Рішення

від 21.01.2014 по справі 910/24064/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24064/13 21.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГОРАС" в особі Полтавської філії

про стягнення 72 056,52 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Яговенко І.О. (дов № б/н від 10.01.2014 року)

Від відповідача Макогоненко В.О. (дов. б/н від 19.01.2014 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГОРАС" в особі Полтавської філії (далі за текстом - відповідач) про стягнення 72 056,52 грн., як таких, що були отримані без достатніх правових підстав за умовами договору купівлі-продажу № 0000068 від 26.10.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/24064/13, розгляд справи призначено на 21.01.2013 року.

15.01.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.01.2014 року представником позивача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких визнає свою заборгованість, проте грошовими коштами відповідну заборгованість оплатити не може, просить замінити грошову виплату заборгованості на оплату товаром.

Представником відповідача подано заяву про розстрочення оплати заборгованості, в якому просить суд взяти до уваги сезонність роботи бетонного заводу та відстрочити виконання рішення суду до травня місяця 2014 року.

Відповідно п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2010 року між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено купівлі-продажу № 0000068 (далі по тексту - договір).

Відповідно п. 1.1. договору, відповідач зобов'язуються передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти і сплатити на умовах договору товарний бетон (далі за текстом - продукція)

Згідно п. 3.7. договору, оплата перераховується на розрахунковий рахунок відповідача на підставі рахунку-фактури, виставленого відповідачем позивачу.

Як передбачено п. 3.8. договору, оплата рахунку-фактури позивачем проводиться протягом 10 банківських днів.

Постачальник зобов'язаний з моменту здійснення оплати позивачем поставити продукцію відповідно до специфікації цього договору, або у відповідності до графіку постачань (п. 3.10. договору).

Відповідно п. 5.2. договору, відповідач зобов'язаний надати продукцію в розпорядження відповідачу в асортименті і кількості, вказаного накладній усіма супровідними документами, які потрібні позивачу для прийому продукції. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати п. 2 цього договору.

Згідно п. 5.4. договору, позивач зобов'язаний сплатити суму, вказану в рахунку, в строк, передбачений в п. 3.8. цього договору і прийняти поставлену продукцію, як тільки відповідач надасть її в розпорядження позивачу.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 633200, 00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, доданими до матеріалів справи по рахунку позивача.

Відповідачем за час дії договору було поставлено позивачу товар на загальну суму 561143, 48 грн., що підтверджують видаткові накладні, додані до матеріалів справи за клопотанням позивача 15.01.2014 року.

З урахуванням вартості поставленого відповідачем позивача товару, у відповідача залишився залишок грошових коштів у розмірі 72056, 52 грн., сплачени позивачем у якості предплату, на яку не було вчасно поставлено товару.

01.03.2011 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 28, в якому просив повернути залишок грошових коштів у розмірі 72056, 52 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідь на вказану вимогу, у листі № 1 від 22.04.2011 року відповідач повідомив, що кошти у сумі 72056, 52 грн. будуть повернуті частинами по мірі можливості з погашенням у повному обсязі до 31 липня 2011 року.

За твердженням позивача, сума залишку грошових коштів позивача у відповідача у розмірі 72056, 52 грн. на момент подання позову (10.12.2013 р.) не повернута, отже позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму.

Відповідач наявність заборгованості визнав, проте в поданому до суду клопотання просив відстрочити виконання рішення суду, в зв'язку з сезонністю робіт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір купівлі-продажу № 0000068 від 26.10.2010 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, відповідно копій банківських виписок доданих до матеріалів справи, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, відповідачу було перераховано на рахунок відповідача 633200,00 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем було виконано свої зобов'язання за договором не в повному обсязі та відповідно видаткових накладних поставлено товар на суму 561143, 48 грн., тобто на суму менше, ніж позивачем була сплачена передплата у розмірі 633200,00 грн. Сума передплачених коштів за поставку товару, який відповдіачем ну було вчасно поставлено, складає 72056, 52 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, 01.03.2011 року позивач просив відповідача повернути суму передплати за договором в розмірі 72056, 52 грн. шляхом направлення відповідної вимоги. З моменту пред'явлення позивачем відповідачу вимоги про повернення грошових коштів передплати за договором, зобов'язання відповідача щодо поставки товару за договором змінилося на зобов'язання по поверненню коштів передплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що лист позивача про повернення коштів передплати отримано відповідачем 01.03.2011 року відповідач зобов'язаний був повернути грошові кошти в розмірі 72056, 52 грн. протягом 7 -ми днів з моменту пред'явлення вимоги, тобто до 08.03.2013 року включно. Як встановлено судом, грошові кошти передплати в розмірі 72056, 52 грн. протягом 7 -ми днів з моменту пред'явлення вимоги повернуті відповідачем не були.

При цьому, відповідач не заперечував проти повернення коштів та зобов'язувався їх повернту до 31.07.2011 року (лист вих. № 1 від 22.04.2011 року).

Однак, станом на момент подання позовної заяви (10.12.2013 р.) та вирішення спору (21.01.2014 р.) вказані грошові кошти не були повернуті відповідачем позивача, а отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 72056, 52 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 72056, 52 грн. відповідачем суду не надано, свою заборгованість визнано у судовому засіданні від 21.01.2014 року.

Факт наявності заборгованості у відповідача по поверненню авансових виплат позивачу за договором купівлі-продажу № 0000068 від 26.10.2010 року у розмірі 72056, 52 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, строк виконання зазначеного зобов'язання є таким, що настав у відповідності до ст. 530 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 72056, 52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення).

Як зазначено у п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

З урахуванням поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду до травня місяця 2014 року, з огляду на сезонність діяльності відповідача, а також згоду позивача щодо надання відстрочки виконання рішення суду, враховуючи матеріальний стан сторін у справі, суд приходить до висновку, що заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню, а виконання рішення суду відстрочується до травня 2014 року.

Як вазано в п. 7.8 вищевказаної постанови пленуму ВГСУ, якщо про відстрочку чи розстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГОРАС" в особі Полтавської філії (01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ - 35311912; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" (03179, м. Київ, вул.. М. Ушакова, 1-б, код ЄДРПОУ - 32251657) 72056 (сімдесят дві тисячі п'ятдесят шість) грн. 52 коп. передплати за договором, та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Відстрочити виконання рішення по справі № 910/24064/13 до 01.05.2014 року.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко