Рішення

від 21.01.2014 по справі 910/22373/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22373/13 21.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕСІЙНІ ВИДАННЯ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕДПЛАТНА АГЕНЦІЯ

"САММІТ"

Про стягнення 43 835,45 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Воловенко І.В. (дов. б/н від 01.11.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕСІЙНІ ВИДАННЯ" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕДПЛАТНА АГЕНЦІЯ "САММІТ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 43 835,45 грн. за договором № 799/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 01.03.2006 року, з яких 43426, 00 грн. основної заборгованості, 409, 45 грн. 3% річних, а також про стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22373/13, розгляд справи призначено на 09.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року судом відкладено розгляд справи на 21.01.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача надано оригінали документів, копії яких додані до матеріалів справи, для огляду суду в судовому засіданні.

В судове засідання 21.01.2014 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.11.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення поважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2006 року між позивачем (за договором - видавництво) та відповідачем (за договором - розповсюджувач) укладено договір № 799/ВИД ( далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач надає друковані засоби масової інформації (далі за текстом - видання, а відповідач здійснює розповсюджувач передплату і кур'єрську доставку періодичних видань передплатникам.

Відповідно п. 2.2.3. договору, відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу передані тиражі видання за ціною і на умовах, визначених п.п. 3.1-3.3. договору.

Згідно п. 3.1. договору, відповідач оплачує замовлені передплатні тиражі видання за цінами, узгодженими протоколом узгодження цін, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем подачі замовлення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Порушення позивачем терміну виходу або доставки видання є підставою для затримки відповідачем оплати на відповідний строк.

17.12.2012 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1-12 до договору про передплату та доставку періодичних видань від 01.03.06 року № 799/ВИД, в п. 1 якого, у зв'язку зі зміною банківських реквізитів позивача, сторони вирішили викласти їх у реквізитах договору в наступній редакції: п/р 26007022233101 у Вілії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 380333.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору у період з червня 2013 року по вересень 2013 року, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 46836, 00 грн. У зв'язку з поставкою товару, перед відповідачем виникло зобов'язання, щодо оплати грошових коштів за поставлений товар у розмірі 46836, 00 грн.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання та сплачено грошові кошти за поставлений товар у розмірі 3410, 00 грн., що підтверджують банківські виписки додані до матеріалів справи. З урахуванням часткової оплати за поставлений товар у відповідача перед позивачем залишилася заборгованість у розмірі 43426, 00 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 409, 45 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 799/ВИД від 01.03.2006 року у розмірі 43835, 45 грн. на момент подання позову (08.11.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 799/ВИД від 01.03.2006 року є договором поставки з елементами надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 та Глави 63 Цивільного кодексу України.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 799/ВИД від 01.03.2006 року, у період з червня 2013 року по вересень 2013 року відповідачу поставлено товар на загальну суму 46836, 00 грн. що підтверджують видаткові накладні, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують підписи уповноважених осіб двох сторін та печатки юридичних осіб на вищезазначених накладних.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання, щодо сплати грошових коштів позивачу за поставлений товар, відповідно доданого розрахунку позивача і вказаних в них платіжних дорученнях відповідачем було сплачено на розрахунковий рахунок позивача 3410, 00 грн. З урахуванням часткової оплати заборгованості у позивача перед відповідачем залишилася заборгованість у розмірі 43 835,45 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (08.11.2013 року) та вирішення спору (21.01.2014 року) заборгованість відповідача перед позивачем складає 43 835,45 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору № 799/ВИД від 01.03.2006 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 43 835,45 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 799/ВИД від 01.03.2006 року в сумі 43 835,45 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, відповідно п. 3.1. договору, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 43 835,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 11.06.2013 року по 08.11.2013 року в розмірі 409, 45 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕДПЛАТНА АГЕНЦІЯ "САММІТ" (03127, м. Київ, вул.. Васильківська, буд. 55, кім. 4, код ЄДРПОУ - 23522899; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕСІЙНІ ВИДАННЯ" (02094, м. Київ, вул.. Магнітогорська, 1е, код ЄДРПОУ 33786145) 43426 (сорок чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 409 (чотириста дев'ять) грн. 45 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко