Рішення

від 22.01.2014 по справі 914/4859/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2014 р. Справа № 914/4859/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко", м.Львів

до відповідача Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Сколівський райавтодор", м.Сколе Львівської області

про стягнення 8 492,56 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Бабанич Т.М. - представник (довіреність б/н від 18.12.2013р.);

від відповідача Кондрашов Д.І. - представник (довіреність б/н від 18.10.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко" до Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Сколівський райавтодор" про стягнення заборгованості в сумі 8 492,56 грн., з яких 7 500,00 грн. основного боргу, 670,06 грн. 3% річних, 322,50 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 30.12.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.01.2014р.

Представник позивача подав заяву (від 22.01.2014р. вх.№2582/14) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7 500,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 670,06 грн. 3% річних, 322,50 грн. інфляційних втрат представник позивача позов підтримав, просив задоволити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав клопотання (від 21.01.2014р. вх.№2060/14) про припинення провадження у справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем було сплачено 7 500,00 грн. основного боргу, в підтвердження чого долучив до вказаного клопотання копію платіжного доручення №2701 від 16.01.2014р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

04.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко" (надалі - виконавець) та Дочірним підприємством "Львівський облавтодор" в особі філії "Сколівський райавтодор" (надалі - замовник) укладено договір №100304-1 про виконання робіт, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи (надати послуги): з проведення санітарно-гігієнічних досліджень з метою атестації 15 робочих місць: ДП «Львівський Облавтодор» філії «Сколівський райавтодор» за адресою: Львівська область, м.Сколе, вул.Кн.Святослава, 1а.

Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість робіт (надання послуг) згідно прейскуранту цін, затверджених Наказом по ТзОВ «Моноліт-Еко», за вищеописані роботи нараховується згідно протоколу погодження договірної ціни та (або) приймально-здавального акту, і становить 7 500,00 грн.

Згідно із п.2.2. договору оплата робіт згідно цього договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту здавання-приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що здавання-приймання виконаних робіт проводиться на підставі акту виконаних робіт (приймально-здавального акту), підписаного уповноваженими представниками сторін.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору позивач виконав роботи з проведення санітарно-гігієнічних досліджень з метою атестації 15 робочих місць, а відповідач прийняв надані роботи.

Однак відповідач в порушення умов договору не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 500,00 грн.

Крім того на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 670,06 грн. 3% річних та 322,50 грн. інфляційних втрат.

Отже загальний розмір заборгованості, яку позивач просив стягнути на його користь з відповідача станом на дату подання позовної заяви становив 8 492,56 грн., з яких 7 500,00 грн. основного боргу, 670,06 грн. 3% річних, 322,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до заяви позивача (від 22.01.2014р. вх.№2582/14) ТзОВ "Моноліт-Еко" просить залишити позов без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7 500,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 670,06 грн. 3% річних, 322,50 грн. інфляційних втрат представник позивача позов підтримав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково, а в іншій частині позовних вимог слід припинити провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату подання позовної заяви до господарського суду Львівської області відповідач своїх зобов'язань за договором перед позивачем щодо оплати за надані послуги не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість яка станом на дату подання позовної заяви складала 7 500,00 грн.

Факт надання послуг відповідачу підтверджується приймально-здавальним актом від 29.12.2010р. Вказаний акт підписаний повноважними представниками обох сторін.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.2.1. договору загальна вартість робіт (надання послуг) згідно прейскуранту цін, затверджених Наказом по ТзОВ «Моноліт-Еко», за вищеописані роботи нараховується згідно протоколу погодження договірної ціни та (або) приймально-здавального акту, і становить 7 500,00 грн.

Згідно із п.2.2. договору оплата робіт згідно цього договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту здавання-приймання виконаних робіт.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було погашено суму основного боргу після подання позивачем позовної заяви до господарського суду Львівської області. Зокрема відповідач долучив до поданого ним клопотання (від 21.01.2014р. вх.№2060/14) платіжне доручення №2701 від 16.01.2014р. на суму 7 500,00 грн. (призначення платежу: кредиторська заборгованість згідно договору 100304-1 від 04.03.2010р.).

Отже основний борг в розмірі 7 500,00 грн. був повністю погашений відповідачем 16.01.2014р.

Відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7 500,00 грн. основного боргу слід припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 670,06 грн. 3% річних, 322,50 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви позивача (від 22.01.2014р. вх.№2582/14) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7 500,00 грн. основного боргу суд зазначає наступне.

Частиною першою ст.81 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду, а саме якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Тобто як вбачається з ч.1 ст.81 ГПК України погашення відповідачем заборгованості перед позивачем не є підставою для залишення позову без розгляду, а тому суд в даному випадку не вбачає підстав для залишення позову без розгляну.

Натомість, п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору. А тому в даному випадку слід припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 7 500,00 грн. основного боргу.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №3748 від 25.12.2013р. - 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (79053, м.Львів, вул.В.Великого, буд.54, код ЄДРПОУ 31978981) в особі філії "Сколівський райавтодор" (82600, Львівська область, м.Сколе, вул.Кн.Святослава, 1а, код ЄДРПОУ 26231271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко" (79034, м.Львів, вул.Угорська, 14, код ЄДРПОУ 32639930) 3% річних в розмірі 670,06 грн., інфляційні втрати в розмірі 322,50 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення 7 500,00 грн. основного боргу припинити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 27.01.2014р.

Суддя Петрашко М.М.