Рішення

від 28.04.2009 по справі 3/59/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/59/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.09                                                                          Справа №  3/59/09

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом: Приватного підприємства “Текстра-Віта”, м. Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок ”КОШ”, м. Запоріжжя

про стягнення за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 381 203,17 грн.

                                                       Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Озерчук С.В., довіреність №19/02/01 від 19.02.2009р.

від відповідача: не з'явився                                                               

ПП “Текстра-Віта” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Торговий будинок ”КОШ” про стягнення боргу в сумі                   381 203,17 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором поставки  № 21/05/01 від 21.05.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 179, 216, 220, 224 ГК України, ст. 611, 612, 691, 692 ЦК України, ст. 1, 13, 15 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/59/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 06.04.2009р. о 12 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 06.04.2009р. у зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладений на 28.04.2009р. о 10 год. 40 хв.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 28.04.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 28.04.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 381 203, 17 грн., в тому числі: 288 126, 72 грн. основного боргу, 21 787, 19 грн. –штраф у розмірі 10% річних від простроченої суми, 52 289, 26 грн. –пені, 19 000, 00 грн. відшкодування збитків, завданих в результаті порушення взятих на себе зобов'язань та прострочення їх виконання.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі № 3/59/09 від 06.03.2009р., направлена відповідачу рекомендованим листом, до канцелярії господарського суду Запорізької області не повернулася. Копія ухвали від 06.04.2009р. про відкладення розгляду справи, надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду також не поверталась.

У судовому засіданні 28.04.2009р. позивачем надано довідку Головного управління статистики у Запорізькій області № 15-7/1862 від 23.04.2009р. в якій зазначено адресу відповідача: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 62, кв. 22. Саме за цією адресою направлялися судом всі процесуальні документи відповідачу.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП “Текстра-Віта” (постачальник) та ТОВ “Торговий будинок “КОШ” (покупець) було укладено договір поставки № 21/05/01 від 25.05.2008р., за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити концентрат квасу окрошечного на квасному суслі, кількості та по цінам, викладеним в додатках до договору (п. 1.1 Договору).

21.05.2008р. на виконання взятих на себе зобов'язань позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв від нього концентрат квасу в кількості 10 080,00 кг. за ціною 23, 82 грн. за 1 кг. на загальну суму 288 126, 72 грн., що підтверджується витратною та податковою накладними № 146 від 21.05.2008р.

Згідно п. 6.1, 6.2. Договору вартість продукції, що є предметом Договору, покупець сплачує в строки: перша поставка –по факту прибуття продукції на склад покупця, інші поставки сплачує в строк, що не перевищує 10 банківських днів з дати поставки відповідної партії продукції. Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідач в порушення вимог п. 6.1 та 6.2 Договору взяті на себе зобов'язання не виконав, вартість продукції не сплатив, грошові кошти на поточний рахунок відповідача не переказав, тому станом на 04.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 288 126, 72 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 21/05/01 від 21.05.2008р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар по факту прибуття продукції на склад покупця.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 21/05/01 від 21.05.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 03/11/08 від 03.11.2008р. з вимогою перерахувати суму заборгованості у розмірі 332 411, 55 грн. за отриманий товар, пеню за несвоєчасну оплату, 10% річних на розрахунковий рахунок постачальника. Претензія відповідачем отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 45262 від 20.11.2008р. Відповідач відповіді на претензію не надав, розрахунку з позивачем не здійснив.

Також, позивачем на адресу відповідача 20.02.2009р. було направлено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2008р. по 31.03.2009р. Вказаний акт боржником не підписаний.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Торговий будинок “КОШ” грошових зобов'язань, вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу по договору поставки № 21/05/01 від 21.05.2008р. в розмірі 288 126, 72 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 21 787, 19 грн. –штраф у розмірі 10% річних від простроченої суми та 52 289, 26 грн. пені.

Заявлені до стягнення позивачем сума 21 787, 19 грн. - штраф у розмірі 10% річних від простроченої суми та 52 289, 26 грн. –пені є завищеними.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 10.3 договору поставки № 21/05/01 від 21.05.2008р. у випадку порушення строку оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 10.4 договору поставки № 21/05/01 від 21.05.2008р. також Покупець на вимогу Постачальника, у випадку несвоєчасної оплати Продукції зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 10 процентів річних від простроченої суми.

В той же час, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За період з 21.05.2008р. по 21.10.2008р. прострочка оплати за поставлену продукцію складає 184 дні, тому сума штрафу у розмірі 10% річних від простроченої суми в розмірі 288 126, 72 грн. за вказаний період складає 14 485, 06 грн. (288 126, 72 х 10% / 366 х 184), а не 21 787, 19 грн., як вважає позивач.

Пеня за цей же період складає 34 764, 14 грн. (288 126, 72 х 24% / 366 х 184), а не 52 289, 26 грн., як вважає позивач.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги в частині стягнення 14 485, 06 грн. –штраф у розмірі 10% річних від простроченої суми, 34 764, 14 грн. –пені, є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині стягнення 7 302, 13 грн. –штраф у розмірі 10% річних від простроченої суми та пені в сумі 17 525, 12 грн. слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 19 000, 00 грн. відшкодування збитків, завданих в результаті порушення зобов'язань та прострочення їх виконання.

При цьому позивач вважає, що збитки понесені ним у зв'язку з наданням юридичних послуг в сумі 19 000,00 грн. згідно договору № 01/02-юр від 24.02.2009р. про надання юридичних послуг між фізичною особою Озерчук С.В. і ПП “Текстра-Віта”.

Згідно виписки за особовим рахунком від 27.02.2009р. ПП “Текстра-Віта” сплатило за послуги по договору № 01/02-юр від 24.02.2009р. суму 10 000, 28 грн.

Згідно з ст. 22 ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Із змісту цих норм, а також ст.ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умови і порядок відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. 614, 623 ЦК України).

В даному випадку віднесення позивачем до збитків витрат підприємства на правове обслуговування (надання юридичних послуг) суперечить закону (ГК України та ЦК України), оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.

До аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 04.03.2002р. № 2/217.

З огляду на викладене, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 19 000, 00 грн. збитків слід відмовити повністю.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “КОШ” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 62 кв. 22, п/р 26003001074051 у Дніпропетровській філії “Home Credit bаnk”, МФО 307123, код ЄДРПОУ 32997867) на користь Приватного підприємства “Текстра-Віта” (51400, Дніпропетровська область,             м. Павлоград, вул. Кільцева, 1/27, п/р 26008054600631 в Павлоградському ФКБ “ПриватБанк”, МФО 305727, код ЄДРПОУ 33370866) 288 126 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто двадцять шість) грн. 72 коп. основного боргу, 34 764 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 14 коп. пені, 14 485 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 06 коп. –десять процентів річних від простроченої суми, 3 812 (три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 03 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя:                                                                     В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 30.04.2009р.