Рішення

від 21.01.2014 по справі 905/7095/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2014 Справа № 905/7095/13

за позовом Артемівської міської ради, м. Артемівськ, Донецька область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, Донецька область

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Іванушкін І.С., довіреність №01/11-839 від 03.12.2013;

від відповідача - ОСОБА_1

Артемівська міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки територіальної громади м. Артемівська від 09.11.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 09.11.2010 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого розмір орендної плати становить: ставка земельного податку із застосуванням коефіцієнта 3, однак рішенням Артемівської міської ради було затверджено розмір коефіцієнтів до ставки земельного податку для визначення річної орендної плати за земельні ділянки на території м. Артемівська, що використовуються під складами непродовольчих товарів, відповідно до якого затверджений новий розмір коефіцієнтів - 6, з огляду на що позивачем відповідачу неодноразово були надіслані листи з пропозицією щодо внесення змін до укладеного раніше договору оренди, однак відповідачем зміни так і не були внесені, що призводить до недоотримання позивачем орендної плати в обсязі, передбаченому законодавством.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позивачем не доведено застосування коефіцієнту 6, оскільки земельна ділянка за договором оренди була передана відповідачу для обслуговування виробничого складу-боксу. У переліку додатку до рішення Артемівської міської ради не зазначається коефіцієнт до ставки, який повинен застосовуватись до такого складу. Основним видом діяльності відповідача є оптова торгівля овочами та фруктами, а коефіцієнт до ставки за земельні ділянки під складами сільськогосподарських товарів становить 3.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2013, за клопотанням відповідача, строк розгляду справи був продовжений до 23.01.2014.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

09.11.2010 між Артемівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки територіальної громади м. Артемівська (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, для обслуговування виробничого складу-боксу, яка знаходиться у АДРЕСА_1, кадастровий номер 1410300000:00:027:0622 (а.с.10-15).

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0552 га.

Згідно п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 109 245грн. 44коп. (197грн. 91коп. за 1кв.м.).

Як визначено сторонами в п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору, та вноситься рівними частинами щомісячно. Розмір річної орендної плати складає: 3 277грн. 36коп. Розмір місячної орендної плати складає: 273грн. 11коп.

Відповідно до п.12 договору, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни цільового використання земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та рішеннями міської ради; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 35 договору сторони визначили, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

Пунктом 8 договору сторонами узгоджено, що договір укладено на 5 років з 09 листопада 2010 по 09 листопада 2015.

Рішенням Артемівської міської ради «Про затвердження розміру коефіцієнтів до ставки земельного податку для визначення річної орендної плати за земельні ділянки на території м. Артемівська» були затверджені розміри коефіцієнтів до ставки земельного податку для визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки на території м. Артемівська відповідно до додатку к рішенню та вирішено внести зміни до діючих договорів оренди земельних ділянок (а.с.17).

Як вбачається з додатку до рішення, розмір коефіцієнту до ставки земельного податку на землю на території м. Артемівська, зокрема, за земельні ділянки під складами сільськогосподарських товарів встановлений - 3, під складами продовольчих, непродовольчих товарів та алкогольних напоїв і тютюнових виробів встановлений - 6 (а.с.18 зворотній бік).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки територіальної громади м. Артемівська від 09.11.2010, що підтверджується листами позивача та доказами їх надіслання в адресу відповідача (а.с. 19-23), однак від відповідача відповіді не отримав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Питання сплати орендної плати за земельну ділянку регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України), згідно зі ст. 288 якого, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Відповідно до п.15 договору цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування виробничого складу-боксу.

Згідно виписки відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1 основним видом економічної діяльності відповідача є оптова торгівля фруктами й овочами (а.с.55).

Як вбачається з додатку до рішення Артемівської міської ради, коефіцієнт до ставки земельного податку, який повинен застосовуватись при розрахунку орендної плати за земельну ділянку під виробничим складом-боксом, не визначений.

З урахуванням того, що додатком до рішення позивача встановлені різні коефіцієнти до земельного податку за земельні ділянки під складами, зокрема, за земельні ділянки під складами сільськогосподарських товарів коефіцієнт становить 3, основним видом економічної діяльності відповідача є оптова торгівля фруктами й овочами, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено необхідності застосування коефіцієнту 6 до ставки земельного податку за земельну ділянку, що використовується під виробничим складом-боксом. Цільове призначення та умови використання зазначеної земельної ділянки, які передбачені договором, змінені не були.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 27 січня 2014 року.

Суддя О.В. Говорун