокат, довіреність № б/н від 10.02.2009р.

від відповідача: не з'явився                                

ТОВ “Браво” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Оріс і Ко” про стягнення 38 880, 12 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 10-06/08 від 10.06.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 16, 526, 530, 625, ЦК України, ст. 20, 193 ГК України, ст. 1, 2, 12, 44, 48, 49 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/55/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 01.04.2009р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 01.04.2009р. у зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладений на 29.04.2009р. о 14 год. 20 хв.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 29.04.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 29.04.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 38 880, 12 грн., в тому числі: 30 470, 58 грн. основного боргу, 4 877, 01 грн. –пені, 2 925, 18 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 607, 35 грн. –3% річних від простроченої суми, 5 506, 80 грн. судових витрат, з яких: 388, 80 грн. державне мито, 118, 00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5 000, 00 грн. витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі № 3/55/09 від 10.03.2009р., направлена відповідачу рекомендованим листом, повернулась до канцелярії господарського суду Запорізької області з відміткою пошти: “Вибув”. Копія ухвали від 01.04.2009р. про відкладення розгляду справи, надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Браво” (продавець) та ТОВ “Оріс і Ко” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 10-06/08 від 10.06.2008р., предметом якого є купівля-продаж матеріалів в кількості та асортименті, встановлений заявками покупця (п. 1.1. Договору). Поставка товару здійснюється на умовах франко-склад продавця в строки, погоджені с продавцем заздалегідь в Специфікації, підписаної обома сторонами (п. 4.1 Договору). Отримання товару зі складу продавця здійснюється покупцем самовивозом (п. 4.2. Договору). Оплата за товар проводиться по виставленим рахункам-фактурам (п. 3.1 Договору) наступним чином: 100% - згідно виставленого рахунку, через 25 календарних днів з моменту відвантаження зі складу продавця (п.2.2 Договору).

Зазначений в рахунку-фактурі № 93 від 11.06.2008р. товар на суму 46 470, 58 грн. було відвантажено продавцем, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000027 від 11.06.2008.

Покупцем отримано товар 11.06.2008р., що підтверджується довіреністю ЯИЧ № 787896 від 11.06.2008р.

Відповідачем частково погашено суму основної заборгованості по Договору у сумі 16 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2019 від 24.09.2008р., № 1813 від 16.07.2008р.

Відповідач не виконав умови договору, тому станом на 03.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 38 880, 12 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 10-06/08 від 10.06.2008р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар через 25 календарних днів з моменту відвантаження зі складу продавця (п.2.2 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 10-06/08 від 10.06.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення вих. № 23/10-08 від 23.10.2008р. з проханням у термін 10 робочих днів з дати отримання повідомлення повністю погасити заборгованість за відпущену продукцію у розмірі 30 470, 58 грн., а також сплатити позивачу штрафні санкції в розмірі 2 121, 00 грн. Повідомлення відповідачем отримано, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1134002 від 11.11.2008р.

Листом № 1120/02 від 20.11.2008р. відповідач повідомив, що не має можливості погасити заборгованість разовим платежем та запропонував скласти графік погашення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ТОВ “Оріс і Ко” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору в розмірі 30 470, 58 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 4 877, 01 грн.  пені, 2 925, 18 грн. - втрати від інфляції грошових коштів, 607, 35 грн. –3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 10-06/08 від 10.06.2008р. покупець, у випадку несвоєчасної оплати відвантаженого (пізніше строку передбаченому у п. 2.2. договору), виплачує продавцю пеню, за кожний день прострочки заборгованості оплати за товар, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несвоєчасної оплати, окремим платіжним порученням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги в частині стягнення 2 925, 18 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 4 848, 09 грн. пені, 606, 01 грн. - три відсотка річних від простроченої суми, є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача (додаток №4 до позову) і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарський суд вважає, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму 28, 92 грн. пені та 1, 34 грн. - три відсотка річних від простроченої суми, оскільки позивач припустився арифметичної помилки.

Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000, 00 грн. на відшкодування витрат за послуги адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Договір № 48/01К-09 про надання адвокатських послуг між адвокатом Волновою Ю.М. і ТОВ “Браво” укладений 05.02.2009р. Згідно платіжному дорученню № 127 від 11.02.2009р. ТОВ “Браво” сплатило за вказаним договором 5 000, 00 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі                              № 01-8/155 від 13.02.2002р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Предметом договору № 48/01К-09 від 05.02.2009р. про надання юридичних послуг між адвокатом Волновою Ю.М. і ТОВ “Браво” є здійснення представницьких повноважень, захист прав і законних інтересів довірителя, надання іншої юридичної допомоги у справі про стягнення з ТОВ “Оріс і Ко” на користь довірителя основного боргу у сумі 30 470, 58 грн. та штрафних санкцій за договором № 10-06/08 від 10.06.2008р., а також інфляційні витрати та 3% річних, пов'язані з порушенням строків оплати.

Позовна заява адвокатом в інтересах ТОВ “Браво” складена 27.02.2009р. на 3 аркушах, судові засідання по справі № 3/55/09, в яких також був присутнім адвокат Волнова Ю.М., відбулися 01.04.2009р. та 29.04.2009р., тривали 55 хвилин і закінчені 29.04.2009р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Також суд враховує наступні фактори в їх сукупності: ціна позову складає 38 880, 12 грн.; невеликий обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; відсутність необхідності виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

Законом України від 26.12.2008р. №835-VI “Про Державний бюджет України на 2009 рік” розмір мінімальної заробітної плати на час прийняття судового рішення по справі №3/55/09 встановлений в сумі 625,00 грн.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 5 000, 00 грн. є неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 1 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України інші судові витрати –державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріс і Ко” (69000,                       м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 27 кв. 22, п/р 26005000288001 у ВАТ КБ “Надра”                                м. Запоріжжя, МФО 313968, код ЄДРПОУ 31139698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Браво” (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 оф.1-18, п/р 26004142916400 в АКІБ “Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32277146)             30 470 (тридцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 58 коп. основного боргу, 4 848 (чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 09 коп. пені, 2 925 (дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 18 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 606 (шістсот шість) грн. 01 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. –відшкодування витрат за послуги адвоката, 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 80 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя:                                                                     В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 05.05.2009р.