Постанова

від 21.01.2014 по справі 812/101/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/101/14

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

від третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ»

про скасування постанови від 24 грудня 2013 року ВП № 35536838 про повернення виконавчого документа стягувачеві, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/101/14 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції, в якому позивачем заявлено вимоги про скасування постанови від 24 грудня 2013 року ВП № 35536838 про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язання відповідача провести необхідні виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 2а-24300/09/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом 14 червня 2010 року, шляхом звернення стягнення на майно та кошти боржника, та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ».

В обґрунтування позовних вимог Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначило, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року у справі № 2а-24300/09/1270 адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 року на загальну суму 2421,55 грн. задоволено у повному обсязі та видано стягувачеві виконавчий лист для пред'явлення до відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції до виконання.

08 січня 2014 року на адресу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшла постанова від 24 грудня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві № 2а-24300/09/1270 щодо стягнення суми боргу з приватного підприємства «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» у розмірі 2421,55 грн.

На думку позивача, державним виконавцем не правильно застосовано норми чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, тому зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції від 24 грудня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що при неодноразовій перевірці майнового стану підприємства майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє, за вказаною адресою підприємство не знаходиться вже тривалий час.

Законом встановлені випадки, коли відсутність боржника юридичної особи за адресою, вказаною у виконавчому документі, в даному випадку - адресою державної реєстрації, не виключає можливість виконання рішення суду. Пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», яким керувався державний виконавець при винесені спірної постанови, має виключення, тому не може бути застосовано до всіх без виключення виконавчих документів.

У зв'язку з вищенаведеним, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначає, що якщо підприємство займається певною господарською діяльністю, використовує працю найманих працівників, то воно обов'язково має відповідне майно, на яке може бути звернене стягнення: меблі, оргтехніку, будь-яке обладнання або матеріальні цінності.

На підставі вищевикладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 14, 15). Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів клопотанням від 16 січня 2014 року № 04-05/50-04 просить судове засідання перенести у зв'язку з неможливістю прибуття його представника (арк. справи 18).

Відділ державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення від 21 січня 2014 року № 03-01-26/518, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 19-20). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Виконавчий лист від 14 червня 2010 року № 2а-24300/09/1270 надійшов на виконання до відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції 05 грудня 2012 року. 07 грудня 2012 року у відповідності до вимог статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання до 14 грудня 2012 року.

14 грудня 2012 року у зв'язку з тим, що рішення суду в зазначений строк не виконано, та у зв'язку з тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції знаходились виконавчі документи щодо одного й того ж боржника, державним виконавцем відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 9/73 про стягнення з приватного підприємства «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» боргів на користь Фонду соціального захисту інвалідів, юридичних, фізичних осіб та держави на загальну суму 465795,19 грн.

З метою примусового виконання вищевказаного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем були надіслані запити до Державної податкової служби та реєструючих установ: МРЕВ та БТІ.

Згідно відповіді Державної податкової служби за приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» зареєстрований один розрахунковий рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, на який державним виконавцем накладено арешт, та згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк Аваль» залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку, який належить приватному підприємству «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ», відсутні.

Згідно відповідей МРЕВ та БТІ за приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» рухоме та нерухоме майно не зареєстровано.

За виходом державного виконавця за адресою знаходження приватного підприємства «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» встановлено, що майна, підлягаючого арешту й опису, не має, підприємство виробничою діяльністю не займається, про що свідчить акт державного виконавця.

Крім того, державним виконавцем на адресу управління Пенсійного фонду України у м. Брянці Луганської області було направлено запит щодо подачі останнього звіту підприємствами до управління Пенсійного фонду України, згідно відповіді встановлено, що приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» останній звіт був поданий у липні 2010 року.

Згідно відповіді Головного управління статистики у Луганській області останній фінансовий звіт до органів державної статистики приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» надано за 2010 рік.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Відповідно до частини 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

На підставі вищевикладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 13, 16).

Представник приватного підприємства «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 12, 17). Правом подати суду письмовий відзив щодо заявленого позову з документальним підтвердженням не скористався.

З огляду на строки розгляду даної адміністративної справи, встановлені частиною 5 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності сторін та третьої особи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводиться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження відповідно до частини 3 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, постановою відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції від 24 грудня 2013 року ВП № 35536838 виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі № 2а-24300/09/1270 про стягнення з приватного підприємства «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» на користь Державного бюджету України несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 року в розмірі 1821,49 грн. та пені за порушення терміну сплати санкції в розмірі 600,06 грн., всього 2421,55 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» повернутий стягувачу (арк. справи 5, 7).

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 1 статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час судового розгляду судом встановлено, що державним виконавцем 22 жовтня 2013 року здійснено виїзд за адресою, вказаною у виконавчих документах, а саме за адресою: м. Брянка, вул. Майколона, буд. 1, та встановлено, що приватне підприємство «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» за зазначеною адресою зареєстроване, проте фактично не знаходиться, двері приміщення зачинено, підприємство виробничою діяльністю не займається. Майна приналежного опису й арешту за вказаною адресою не виявлено, про що свідчить акт державного виконавця від 22 жовтня 2013 року (арк. справи 30).

11 вересня 2013 року за № 17413 надіслано запит до МРЕВ з проханням надати інформацію про наявність зареєстрованих транспортних засобів, належних на праві власності приватному підприємству «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 34164886) (арк. справи 21).

13 вересня 2013 року за № 1001569785 одержано відповідь від Державної податкової служби України, згідно якої встановлено, що за боржником приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 34164886) зареєстрований номер рахунку, який відкритий у банку (арк. справи 23).

21 грудня 2012 року та 10 листопада 2013 року від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшли повідомлення від 21 листопада 2012 року № 43-8-1/2-1650 та від 17 жовтня 2013 року № 43-8-1/5904, згідно яких залишок коштів на р/р 2600956225 клієнта приватне підприємство «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 34164886), на який накладено арешт згідно постанови від 09 вересня 2010 року б/н відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції № 2600956225, відсутній (арк. справи 27, 28).

Листом від 12 листопада 2013 року б/н Брянківське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації повідомило, що за приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 34164886) право власності в м. Брянка не зареєстровано (арк. справи 22).

Управління Держземагенства у м. Стаханові Луганської області листом від 27 листопада 2013 року б/н повідомило, що згідно державної реєстрації статистичної звітності за формою 6-зем за приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 34164886) земельних ділянок на території м. Брянка у власності та (або) користування не зареєстровано (арк. справи 24).

16 вересня 2013 року за № 8627/08-08 управління Пенсійного фонду України у м. Брянці Луганської області повідомило, що останній звіт приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області поданий у липні 2010 року (арк. справи 25).

Згідно відповіді відділу статистики у м. Брянка Головного управління статистики у Луганській області від 24 жовтня 2013 року № 31-23/186 останній фінансовий звіт до органів державної статистики приватним підприємством «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» надано за І півріччя 2010 року (арк. справи 26).

Відповідно до рішення від 14 червня 2013 року № 3165574 щодо отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо запитуваної інформації (арк. справи 29).

Вищевикладене свідчить про те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні ВП № 35536838 з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі № 2а-24300/09/1270 про стягнення з приватного підприємства «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ» на користь Державного бюджету України несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 року в розмірі 1821,49 грн. та пені за порушення терміну сплати санкції в розмірі 600,06 грн., всього 2421,55 грн., а заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, що, в свою чергу, свідчить про правомірність винесеної постанови від 24 грудня 2013 року ВП № 35536838 про повернення виконавчого документа стягувачеві, а, відтак, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування зазначеної постанови.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 5 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Щодо зобов'язання відповідача провести необхідні виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 2а-24300/09/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом 14 червня 2010 року, шляхом звернення стягнення на майно та кошти боржника, суд зазначає, що оскільки виконавчий документ правомірно повернутий стягувачу, а вчинення виконавчих дій передбачено виключно під час примусового виконання в межах відкритого виконавчого провадження, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, при вирішенні даного адміністративного позову суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції провести необхідні заходи примусового стягнення, передбачених статтею 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», залишаються судом без задоволення, оскільки права державного виконавця, передбачені частиною 3 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», є дискреційними та не можуть тлумачитись як безумовні обов'язки, а суд не повноважний вмішуватись у порядок проведення виконавчого провадження і не вправі зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.

Повноваження відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції, у тому числі щодо дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, і додаткового підтвердження судовим рішенням не потребують.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якою регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, та частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 січня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - приватне підприємство «ДАЛЛЄР ЛТД КОМПАНІ», про скасування постанови від 24 грудня 2013 року ВП № 35536838 про повернення виконавчого документа стягувачеві, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 січня 2014 року.

Суддя Т.І. Чернявська