Постанова

від 23.01.2014 по справі 801/11069/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 р. (12:29) Справа №801/11069/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - Борецької О.Г., довіреність №б/н від 12.11.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства «Діва»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Малого приватного підприємства «Діва» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2013 року №0000662205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 56446,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в сумі 37631,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 18815,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків перевірки відносно відсутності реального здійснення господарської операції між МПП «Діва» та Фірмою «Реал Плюс» за договором постачання №7 від 01.02.2013 року. Позиція позивача заснована на тому, що документами первинного бухгалтерського обліку підприємства в повному обсязі підтверджується виконання вказаної господарської операції, а саме: придбання, транспортування, оприбуткування, сплата придбаних матеріалів будівельного призначення. Крім того, позивач вказав на те, що матеріали зустрічних звірок контрагентів платника податків не є належними та допустимими підставами для висновків податкового органу про порушення вимог законодавства таким платником податків. Більш того, порушення вимог чинного законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин.

Присутній у судовому засіданні 23.01.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, 23.01.2014 року від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Свою позицію відносно заявлених позовних вимог відповідачем викладено у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.169-174). У запереченні відповідач вказав на те, що Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція з позовом не погоджується, у зв'язку з чим просить відмовити у його задоволенні. Позиція відповідача мотивована правомірністю висновків акту перевірки щодо виявлених порушень податкового законодавства з боку позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 15.03.1996 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Малого приватного підприємства «Діва», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№646551 від 15.03.1996 року та довідкою з ЄДРПОУ серії АБ№721596 від 12.11.2013 року (а.с.14-15).

Згідно з довідкою №478 від 28.07.2007 року позивач з 19.04.1996 року перебуває на податковому обліку як платник податків і зборів за №515 (а.с.16).

Таким чином, Мале приватне підприємство «Діва» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

На підставі наказу №363 від 15.10.2013 року (а.с.175) посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції у період з 18.10.2013 року по 22.10.2013 року було проведено позапланову невиїзну перевірку МПП «Діва» (ЄДРПОУ 24038415) з питань правових взаємовідносин з Фірмою «Реал Плюс» (ЄДРПОУ 30689403) за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення МПП «Діва»: ст.1, п.2 ст.3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та заниженню ПДВ до сплати у бюджет на загальну суму 37621,00 грн., у тому числі: у лютому 2013 року - 24904,00 грн., у березні 2013 року - 8303,00 грн., у червні 2013 року - 4424,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог законодавства обґрунтовані наступним.

До перевірки було надано договір постачання №7 від 01.02.2013 року між МПП «Діва» та Фірмою «Реал Плюс».

За договором МПП «Діва» від Фірми «Реал Плюс» згідно з видатковими та податковими накладними було отримано товар на загальну суму 225726,58 грн., з них ПДВ - 37621,09 грн.

Разом с тим, Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією було отримано від Державної податкової інспекції у м. Сімферополі матеріали перевірки Фірми «Реал Плюс», а саме Довідку №2/22.7/30689403 від 23.07.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Реал Плюс» (ЄДРПОУ 30689403) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за січень-травень 2013 року.

Згідно матеріалів довідки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійсненні платником податків операцій Фірмою «Реал Плюс».

В ході проведення перевірки не встановлено факту реалізації Фірмою «Реал Плюс» контрагентам-замовникам (покупцям) товару, у зв'язку з відсутністю (не надання до перевірки) договорів про господарську діяльність, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, які підтверджують купівлю-продаж товару, його повну або часткову сплату, а також інших первинних документів.

Зазначене свідчить, що діяльність Фірми «Реал Плюс» спрямована на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

МПП «Діва», як і Фірма «Реал Плюс» не надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи та інші), сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти на товар, документи по зберіганню товару.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок про те, що податковий кредит з ПДВ МПП «Діва» сформовано на підставі нікчемного правочину Фірми «Реал Плюс», що призвело до завищення податкового кредиту на суму 37621,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 426/22.5/24038425 від 23.10.2013 року (а.с.22-35).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 19.11.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662203 від 19.11.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 56446,50 грн., у тому числі 37631,00 грн. за основним платежем та 18815,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.20).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, із змісту наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що право платника податку на податковий кредит виникає у випадку наявності його документального підтвердження.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Фірмою «Реал Плюс».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2013 року між Фірмою «Реал Плюс» (постачальник) та МПП «Діва» (покупець) був укладений договір поставки №7 (а.с.36-38), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти товар, в найменуванні, кількості та за ціною згідно накладних (рахунків-фактур, специфікацій), які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору Фірмою «Реал Плюс» на адресу позивача був поставлений товар - будівельні матеріали (блоки віконні, піна монтажна, решітки огородження металеві, металоконструкції, профнастіл, профіль, саморізи, фарба та ін.) на загальну суму 225726,58 грн., з них ПДВ - 37621,09 грн.

Отримання позивачем товару від контрагента підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН№0000046 від 25.02.2013 року (а.с.40), №РН-0000047 від 26.02.2013 року (а.с.42), №РН-0000048 від 27.02.2013 року (а.с.44), №РН-0000049 від 28.02.2013 року (а.с.46), №2903-6 від 29.03.2013 року (а.с.48), №1504-8 від 15.04.2013 року (а.с.50), №705-2 від 07.05.2013 року.

Згідно із поясненнями позивача, доставка товару здійснювалось як постачальником Фірмою «Реал Плюс», так і МПП «Діва». На підтвердження цих обставин позивачем суду були надані копії свідоцтв про реєстрацію за МПП «Діва» транспортних засобів (автомобілів вантажних ГАЗ 330232), копії шляхових листів, а також заявку на транспортування вантажу (а.с.53-54, 226-232).

Дані про отримані матеріали та розрахунки із постачальником внесені позивачем до відомостей аналітичного обліку (а.с.55-61).

За наслідками проведеної господарської операції Фірмою «Реал Плюс» на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму 225726,58 грн., з них ПДВ - 37621,09 грн.:

№17 від 25.02.2013 року на суму 44968,98 грн., з них ПДВ - 7494,83 грн. (а.с.39),

№19 від 26.02.2013 року на суму 36539,52 грн., з них ПДВ - 6089,92 грн. (а.с.41),

№25 від 27.02.2013 року на суму 47730,25 грн., з них ПДВ - 7955,04 грн. (а.с.43),

№40 від 28.02.2013 року на суму 20121,50 грн., з них ПДВ - 3353,58 грн. (а.с.45),

№46 від 29.03.2013 року на суму 49819,75 грн., з них ПДВ - 8303,29 грн. (а.с.47),

№44 від 15.04.2013 року на суму 13779,95 грн., з них ПДВ - 2296,66 грн. (а.с.49),

№10 від 07.05.2013 року на суму 12766,63 грн., з них ПДВ - 2127,77 грн. (а.с.51).

Дослідивши надані позивачем документи податкової звітності, суд дійшов висновку про їх повну відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи наявність у податкових накладних всіх необхідних реквізитів, визначених ст.201 Податкового кодексу України.

Відтак, вказані вище податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту позивачем.

Наявними у справі документами також підтверджується використання позивачем отриманих від Фірми «Реал Плюс» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Згідно із п.2.3 Статуту (а.с.10-13) одним із основних видів діяльності Малого приватного підприємства «Діва» є капітальний ремонт і реставрація будівель і споруд виробничого призначення, а також реставрація об'єктів, що належать до пам'ятників культури та архітектури. Відомості про основані види діяльності підприємства внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серед них - будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД-10 41.20), що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ№721596 від 12.11.2013 року (а.с.14).

Позивачем 25.02.2011 року отримано ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції АР Крим серії АГ№573416 за видом діяльності - господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури.

В межах статутної діяльності МПП «Діва» (підрядник) були укладені договори з Управлінням капітального будівництва Феодосійської міської ради (замовник):

№ 23 від 17.12.2013 року (а.с.112-113) на виконання робіт по об'єкту: «Капітальний ремонт мереж електропостачання загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13» Третя черга будівництва. Блок В.,

№24 від 17.12.2013 року (а.с.138-139) на виконання робіт по об'єкту: «Капітальний ремонт крівлі та фасадів Феодосійського міського позашкільного учбового закладу «Феодосійський центр дитячої творчості» по вул. Д.Ульянова у м. Феодосії.

Пунктами 2.1. вказаних договорів передбачено, що роботи підрядником виконуються з використанням власних матеріалів.

З метою виконання договорів підряду позивачем були використані будівельні матеріали, що були придбані у Фірми «Реал Плюс».

Використання цих матеріалів для виконання будівельних робіт підтверджується Підсумковими відомостями ресурсів (а.с.129-131, 154-155).

Виконання позивачем робіт за вказаними договорами, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с.124-128, 149-153).

Отже, встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено, отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагента Фірми «Реал Плюс», а також їх використання у власній господарській діяльності.

Висновки суду засновані за результатах вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведення господарської операції.

Зазначене вище спростовує висновки перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції між МПП «Діва» та Фірмою «Реал Плюс».

Що стосується проведення оплати за договором з Фірмою «Реал Плюс», то суд зазначає наступне.

Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.62-66) підтверджується, що позивачем було проведено оплату в сумі 29025,00 грн. Докази проведення позивачем оплати за отриманий товар у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень п.198.2 ст. 198 ПК України (діє з 01.01.2011 року) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначалось вище, за наслідками проведеної господарської операції Фірмою «Реал Плюс» були виписані податкові накладні, що отримані позивачем:

у лютому 2013 року: №17 від 25.02.2013 року, №19 від 26.02.2013 року, №25 від 27.02.2013 року, №40 від 28.02.2013 року (Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, а.с.81-83),

у березні 2013 року: №46 від 29.03.2013 року (Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, а.с.89-90),

у червні 2013 року: №44 від 15.04.2013 року, №10 від 07.05.2013 року Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, а.с.105-109).

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи підтверджено отримання позивачем товарів (робіт) від контрагента, позивач має право на віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 37621,00 грн. згідно із отриманими від постачальника податковими накладними.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що в ході проведеної зустрічної звірок контрагента позивача встановлений факт здійснення нікчемного правочину Фірмою «Реал Плюс», то суд зазначає наступне.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, отриманих від Фірми «Реал Плюс».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37621,00 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Відносно донарахування позивачу суми штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, із змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу на платника податку є самостійне визначення (донарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Проте, враховуючи, що під час розгляду справи встановлено відсутність підстав для визначення податковим органом суми податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість, відсутні й підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 року №0000662205 є таким, що прийнято Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно із квитанцією №11070163 від 25.11.2013 року (а.с.2) позивачем сплачений судовий збір у розмірі 172,06 грн.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 172,06 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 27.01.2014 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.11.2013 року №0000662205.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства «Діва» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 172,06 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.