Рішення

від 21.01.2014 по справі 912/2196/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 рокуСправа № 912/2196/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2196/13

за позовом Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств, м. Кіровоград

до Новомиргородського споживчого товариства "Златопольське", Кіровоградська область, м. Новомиргород

про визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача - Вербенко О.В., довіреність №01-399/7 від 23.12.13;

від відповідача - участі не брали

Подано позов про визнання права власності на 59/100 часток комплексу будівель (адмінбудівля А, а, а`, а``, а``` площею 555,0 кв. м. та вимощення), який розташований в Кіровоградській області Новомиргородський район, м. Новомиргород по вул. Кірова, 52 за Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств.

Позивач зазначає, що відповідач заперечує право власності Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств на 59/100 часток комплексу будівель, що знаходиться в м. Новомиргород по вул. Кірова, 52, не включаючи об"єкт в перелік орендуємого відповідачем майна на 2013-2014 роки. Право власності на об"єкт нерухомості відповідач обґрунтовує набуттям прав на майно Новомиргородського райспоживтовариства в зв"язку з правонаступництвом.

Заперечуючи доводи споживчого товариства "Златопольське" позивач стверджує, що згідно Статутних документів відповідач не є правонаступником Новомиргородського райспоживтовариства, крім того Новомиргородське райспоживтовариство в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців обліковується як діюче підприємство, запис про скасування його державної реєстрації відсутній.

В підтвердження права власності на спірне майно позивач посилається на архівну довідку Новомиргородської дільниці ОКП Кіровоградського ООБТІ від 21.05.2013 р. №49; витяг з Державного реєстру правочинів від 03.07.2009 р., витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2012 р., реєстраційне посвідчення Кіровоградського ООБТІ.

В поясненнях від 15.01.2014 р. позивач зазначає, що рішенням третейського суду від 08.11.2005 року визнано дійсним договір купівлі - продажу від 08.12.1999 р., укладений між Новомиргородським райспоживтовариством та Кіровоградською облспоживспілкою, та визнано право власності за позивачем на 7/10 частин адмінбудівлі, що знаходиться в м. Новомиргород по вул. Кірова,52.

На час звернення до суду оригінал рішення третейського суду від 08.11.2005 р. та реєстраційне посвідчення від 01.09.2006 р. втрачено.

Відповідач відзив на позов не подав, направив до суду листа від 14.01.2014 р. з проханням розглядати справу без участі представника споживчого товариства "Златопольське".

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу №36564000 від 05.12.2012 року з реєстру прав власності на нерухоме майно ОКП "Кіровоградське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації", оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні, Кіровоградська обласна спілка споживчих товариств є власником 59/100 комплексу будівель, який розташований в Кіровоградській області Новомиргородський район, м. Новомиргород по вул. Кірова, 52 (а.с.9).

Даний факт підтверджено архівною довідкою №49 від 21.05.2013 р., виданої Новомиргородською дільницею ОКП "Кіровоградське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації", оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні (а.с.8).

В названих документах зазначено, що підставою набуття права власності на зазначене майно є рішення Третейського суду м. Кіровограда від 08.11.2005 року.

За змістом даного рішення визнано дійсним договір купівлі-продажу від 08.12.1999 року, укладений між Новомиргородським районним споживчим товариством та Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств. Визнано право власності на 7/10 частини адмінбудівлі, що знаходиться в м. Новомиргород по вул. Кірова,52 Кіровоградської області за Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств .

В судовому засіданні представник позивача представив суду копію рішення Третейського суду від 08.11.2005 року і копію реєстраційного посвідчення від 01.09.2006 року та пояснив, що оригінал правовстановлюючого документа втрачений (а.с. 53-54).

Судом також досліджено належним чином завірена копія договору купівлі - продажу від 03.06.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Новомиргородського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кізіль О.О., згідно якого позивач, як власник нежитлового приміщення, що належало йому на підставі рішення Третейського суду м. Кіровограда від 08.11.2005 року, передав у власність покупцю частину комплексу будівель (11/100), який розташований в Кіровоградській області Новомиргородський район, м. Новомиргород по вул. Кірова, 52 (а.с.10-13).

Після відчуження частини комплексу будівель частка 59/100 залишилась у власності позивача.

З урахуванням встановлених господарським судом обставин справи господарський суд задовольняє позов в силу наступного.

Предметом, спору у даній справі є визнання права власності на 59/100 часток комплексу будівель (адмінбудівля А, а, а`, а``, а``` площею 555,0 кв. м. та вимощення), який розташований в Кіровоградській області Новомиргородський район, м. Новомиргород по вул. Кірова, 52, а отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб"єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб"єкти права власності рівні перед законом.

Згідно статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статі 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право на звернення до господарського суду підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб"єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду мають право звертатися підприємства за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з положеннями статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, вказаною нормою встановлена обов"язкова умова, за наявності якої власник майна може пред"явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання його права власності особою, яка вказана відповідачем.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв"язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій зі сторони третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов"язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Таким чином, господарський суд відзначає, що в силу приписів статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", власність споживчої кооперації є однієї з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов"язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належать будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств, як Орендодавцем та споживчим товариством, як Орендарем укладено договір оренди нежитлових приміщень від 21.05.2012 року (а.с.32-34).

За умовами договору оренди Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування строком з 21.05.2012 року по 20.05.2013 року нежитлові приміщення згідно переліку, в тому числі частину будівлі адмінприміщення в м. Новомиргороді по вул. Кірова,52.

В зв"язку з закінченням строку договору оренди від 21.05.2012 року, виконавчий директор споживчого товариства "Злотопольске" звернувся з клопотанням до позивача про передачу в оренду основних засобів згідно переліку, при цьому спірне майно до переліку не включено (а.с.35).

15.05.2013 року позивач направив листа на адресу відповідача, в якому повідомив, що не заперечує проти укладення договору оренди нежитлових приміщень на наступний рік за умови включення до договору 59/100 частин будівлі адмінприміщення, яке знаходиться в м. Новомиргороді по вул. Кірова,52 і яке використовується відповідачем в господарської діяльності (а.с.36).

05.08.2013 року керівник споживчого товариства "Златопольске" в листі №34 на адресу голови правління Кіровоградського облспоживтовариства на неодноразові нагадування щодо включення до договору оренди спірного майна повідомив, що дійсно 59/100 частин будівлі адмінприміщення, яке знаходиться в м. Новомиргороді по вул. Кірова,52 використовується відповідачем в господарської діяльності з моменту його створення, як правонаступником Новомиргородського райспоживтовариства, та має право власності на дане майно (а.с.37).

За викладених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що відповідач не визнає право власності позивача на спірне майно.

В той же час будь-яких доказів на підтвердження права власності на спірне майно суду не надав, твердження про правонаступництво прав та обов"язків Новомиргородського райспоживтовариства суду не довів.

Позивач підтвердив суду наявне права власності на 59/100 часток комплексу будівель, що знаходиться в м. Новомиргород по вул. Кірова,52 та правомірно заявив позов про визнання права власності на 59/100 часток комплексу будівель (адмінбудівля А, а, а`, а``, а``` площею 555,0 кв. м. та вимощення), який розташований в Кіровоградській області Новомиргородський район, м. Новомиргород по вул. Кірова, 52 за Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на 59/100 часток комплексу будівель (адмінбудівля А,а, а`а``,а``` площею 555,0 кв.м. та вимощення), який розташований в Кіровоградській області Новомиргородський район, м. Новомиргород по вул. Кірова, 52 за Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств.

Стягнути з Новомиргородського споживчого товариства "Златопільське" (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Кірова, 52, ідентифікаційний код 36298992) на користь Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств, (26000, м. Кіровоград, вул. В.Чорновола, 20, ідентифікаційний код 01755404) - 2056,27 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя С. Б. Колодій