Постанова

від 21.01.2014 по справі 901/652/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 901/652/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Воронцової Н.В.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович , посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник відповідача, не з'явився, Алупкінська міська рада;

представник відповідача, Донцов Сергій Сергійович , довіреність № б/н від 10.12.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс";

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (Колегія суддів : Головуючий суддя : Куртлушаєв М.І., судді : Пєтухова Н.С., Дворний І.І.) від 24 жовтня 2013 року у справі № 901/652/13-г

за позовом заступника прокурора міста Ялта

до Алупкінської міської ради

товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс"

про визнання недійсними рішення та договору оренди

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора м. Ялти звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Алупкінської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" та просив суд:

Визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради від 12.10.2009 №10 "Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" земельної ділянки, для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу".

Визнати недійсним укладений між Алупкінською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" договір оренди від 28.01.2010 року земельної ділянки площею 6 га кадастровий №0111970200:01:005:0362 вартістю 22 073524,30 грн. строком на 49 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу, яка розташована за адресою: м. Алупка, вул. Південнобережний узвіз, район школи-інтернат Алупкінської міської ради, Автономної Республіки Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з висновком від 29.10.2010 №1651, 3065 комплексної комісійної судової будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі №11053120005 цільове призначення наданої в оренду ТОВ "Юг-Престиж-Сервіс" земельної ділянки було змінено, розміщення на ній спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу суперечить затвердженій містобудівній документації, тобто проекту коригування генерального плану Великої Ялти. Також зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в зоні зелених насаджень загального користування, а також в зоні зелених насаджень лісопарків, парків.

Крім цього, посилаючись на вказаний висновок експертизи, вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26.11.2012 прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі Чорного моря та суперечить генеральному плану Великої Ялти і чинному законодавству у сфері містобудування.

Отже, на думку прокурора, оскаржуване рішення Алупкінської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку та, як наслідок, підлягає визнанню недійсним і договір оренди від 28.01.2010.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (Колегія суддів : Головуючий суддя : Куртлушаєв М.І., судді : Пєтухова Н.С., Дверний І.І.) від 24 жовтня 2013 року у справі №901/652/13-г у задоволення позову заступнику прокурора міста Ялта відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на висновок №42 від 01.07.2013 за результатом проведеної судової земельно-технічної експертизи, який був покладений в основу рішення, а також недоведеності факту невідповідності розташування спірної земельної ділянки містобудівній документації - проекту корегування генерального плану Великої Ялти дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення, суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відхиляючи доводи прокурора, суд попередньої інстанції керувався лише висновком судової земельно-технічної експертизи № 42 від 01.07.2013, який суперечить діючому законодавству, зокрема статті 39 Земельного кодексу України та статті 22 Закону України „Про планування та забудову території".

Крім того, прокурор у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції у порушення норм статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, не було прийнято до уваги вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26.11.2012 року у кримінальній справі №1-534/11, яким встановлено незаконність дій посадових осіб, які підписали та видали спірне рішення Алупкінської міської ради про надання відповідачу в оренду земельної ділянки, саме з підстав невідповідності розміщення земельної ділянки містобудівній документації.

Також судом першої інстанції не був прийнятий до уваги висновок комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 29.10.2010 №1651,3065, яку було проведено в рамках вищезазначеної кримінальної справи та яким зокрема встановлено, що розміщення на земельній ділянці спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу суперечить містобудівній документації - проекту коригування генерального плану Великої Ялти.

З урахуванням викладених порушень судом попередньої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення по справі, прокурор вважає, що воно підлягає скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року, прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 16 грудня 2013 року.

16 грудня 2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Алупкінської міської ради та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалою суду, розгляд справи був відкладений на 21 січня 2014 року.

В судовому засіданні 21 січня 2014 року, прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав, викладених в скарзі, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні., представник Алупкінської міської ради, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явились.

Крім того, представником товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" було заявлено клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи, яке було відхилено судом апеляційної інстанції з підстав його необґрунтованості та на думку судової колегії, звертаючись до суду із відповідним клопотанням, відповідач займається затягуванням судового процесу, оскільки матеріали справи в достатній мірі відображують характер спірних відносин, а також питання поставлені відповідачем у клопотанні знаходять відповіді в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Рішенням Алупкінської сільської ради №10 від 12.10.2009 було затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" в оренду, строком на 49 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу за адресою: м. Алупка, вул. Південнобережний узвіз, район школи-інтернат Алупкінської міської ради, Автономної Республіки Крим та передано в оренду строком на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" земельну ділянку, загальною площею 6,0000га, в тому числі по угіддям - 6,000га землі, які використовуються в комерційних цілях (гр. 42); код цільового використання - 1.11.6 - землі іншої комерційної діяльності. Вирішено встановити щодо порядку користування земельною ділянкою правове обмеження (охорона зелених насаджень - 6,0000га, охоронна зона водоводів - 0,0840га, зона обмеження забудови за межами "Червоної лінії" вулиці - 0,1486га).

На підставі вищенаведеного рішення, 28.01.2010р. між Алупкінською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" (орендар) був укладений відповідний договір оренди земельної ділянки (том. 1 арк.с. 12-23).

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку, загальною площею 6,000га для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу.

Згідно з розділом 2 договору, об'єктом оренди є земельна ділянка, розташована в м. Алупка, вул. Південнобережний узвіз, район школи-інтернат Алупкінської міської ради, Автономної Республіки Крим, кадастровий номер земельної ділянки - 0111970200:01:005:0362, загальна площа земельної ділянки складає 6,0000 га (за довідкою ф. 6- зем. "Відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, у тому числі ін. відкриті землі" - стр. 123, гр. 67,71 ф. 6-зем.).

Пунктом 3 Договору передбачено, що він укладений строком на 49 років.

Договір зареєстровано в органі Державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки ЯВ КРФ ДП "УДЗК" на підставі чого, в Державному реєстрі земельних ділянок був зроблений запис від 05.03.2010 за № 041000700004.

Відповідно до Акту прийому - передачі від 20.01.2009 року спірна земельна ділянка була передана товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" (том 1 арк.с. 21).

Вважаючи, що рішення Алупкінської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а як слід і укладений на підставі нього договір оренди земельної ділянки, прокурор звернувся із відповідним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За умовами частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно умов статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи, факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (пункт 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів"02-5/35 від 26.01.2000).

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічні висновки наведені в Рішення Конституційного суду України 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України та статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру" прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за заявою інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08 квітня 1999 року про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також, вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, у разі прийняття господарським судом позовної заяви прокурора, останній набуває статус позивача у справі, отже на нього розповсюджуються положення частини 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють необхідність наявності у такої особи порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Отже, предметом доказування у справі про визнання недійсним акту Алупкінської міської ради є факти, що свідчать про відповідність вказаного акту вимогам законодавства та про порушення вказаним актом прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, у даному випадку інтересів держави на захист яких, виступає прокурор.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, визначені підстави звільнення від доказування. Для господарського суду є обов'язковими рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Норми зазначеної статті вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу .

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту вироку Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2012 року у кримінальній справі №11053120005, Харитонов А.В., будучи службовою особою, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських обов'язків, неналежне виконуючи свої службові обов'язки, проявляючи недбалість, підписав і видав рішення №5/9 від 27.07.2007 про дозвіл виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та №10 від 12.10.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо передачі в оренду ТОВ "Південь-Престиж-Сервіс" земельної ділянки, площею 6,00га за адресою: м. Алупка, Південнобережний спуск, район школи-інтернату для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого та культурно - розважального комплексу, договір оренди земельної ділянки від 05.09.2010 і акт прийому-передачі до нього в порушення ст. ст. 88,90 Водного кодексу України (в редакції до 02.12.2010) ст. ст. 38, 48,61 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про курорти", оскільки згідно Генерального плану адміністративного району Велика Ялта, введеного в дію постановою Ради Міністрів АР Крим № 136 від 15.06.1993, дана земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення, що заподіяло істотну шкоду інтересам держави (том 1 арк.с. 76).

Зі змісту зазначеного вироку суду, вбачається, що рішення №5/9 від 27.07.2007 про дозвіл виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що стало підставою для прийняття рішення Алупкінської міської ради від 12.10.2009 №10 "Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" земельної ділянки, для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу" є такими, що прийняти у порушення вимог законодавства та порушують інтереси держави.

Крім цього, зі змісту зазначеного вище вироку Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2012 року у кримінальній справі №11053120005, також вбачається, цільове призначення земельної ділянки, а саме земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення, тоді, як у проекту землеустрою спірна земельна ділянка відноситься до земель комерційного призначення, що на думку судової колегії суперечить, як дійсності так і вимогам земельного законодавства, оскільки фактично спірним рішенням Алупкінської міської ради було змінено цільове призначення земельної ділянки, яку було передано у оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс".

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Правила щодо встановлення та зміни цільового призначення земель визначені статтею 20 Земельного кодексу України, згідно ч. 1 та ч. 2 якої віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що знаходиться у власності або в користуванні, проводиться тільки після вилучення (викупу) його в порядку, передбаченому Земельним кодексом.

Таким чином, приписами вищенаведених правових норми встановлено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється після її вилучення у передбаченому Земельним кодексом порядку.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції земельна ділянка, яка передана товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс", у встановленому Земельним кодексом України порядку не вилучалася та її цільове призначення не змінювалося, що в свою чергу свідчить про невідповідність рішення Алупкінської міської ради від 12.10.2009 №10 "Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" земельної ділянки, для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу" Законові.

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначені статтею 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам ;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Також, порушення вимог законодавства Алупкінською міською радою підтверджується зокрема висновком комплексної комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 29.10.2010 № 1651, 3065, яку було проведено в рамках кримінальної справи №11053120005, яким встановлено, що відвід земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу" суперечить генеральному плану Великої Ялти, а як слід і діючому законодавству у сфері містобудування (том 1 арк.с 24-73).

Відповідно до пункту 21 Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Проте, суд першої інстанції не звернув на це уваги, що призвело до передчасних висновків.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що оскільки при прийнятті Алупкінською міською радою оспорюваного прокурором рішення вищенаведені правові норми було порушено, то таке рішення підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду попередньої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним укладеного між Алупкінською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" договору оренди від 28.01.2010, судова колегія вважає їх такими, що також підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено підстави визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписи статті 207 Цивільного кодексу України надають суду право визнати недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Як вбачається з матеріалів справи укладений між Алупкінською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" договір оренди від 28.01.2010 земельної ділянки, укладений на підставі рішення Алупкінської міської ради від 12.10.2009 №10 "Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" земельної ділянки, для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу", а тому позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним зазначеного рішення.

Оскільки, заявлені у даній справі позовні вимоги зв'язані між собою підставою та поданими доказами, отже визнання судом апеляційної інстанції недійсним рішення Алупкінської міської ради від 12.10.2009 №10 "Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" земельної ділянки, для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу", тягне за собою визнання договору оренди, який був укладений між Алупкінською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" від 28.01.2010.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції було покладено в основу рішення висновок №42 від 01.07.2013 року за результатом проведеної судової земельно-технічної експертизи, проте з цім не може погодитись суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" втсановлено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Проте, як вбачається зі змісту висновку №42 від 01.07.2013 поставлені перед судовими експертами питання та відповіді експертів мають правовий характер, що у розумінні статті 41 Господарського процесуального кодексу є не припустимим.

До того ж, відповіді, які були надані експертами в рамках проведеної експертизи, взагалі суперечать матеріалам справи, а тому не можуть бути прийняти до уваги.

Більш того, за приписами частини 2 пункту 2 Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (пункт 21 Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції необгрун6товано було призначено судову експертизу при наявності в матеріалах справи вже проведеного експертного дослідження, який містить в собі відповіді на питання, що виникають при розгляді даного спору, а також наявність інших доказів зокрема вироку Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26.11.2012 у кримінальній справі №1-534/11, які свідчать про незаконність рішення Алупкінської міської ради та укладеного на підставі нього договору оренди.

За умовами постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23 березня 2012 року № 6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суд попередньої інстанції не навів правового обґрунтування своїх висновків, щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а отже судова колегія вважає рішення суду не відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2013 року у справі №901/652/13-г прийнято з порушенням норм статей 43, 104 Господарського процесуального кодексу України, тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга заступника прокурора Автономної Республіки Крим задоволенню.

Керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2013 року у справі № 901/652/13-г скасувати.

3. Прийняти по справі нове рішення.

4. Визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради від 12.10.2009 року № 10 «Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Престиж-Сервіс» земельної ділянки, для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу».

5. Визнати недійсним укладений між Алупкінською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" договір оренди від 28.01.2010 року земельної ділянки площею 6 га кадастровий № 0111970200:01:005:0362 вартістю 22 073 524,3 грн. строком на 49 років для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу, яка розташована за адресою: м. Алупка, вул. Південнобережний узвіз, район школи-інтертат, Алупкінської міської ради, АР Крим.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" (вул. Леніна-Морська, 21/1,Ялта,98600, код ЄДРПОУ 34732808, відомості про рахунки відсутні) в дохід Державного бюджету міста Севастополя, (р/р 31216206782001 в ГУ ДКУ у місті Севастополі, МФО 824509, ОКПО 38022717 код бюджетної класифікації 22030001) суму судового збору в розмірі 1147, 00 грн.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Н.В. Воронцова

О.Л. Котлярова

Розсилка:

1.Заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)

2.Алупкінська міська рада (вул. Красногвардійська, 32,Алупка,98676)

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Престиж-Сервіс" (вул. Леніна-Морська, 21/1,Ялта,98600)

4 Прокуратура міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1.)