Рішення

від 20.01.2014 по справі 916/2985/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р.Справа № 916/2985/13

За позовом: Фірми „Зіко" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс"

про стягнення 384591,61грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Гаврилюк Ю.І., довіреність від 09.09.2013р.

від відповідача: Савельєв О.Ю., довіреність від 25.11.2013р.

В засіданні 20.01.2014 р. приймали участь представники:

від позивача: Гаврилюк Ю.І., довіреність від 09.09.2013р.

від відповідача: Савельєв О.Ю., довіреність від 25.11.2013р.

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" на користь Фірми „Зіко" у вигляді ТОВ 384591,61грн. заборгованості по договору №2203-11 ОДВ від 22.03.2011р., 8800грн. витрат на послуги адвоката.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 18.12.2013р. за вх.№38668/13, в їх обґрунтування зазначає, що 22.03.2011р. між ТОВ „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" та Фірмою „Зіко" у вигляді ТОВ було укладено договір №2203-11 ОДВ перевезення вантажів, відповідно до якого позивач надавав відповідачу послуги з перевезення вантажів у період з жовтня 2012 р. по березень 2013р. на загальну суму 501 339,81 грн. Відповідач частково розрахувався за надані позивачем послуги, у зв'язку чим у нього залишилась наявною заборгованість перед позивачем в сумі 384 591,61грн., про що сторонами складено та підписано відповідний акт звірки розрахунків. На претензію позивача від 20.05.2013р. відповідач відповіді не надав, заборгованість не погасив, що і стало підставою для позивача звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

З заявленим відповідачем клопотанням про розстрочення виконання судового рішення позивач погоджується, про що виклав у заяві про уточнення позовних вимог від 18.12.2013р. за вх.№38668/13.

Відповідач із позовними вимогами погоджується повністю відповідно до заявленої позивачем суми та підтверджує факт існування між сторонами правовідносин по договору перевезення №2203-11 від 22.03.2011р., відповідно отримання відповідачем таких послуг без повної їх оплати, про що виклав у відзиві на позов від 20.01.2014р. за вх.№1273/14. Поряд із цим відповідач виклав у відзиві прохання про відстрочення сплати означеної заборгованості у запропонований позивачем спосіб.

Клопотання сторін від 20.01.2014р. за вх.№№1270/14, 1272/14 про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

Ухвалою суду від 23.12.2013р. за клопотанням сторін від 23.12.2013р. за вх.№39194/13, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 22.01.2014р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

22.03.2011р. між ТОВ „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" (замовник) та Фірмою „Зіко" у вигляді ТОВ (виконавець) було укладено договір №2203-11 ОДВ перевезення вантажів, за умовами якого предметом цього договору є надання послуг по організації перевезення вантажів, отриманих замовником за договором-доручення, а також супутніх послуг згідно заявки-додатку, яка є невід'ємною частиною цього договору. Перевезення здійснюється в експортно-імпортному напрямку, по території України та закордон (п.1 договору).

За умовами п.2.7. договору №2203-11 ОДВ від 22.03.2011р. замовник надає заявку-додаток виконавцю за 1 добу до дати завантаження вантажу із вказанням конкретного місця завантаження, місця призначення, всіх реквізитів, необхідних для здійснення транспортування.

Відповідно до п.п5.1., 5.2. договору №2203-11 ОДВ від 22.03.2011р. вартість, а також форма та схема оплати послуг виконавця погоджується та обумовлюється завчасно у конкретній заявці-додатку до цього договору, які є невід'ємною його частиною. Оплата рахунка здійснюється протягом 14-ти днів після надання рахунка та всіх оригінальних документів по перевезенню. Послуги по перевезенню вантажів оплачуються шляхом перерахування платежів за виставленими рахунками виконавця. Приймання та здавання виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних робіт. У випадку перевезення контейнерів робота вважається виконаною після повернення контейнерного обладнання на лінію, що його видала (п.5.3. договору №2203-11 ОДВ від 22.03.2011р.).

Згідно п.8.1. договору №2203-11 ОДВ від 22.03.2011р. цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення року. Якщо відсутні пропозиції по його розірванню за 30 діб до дати розірвання договору, то він вважається продовженим на кожний наступний рік.

У період з жовтня 2012 р. по березень 2013р. позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 501 339,81 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами здачі-прийняття робіт від 30.10.2012р. №№1165, 1166, від 05.11.2012р. №1172, від 08.11.2012р. №№1177, 1178, 1179, 1180, від 22.11.2012р. №№1191, 1192, від 26.11.2012р. №1204, від 30.11.2012р. №1215, від 05.12.2012р. №1219, від 12.12.2012р. №№1231, 1232, від 17.12.2012р. №№1239, 1240, від 28.12.2012р. №1253, від 08.01.2013р. №1256, від 22.01.2013р. №1268, від 28.01.2013р. №1273, від 12.02.2013р. №1290, від 12.03.2013р. №1316, від 15.04.2013р. №1350, від 22.11.2012р. №№1189, 1190.

Крім того, на підтвердження надання відповідачу послуг з перевезення позивач надав суду заявки на транспортування №№1-1483SCH, 2-1475SCH від 25.10.2012р., №2-1478SCH від 30.10.2012р., №2-1499SCH від 22.11.2012р., №2-1508SCH від 19.11.2012р., №2-1505SCH від 29.11.2012р., №2-1525SCH від 07.12.2012р., №2-1506SCH від 07.12.2012р., №2-1492SCH від 13.12.2012р., №1-1527SCH від 13.12.2012р., №2-1487SCH від 25.12.2012р., №2-1501SCH від 28.12.2012р., №2-1548SCH від 17.01.2013р., №2-1516SCH від 25.01.2013р., №2-1560SCH від 11.02.2013р., №2-1542SCH від 11.03.2013р., №2-1589SCH від 11.02.2013р., міжнародні товарно-транспортні накладні №№01-13 від 26.10.2012р., №б/н від 29.10.2012р., №№01-11 від 03.11.2012р., №№01-13 від 24.11.2012р., №б/н від 22.11.2012р., №30 від 01.12.2012р., №б/н від 10.12.2012р., №009 від 11.12.2012р., №1492 від 14.12.2012р., №б/н від 17.12.2012р., №№01, 02 від 27.12.2012р., №№6-9 від 03.01.2013р., №б/н від 22.01.2013р., №б/н від 26.01.2013р., №№140213/2, 140213/1 від 14.02.2013р., №33 від 12.03.2013р., №06 від 26.10.2012р., №160413 від 16.04.2013р., рахунки-фактури, виставлені відповідачу до оплати, №№1165, 1166 від 30.10.2012р., №1172 від 05.11.2012р., №№1177, 1178, 1179, 1180 від 08.11.2012р., №№1191, 1192 від 22.11.2012р., №1204 від 26.11.2012р., №1215 від 30.11.2012р., №1219 від 05.12.2012р., №1231 від 12.12.2012р., №1232 від 12.12.2012р., №1239 від 17.12.2012р., №1240 від 17.12.2012р., №1253 від 28.12.2012р., №1256 від 08.01.2013р., №1268 від 22.01.2013р., №1273 від 28.01.2013р., №1290 від 12.02.2013р., №1316 від 12.03.2013р., №1350 від 15.04.2013р.

На підтвердження часткової оплати відповідачем наданих послуг позивач надав виписки по рахунку у ПАТ „Укрсоцбанк" станом на 26.11.2012р., 27.11.2012р., 06.08.2013р., 11.09.2013р., 12.09.2013р., 20.09.2013р., 23.09.2013р.

Так, у відповідача несплаченою залишилась заборгованість в сумі 384 591,61грн. в підтвердження чого сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків станом на 09.12.2013р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд вважає заявлені ТОВ „Зіко" позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" 384591,61грн. заборгованості по договору №2203-11 ОДВ від 22.03.2011р. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України). Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Так, вище судом було встановлено факт укладення сторонами договору №№2203-11 ОДВ від 22.03.2011р., факт надання послуг згідно заявок на транспортування, актів здачі-прийняття робіт, міжнародні товарно-транспортні накладні, часткову сплату вартості послуг, у зв'язку з чим несплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 384 591,61грн., вимоги позивача про стягнення якої підлягають судом задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд повністю задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 384 591,61грн. заборгованості.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 7691,82грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. При цьому, надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 22,41 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 8800грн. На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивач надав суду квитанцію №1-09-13 від 09.09.2013р. Одеської обласної колегії адвокатів про сплату ТОВ „Зіко" 8800грн. за отримання таких послуг.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач безпідставно звернувся до послуг адвоката, оскільки для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів за господарською справою може бути будь-яка повнолітня, дієздатна особа та не обов'язково мати для це посвідчення адвоката. Також, відповідач вважає вартість послуг адвоката економічно необґрунтованою та суттєво завищеною, що не відповідає фактично затраченому часу на складання позовної заяви та представлення інтересів позивача у суді, тому відповідач вважає, що позивач самостійно міг відстоювати свої інтереси і не потрібно було нести витрати на адвоката.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Зважаючи на те, що згідно до статуту Фірми „Зіко" у вигляді ТОВ, зареєстрованого державним реєстратором 15.01.2010р. до предмету діяльності позивача не відносяться здійснення діяльності у сфері надання юридичних послуг, є обґрунтованою доцільність для користування такими послугами, що надаються іншими особами/організаціями.

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач фактично сплатив за послуги адвоката згідно квитанції №1-09-13 від 09.09.2013р., однак, не подав суду жодного доказу на підтвердження фактично виконаних адвокатом послуг, як то акти здачі-прийняття послуг із зазначенням фактично наданих видів послуг та їх вартості, з врахуванням чого у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 8800грн. суд відмовляє.

Позивач в уточненій позовній заяві від 18.12.2013р. за вх.№38668/13 виклав клопотання про розстрочення виконання рішення суду щодо стягнення з ТОВ „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" на користь ТОВ „Зіко" заборгованості в сумі 384591,61 грн. на шість місяців з січня 2014року по липень 2014 року рівними частинами.

Відповідач у відзиві на позов від 20.01.2014р. за вх.№1273/14 просить суд відстрочити сплату боргу за рішенням у суді, яке обґрунтовано тим, що основною діяльністю відповідача є надання транспортно-експедиторських послуг, за якими клієнти відповідача мають борг та сплачуть невчасно рахунки за надані послуги, за участю відповідача розглядались справи про стягнення такої заборгованості, за якими прийняті судові рішення про його стягнення, що знаходяться на примусовому виконанні у органах ДВС. Таким чином, відповідач на сьогоднішній день не має достатньо коштів для одночасного закриття виниклої перед позивачем заборгованості, в підтвердження чого відповідач надав суду копію листа ВДВС Овідіопольського РУЮ №131/40 від 12.03.2011р., постанову ВП №25119042 від 10.03.2010р., накази господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. №5011-53/12415-2012, від 19.07.2013р. №910/6268/13, лист ТОВ „Кран Сервіс №368 від 30.11.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.1. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (п.7.1.2. Постанови Пленуму ВГСУ №№9 від 17.10.2012р.).

За положеннями п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до абз.4 п.7.8. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. якщо про відстрочку чи розстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.

Враховуючи доведення відповідачем неможливість здійснити погашення існуючої перед позивачем заборгованості одним платежем, суд вважає за можливе розстрочити виконання даного рішення на шість місяців з січня 2014р. по липень 2014р. рівними частинами.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 121 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" 384591,61грн. заборгованості повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" (65014, м. Одеса, вул. Базарна,2, кв.6, код 36436416) на користь Фірми „Зіко" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65039, м. Одеса, вул.Середньофонтанська, 32, кв.31, код 21032984) 384 591 (триста вісімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 61коп. заборгованості, розстрочивши виконання рішення суду на шість місяців з січня 2014р. по липень 2014р. за наступним графіком:

- січень 2014р. - 64 098 (шістдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. 60 коп.;

- лютий 2014р. - 64 098 (шістдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. 60 коп.;

- березень 2014р. - 64 098 (шістдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. 60 коп.;

- квітень 2014р. - 64 098 (шістдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. 60 коп.;

- травень 2014р. - 64 098 (шістдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. 60 коп.;

- червень 2014р. - 64 098 (шістдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. 60 коп.;

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" (65014, м. Одеса, вул. Базарна,2, кв.6, код 36436416) на користь Фірми „Зіко" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 32, кв.31, код 21032984) 7691 (сім тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 82коп. судового збору.

4. Відмовити Фірмі „Зіко" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в задоволенні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Ес Сі Гейч Інтегрейтед Логістікс" 8800 грн. витрат на послуги адвоката.

5. Повернути Фірмі „Зіко" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65039, м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 32, кв.31, код 21032984) з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 22 (двадцять дві) грн. 41 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 24.01.2014 р.

Суддя Малярчук І.А.