Постанова

від 07.10.2013 по справі 804/8814/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 р. Справа № 804/8814/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача Голубєвої А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СКАРБ» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа - Приватне підприємство «Профінвест» про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001221510 та № 0001211520 від 04.06.2013

ВСТАНОВИВ:

Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" 04 липня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просило визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.06.2013р. № 0001221510 та № 0001211520 на суму 119 106,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки, а тому прийняття керівником органу державної податкової служби наказу про проведення документальної невиїзної перевірки за відсутності таких обставин свідчить про його неправомірність, а отже і неправомірність висновків викладених в актах перевірки.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просив відмовити в задоволені позову з наступних підстав:

- позивачем до перевірки не надано сертифікатів відповідності та/або походження на зазначений у податкових та видаткових накладних товар, придбаний у ПП «Профінвест», що унеможливлює ідентифікувати товар до виробника,

- позивачем до перевірки не надано документи, що підтверджують транспортування товару від продавця - ПП «Профінвест» до покупця - СП ТОВ НВП «Скарб».

На думку відповідача, наявність вищезазначених обставин є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ПП «Профінвест» на адресу СП ТОВ НВП «Скарб» в частині придбання товарів.

Крім того, зазначає відповідач, встановлено розбіжність між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг та сумою податкових зобов'язань його контрагента за операціями з придбання товарів/послуг, а саме: податкові зобов'язання контрагента ПП «Профінвест» за червень 2011 р. становлять - 0,00 грн., податковий кредит СП ТОВ НВП «Скарб» задекларовано в сумі 43 507,43 грн., розбіжність за червень 2011 року становить 43507,43 грн.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Також, ПП «Профінвест» надало письмові пояснення по справі, в яких підтвердила реальність господарських правовідносин між позивачем та ПП «Профінвест», які склалися на підставі договору купівлі - продажу № 31/07 від 31.07.2009р. Крім того, третя особа надала документи, які підтверджують поставку товару (податкові та видаткові накладні, довіреності).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав, посилаючись на підстави, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" (далі - позивач) знаходиться на податковому обліку як платник податків у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.10.1997 року за №1693, станом на 20.06.2013 року перебуває на обліку в Дніпропетровській МДПІ.

Зареєстрований як платник податку на додану вартість в Дніпропетровській МДПІ 04.03.1998 року та має свідоцтво платника ПДВ № 03612390 від 11.03.1998 р.

Основними видами діяльності Позивача є:

38.32 Відновлення відсортованих відходів (основний),

24.44 Виробництво міді,

24.54 Лиття інших кольорових металів,

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності Позивач використовує:

офісне приміщення, за договором оренди № 27/12 від 27.12.2012 р. площею 20 м2 за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт Ювілейне, вул. Радгоспна 30;

виробничі та адміністративно-побутові приміщення згідно договору оренди №3 від 03.01.2012р. по вул. Журналістів, 9-ж для використання в цілях центр обіжно - ливарного виробництва,

обладнання орендується згідно Договору оренди обладнання № 2 від 03.01.2012 р. червні 2011 p., згідно фактичних даних штатного розпису, на підприємстві працювало 22 одиниці.

04 червня 2013 р. Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - «Відповідач») було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001221510 та № 0001211520, якими СП ТОВ НВП «Скарб" було збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 43 507 грн., нараховано 1,00 грн. штрафних санкцій та збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 75 598,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення виписані на підставі Акту перевірки № 496/226/24236144 від 27.05.2013 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки СП ТОВ НВП "СКАРБ" (код ЄДРПОУ 24236144) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Профінвест» (код ЄДРПОУ 36441274) за червень 2011 р.»

Перевіркою встановлено порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п. 138.2 ст. 138, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу, у зв'язку з чим СП ТОВ НВП «Скарб» завищено валові витрати за 2 квартал 2011 року 217 537 грн., та занижено валові доходи отримані від невстановленої юридичної та/або фізичної особи за 2 кв. 2011 року на суму 179 284 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2 кв. 2011 року на суму 91 269 грн.; та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим СП ТОВ НВП «Скарб» завищено податковий кредит взаємовідносинам з ПП «ПРОФІНВЕСТ» за червень 2011 року на суму 43 507 грн.

Невиїзна позапланова перевірка проводилась у відповідності до Наказу Дніпропетровської МДПІ від 20.05.2013 р. № 412. Як вбачається зі змісту цього Наказу, перевірка проводилась на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, обов'язковою умовою для проведення документальної виїзної перевірки є наявність однієї з обставин, які перелічені у п.78.1 ст.78 ПК України. Враховуючи той факт, що Позивачем згідно листа-запита № 3897/10/22-6 від 04.03.2013 р. було надано необхідні документи (про що йдеться в самому акті стор. 3 - лист підприємства № 62/03-13 від 22.03.2013 р.) в установлений термін, у податкового органу були відсутні підстави проведення позапланової перевірки, а тому прийняття керівником органу державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної невиїзної перевірки за відсутності таких обставин свідчить про його неправомірність, а отже і неправомірність висновків, викладених у акті перевірки.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача підтверджуються відповідними розрахунковими , платіжними та іншими необхідними первинними документами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналізуючи питання реальності здійснення господарських відносин судом встановлено, що 31.07.2009 року між Позивачем та ПП "ПРОФІНВЕСТ" було укладено Договір купівлі- продажу № 31/07 від 31.07.2009 року. Згідно умов Договору купівлі-продажу № 31/07 постачальником (ПП "ПРОФІНВЕСТ") виконані зобов'язання згідно умов договору щодо передання у власність покупця (Позивача) визначеного договором товару, перелік якого зазначено безпосередньо у договорі, а саме: «заготовку центробежно-литую бронзовую и латунную в ассортименте, олово и бронзу в чушках».

Приймання товару по якості і кількості здійснювалося уповноваженим представником позивача комірником ОСОБА_4 на ім'я якої були виписані Довіреності на отримання ТМЦ (копія журналу реєстрації довіреностей додається): №55 від 06.06.2011 р., № 57 від 15.06.2011 р., №58 від 15.06.2011 р., №59 від 15.06.2011 р., №63 від 04.07.2011 р., №69 від 14.07.2011 р., №72 від 25.07.2011 р.

Факти поставки товару постачальником та отримання товару покупцем у виконання умов купівлі-продажу № 31/07 від 31.07.2009 року за період, що перевірявся, підтверджується видатковими накладними належно оформленими, підписаними обома сторонами та скріпленими печаткам учасників Договору. Дані документи було надано при перевірці, що також зазначено в акті перевірки.

Згідно умов Договору купівлі-продажу № 31/07 від 31.07.2009 р. «п. 3.1. Условия поставки - доставка товара «Продавцом» на склад «Покупателя», либо по указанию «Покупателя» на склад третьего лица в пределах г. Днепропетровска». Товар, відповідно до замовлення та видаткових накладних було отримано представником за довіреностями ОСОБА_4 на складі Покупця СП ТОВ НВП "Скарб" за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9-ж. Товар було доставлено автомобільним транспортом, що підтверджується товарно - транспортними накладними № 060601 від 06.06.11р., № 150603 від 15.06.11р., № 170601 від 17.06.11р., № 040704 від 04.07.11р., № 070701 від 07.07.11р.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно того, що на безтоварність господарських операцій, здійснених між СП ТОВ НВП "Скарб" та ПП «ПРОФІНВЕСТ» вказує відсутність первинних документів, які підтверджують факт отримання та унеможливлюють ідентифікацію товару - сертифікатів відповідності та/або походження товару, а також, документів, що підтверджують транспортування товару, а саме: дорожніх листів, товарно-транспортних накладних є необґрунтованими.

Слід зазначити, що товар (чушки з бронзи ОЦС та БрА9ЖЗл, лігатура мідна МФ -9) отриманий СП ТОВ НВП "Скарб" від ПП "ПРОФІНВЕСТ" було перероблено (підтверджується калькуляціями, технологічною картою виробництва) і поставлено покупцям, підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку (копії документів додаються), які в свою чергу отримали замовлений товар та оплатили його вартість. За даним правочином СП ТОВ НВП "Скарб" було нараховано і сплачено податкові зобов'язання до державного бюджету України.

Суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. у розмірі 184 790,00 грн. віднесло до податкового кредиту на підставі податкових накладних № 8 від 03.06.2011 р.; № 10 від 06.06.11 р.; № 22 від 15.06.2011 р.; № 27 від 17.06.2011 р.; № 43 від 30.06.2011 р.

Також, дана поставка в цей період відображена у господарській діяльності Позивача, що підтверджується також і оборотною відомістю руху по складу (рах. 201,281).

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включена до податкового кредиту за перевіряємий період, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового у розрізі контрагентів" за перевіряємий період, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за період, що перевірявся (копії додаються).

Вищенаведені операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт20, 28, 64,-Кт631.

Одержання економічного ефекту, за наслідками реалізації товарів та послуг отриманих від ПП «ПРОФІНВЕСТ» в червні 2011 року також підтверджуються сплаченим податком на прибуток та приростом чистого прибутку відображеного в Звіті про фінансові результати за 9 місяців 2011 року (рядок 140, який дорівнює різниці в нерозподіленому прибутку - рядок 350 Балансу).

Також, слід зазначити, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право СП ТОВ НВП "Скарб" на податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід також зазначити, що відсутність складських приміщень, автомобільного транспорту, порушення у веденні податкового обліку тощо ПП "ПРОФІНВЕСТ" не може взагалі розглядатись як підстава для зменшення податкового кредиту Позивача оскільки станом як на день укладання правочину та і станом на червень 2013 р. ПП "ПРОФІНВЕСТ" було і є зареєстроване у відповідності до встановленого законом порядку і мало (станом на 11.06.2013 р.) статус платника податку на додану вартість.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Таким чином, суд вважає, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновків перевірок контрагента позивача, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження правомірності своїх рішень. Натомість, вищевикладені обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій між Українсько-Литовсько-Британським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «СКАРБ» та його контрагентом ПП "ПРОФІНВЕСТ", що підтверджується матеріалами справи, та відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0001221510 від 04.06.2013р., форми "Р" № 0001221520 від 04.06.2013р., які винесені Дніпропетровською міжрайонною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СКАРБ» є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа - Приватне підприємство "Профінвест" про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001221510 та № 0001211520 від 04.06.2013 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001221510 від 04.06.2013р., яке винесене Дніпропетровською міжрайонною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" (код ЄДРПОУ 24236144).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001221520 від 04.06.2013р., яке винесене Дніпропетровською міжрайонною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" (код ЄДРПОУ 24236144).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" (код ЄДРПОУ 24236144) судовий збір у розмірі 1191,05 грн. (одну тисячу сто дев'яносто одну гривню 05 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2013 року

Суддя Д.О. Власенко