Рішення

від 05.05.2009 по справі 11/11-465

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/11-465

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2009 р.Справа № 11/11-465

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Сидорук А.М.             

Розглянув справу

за позовом: Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області, вул. Білецька, 51, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль.

до відповідача: Романівської сільської ради, с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області.

За участю представників сторін

Прокурор:     Аветисян Н.С.

Позивача:     Сушко А.С. –головний спеціаліст-юрисконсульт.

Відповідача: Плавуцька Г.М. –секретар Романівської сільської ради; Михайлюк Ю.Є. - начальник юридичного відділу Тернопільської районної ради

Суть справи: Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом заявленим в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль про стягнення з Романівської сільської ради, с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області збитків, заподіяних порушенням правил складування, розміщення та утилізації відходів у сумі 12775 грн. 67 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №141 від 13.04.2009р. та його повноважні представники у судовому засіданні позовні вимоги не визнають, посилаючись на те, що рішенням Виконавчого комітету Романівської сільської ради №14 від 11 квітня 2008 року «Про затвердження заходів по благоустрою території сіл Романівка та Ангелівка»та додатком №01 до даного рішення, було затверджено ліквідувати сміттєзвалище (згідно акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 28 лютого 2008 року), а рішенням виконавчого комітету Романівської сільської ради №35 від 10 травня 2008 року проведену роботу по благоустрою, зокрема ліквідації стихійних сміттєзвалищ, визнано задовільною, про що довідкою-інформацією №215 від 14 травня 2008 року проінформовано Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області. Також посилаються на те, що Романівська сільська рада за своїм правовим статусом не є суб'єктом господарювання чи фізичною особою, а вимоги «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. N 171 не поширюються на бюджетні організації. Зазначають, що Державною екологічною інспекцією не складено жодного протоколу про адміністративне правопорушення щодо посадових осіб суб'єктів господарювання чи фізичних осіб, не оформлено інших документів та не проведено жодних спеціальних вишукувань, які передбачені законодавством, а площа засмічення визначалась візуально при допомозі повіреної мірної стрічки, тому відповідач ставить під сумнів достовірність визначення фактичної площі засмічення, у зв'язку з цим просять позовні вимоги залишити без задоволення та припинити провадження у справі.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін та прокурору роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22,29, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та думку прокурора, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом.

Згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про відходи»від 05.03.1998р. основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення  його сталого розвитку.  

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-ХІІ від 25.06.1991р. державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 20 Закону № 1264-ХІІ встановлено, що державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 55 від 19.02.2007 року затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області. Відповідно до п.п.6 п. 5 даного Положення Інспекції надано право складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Як вбачається із ст. 40 Закону № 1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Перевіркою, проведеною 28 лютого 2008 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Глущенком А.С. на предмет дотримання природоохоронного законодавства, на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області встановлено, що згідно рішення Виконавчого комітету Романівської сільської ради від 19.03.1999р. в урочищі Кушлак виділено 1,5 га землі для сміттєзвалищ у с. Романівка та 0,45 га в с. Ангелівка в урочищі 30-20. На території с. Романівка виявлено чотири несанкціоновані сміттєзвалища твердих побутових відходів розташованих в прибережній смузі річки Дзюрава, площа першої засміченої земельної ділянки становить 100 м2 (20м х 5м), площа другої засміченої ділянки становить 130м2 (13мх10м). Інше несанкціоноване сміттєзвалища твердих побутових відходів розташоване на земельній ділянці площею 380 м2 (38м х 10м) та поряд з вулицею Івана Франка у прибережній захисній смузі річки Дзюрава виявлено незаконне сміттєзвалище твердих побутових відходів на земельній ділянці площею 420 м2 (60м х 7м).

Даний факт порушення законодавства підтверджується актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства Романівською сільською радою, с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області від 28.02.2008р., який підписано зі сторони відповідача –в.о. голови сільської ради Плавуцькою Г.М. без заперечень.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до повноважень виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища відноситься здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства.

Місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції (ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

Відповідно до ст. 55 Закону № 1264-ХІІ розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

            Статтею 1 Закону України „Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

           Згідно ст. 9, 12, 21 даного Закону власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких не відомий (безхазяйні відходи) є територіальні громади, а місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також здійснюють контроль за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території, забезпечують ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків, передбачених ст. 21 Закону України „Про відходи", зокрема щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, призвело до засмічення земельної ділянки, чим завдано шкоди навколишньому природному середовищу.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відходи", особи винні у порушенні законодавства про відходи, несуть в тому числі цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку провадження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; самовільне розміщення відходів.

У відповідності до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України, ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни, зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, п. 3 ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України юридичні особи несуть відповідальність за порушення земельного законодавства, а саме за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до п. "і" ч.2 та ч.4, ч.5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища настає за невжиття заходів щодо попередження та ліквідації шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, за що винні суб'єкти зобов'язані відшкодувати шкоду.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу, в результаті його неправомірних дій, а саме внаслідок невиконання своїх обов'язків щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, здійснено відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. N 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 05.05.98р. за N 285/2725 і складає згідно поданого Розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок влаштування несанкціонованих звалищ відходів на земельних ділянках на території Романівської сільської ради Теребовлянського району 12775 грн. 67 коп.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з приписами ст. 33 Закону України «Про відходи»зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

04.06.2008р. Державна екологічна інспекція у Тернопільській області надіслана на адресу Романівської сільської ради претензію № 1-1/1244 про відшкодування в добровільному порядку шкоди в розмірі 12775 грн. 67 коп., однак як стверджує позивач, в передбачений законодавством строк претензія була залишена без розгляду та без задоволення.

           Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено в судовому засіданні, і такі твердження не заперечуються відповідачем, земельна ділянка, на якій розміщено несанкціоноване сміттєзвалище, знаходиться на території Романівської сільської ради.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" на землекористувачів земельних ділянок покладений обов'язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення.

Разом з тим, посилання відповідача на неправомірність здійснення позивачем розрахунку розміру заподіяної шкоди згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням   земельних   ресурсів   через   порушення   природоохоронного   законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171, оскільки відповідач як орган місцевого самоврядування не належить до суб'єктів господарювання та посилання відповідача на п. 1.2 Методики не заслуговують на увагу з огляду на те, що Методикою № 171 від 27.10.1997 року встановлюється порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Пунктом 1.2. Методики констатується сфера застосування Методики. Наведене не може бути підставою для звільнення винної особи від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 1.3 Методики, остання застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Беручи до уваги, що згідно з ст. 9 Закону України "Про відходи" територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи), тому відсутність контролю з боку сільської ради за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території є підставою для нарахування шкоди, розмір якої правомірно визначено позивачем на підставі Методики № 171 від 27.10.1997р.

Доводи відповідача про те, що сільською радою вживалися заходи щодо недопущення утворення несанкціонованого сміттєзвалища не можуть заслуговувати на увагу, оскільки сміттєзвалище ліквідоване тільки після проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31 грудня 2008 року № 685, відшкодування шкоди державі за засмічення земель не звільняє порушника від необхідності здійснення заходів щодо локалізації осередку засмічення та його наслідків в найкоротший строк.

Збитки, які заподіяні земельним ресурсам засміченням через порушення природоохоронного законодавства, підлягають компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, в повному обсязі.

  Кошти, які належить сплатити відповідачеві, підлягають зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, з метою використання їх для фінансування природоохоронних заходів, як це передбачено ст. 47 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища". Також, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2009 році є 100 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, а саме Романівської сільської ради Тернопільського району.

Згідно вимог ст. ст. 32,33,43 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази відшкодування відповідачем збитків, заподіяних внаслідок забруднення та засмічення земельних ресурсів, в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області заявлені в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 49 господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32,33,43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Романівської сільської ради, с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області,; ідентифікаційний код 14030186:

-          на користь спеціального фонду місцевого бюджету Романівської сільської ради, с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області на р/р 31515921700545, код бюджету 24062100, інд. код 23589225 в ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012 –12775 грн. 67 коп. збитків, заподіяних внаслідок порушення правил складування, розміщення та утилізації відходів;

-          в доход державного бюджету України 127 грн. 76 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –12 травня 2009 року ) через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          А.М. Сидорук