Рішення

від 21.01.2014 по справі 917/2239/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2014 р. Справа №917/2239/13

за позовом Дочірнього підприємства з 100% іноземним капіталом "Юсенко Україна" корпорації Юсенко Інтернешнл ІНК, пл. Міцкевича, 8, м. Львів,79000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП"Технотерра", вул. Лагоди, 40, м. Полтава, Полтавська область,36008

про стягнення грошових коштів в сумі 511 204,97 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін, які були присутні у судовому засіданні 09.01.2014 року:

від позивача: Гайдабура Д.В., дов. №1610/13 від 16.10.13р.

від відповідачів: Черчик А.В., дов. №1 від 03.01.13р.

Представники сторін, які були присутні у судовому засіданні 21.01.2014 року:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явився

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 09.01.2014 року на підставі статті 77 ГПК України.

У відповідності до вимог статті 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 511 204,97 гривень боргу за договором № 06/ІВ від 06.05.2010 року, з яких: 14 856,00 грн. - вартість відновлення обладнання, 426 011,04 грн. - заборгованість по орендній платі, 27 364,92 грн. - пеня за прострочення договірних зобов'язань, 14 669,02 грн. - інфляційні нарахування, 28 303,99 грн. - 3% річних від простроченої суми.

В судовому засіданні, яке відбувалося 09.01.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги та озвучив письмові пояснення (вхід. № 18653 від 30.12.2013р.), в яких на вимогу ухвали суду від 17.12.2013 року здійснив розрахунок пені з урахуванням п.6 ст. 232 ГК України, згідно якого пеня становить 16 294,49 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.01.2014 року озвучила додаткові письмові пояснення (вхід. № 60 від 08.01.2014р.), в яких просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також в судовому засіданні представник відповідача заявила письмове клопотання про застосування позовної давності щодо позовних вимог позивача по сплаті вартості відновлення обладнання в розмірі 14856,00 грн. та стягнення пені.

Представники сторін в судовому засіданні 09.01.2014 року заявили письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Суд клопотання представників сторін про продовження строку вирішення спору на 15 днів задовольнив.

В судове засідання 21.01.2014 року представник позивача не з'явився.

20.01.2014 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та новий розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, згідно якого інфляційні нарахування складають 15 821,35 гривень, 3% річних 22 170,64 гривень.

Суд клопотання позивача задовольнив.

Представник відповідача також в судове засідання 21.01.2014 року не з'явився, про місце та час його проведення була повідомлений належним чином (розписка в матеріалах справи).

Позивачем надавалися суду нові розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, але жодних письмових заяв про зменшення чи збільшення розміру позовних вимог у відповідності до вимог статті 22 ГПК України від позивача не надходило, таким чином суд розглядає позовні вимоги в редакції позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін в судових засіданнях, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

06.05.2010 року між Дочірнім підприємством із 100% іноземним капіталом "Юсенко Україна" корпорації "Юсенко Інтернешнл Інк" (орендодавець, позивач) як Оператором по Контракту про спільну інвестиційну діяльність на геологічне вивчення в т.ч. дослідно-промислову розробку, комерційну (промислову) експлуатацію та розробку нафтогазових ресурсів від 10.06.1997р. (Контракт про СІД) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП"Технотерра" (орендар, відповідач) було укладено договір №06/ІВ (арк. с. 104-108).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове, платне користування (оренду) вагон - будиночки (надалі обладнання). Специфікація та кількість обладнання, що передається в оренду згідно даного договору, визначається додатком №1 до даного договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- обладнання надається в оренду на строк 12 місяців. Строк оренди може бути продовжений за взаємною письмовою згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди (п.1.5. - п.1.6. договору);

- приймання-передача обладнання в оренду оформлюється Актом приймання-передачі обладнання в оренду за формою, встановленою додатком №2 даного договору (п. 2.4. договору);

- вартість оренди обладнання визначена в додатку №1 до даного договору(п.3.1.1. договору);

- орендна плата нараховується починаючи з дня передачі обладнання по акту приймання-передачі в оренду і до дня передачі (повернення) орендарем по акту приймання-передачі (повернення) обладнання з оренди орендодавцеві або до моменту заміни чи відшкодування вартості втраченого або пошкодженого обладнання. День передачі обладнання в оренду і день передачі обладнання з оренди вважається одним днем (п.3.1.4. договору);

- оплата вартості оренди відповідно до цього договору, проводиться орендарем по закінченню оренди на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання акту про підтвердження користуванням обладнання та виставлення рахунку-фактури (п.3.2.5. договору);

- повернення обладнання з оренди оформлюється Актом приймання-передачі (повернення) обладнання з оренди за формою, встановленою додатком №3 даного договору. Датою закінчення оренди вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання з оренди орендодавцеві або до моменту заміни чи виплати відшкодування відповідно до п. 2.7 даного договору (п.2.9. -п.2.10 договору);

- у випадку, якщо при поверненні обладнання з оренди результати перевірки виявлять непридатність обладнання до використання за його прямим призначенням та/або повернене обладнання не відповідатиме відповідним технічним умовам, які ставляться до даного обладнання чинними нормативно-правовими актами України, орендар зобов'язується в повному об'ємі компенсувати вартість такого втраченого чи пошкодженого обладнання (п. 2.7. договору);

- у разі прострочення по сплаті вартості оренди орендар виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожен день прострочення (п.6.2. договору).

До договору №06/ІВ сторонами були складені та підписані додатки, а саме :

- додаток № 1 - перелік обладнання, що має бути передане орендарю, вартість оренди та вартість обладнання (арк. с. 109 том1);

- додаток № 2 - форма акту приймання-передачі обладнання в оренду (арк. с. 110-111 том1).

Відповідно до акту приймання-передачі обладнання від 20.05.2010 р., орендодавець передав орендарю у користування обладнання (арк. с. 112-113 том 1).

На виконання умов договору позивачем по закінченню кожного місяця користування обладнанням, що є предметом договору направлялися відповідачу акти здачі-приймання робіт (надання послуг оренди) та рахунки - фактури (арк. с. 117-142, 239- 250 том 1, 1- 43 том 2).

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг оренди) за період з 31.08.2010 року по 31.10.2012 року підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що відповідач протягом 2010-2012 років регулярно порушував свої зобов'язання за договором та не сплачував орендну плату, при цьому користуючись переданим в оренду обладнанням.

Також позивач вказує на те, що йому 23.10.2012р., 24.10.2012р. та 16.11.2012 р. було доставлено відповідачем вагончики та частково повернуто відсутнє устаткування вагончиків.

Позивач листами від 30.10.2012 №125, від 15.11.2012 №130, від 20.12.2012 №162 та від 10.01.2013 №2 повідомляв відповідача про необхідність повернення обладнання з оренди у належному стані, про розкомплектованість і непридатність його до подальшого використання за прямим призначенням, про необхідність усунення вказаних недоліків та про необхідність сплати орендної плати.

У зв'язку з неповерненням відповідачем орендованого майна у повній комплектності та працездатному стані, позивач вважає, що Акт приймання-передачі (повернення) обладнання з оренди на даний час залишається не підписаним, а орендна плата згідно п. 3.1.4 договору повинна нараховуватися до моменту заміни чи відшкодування втраченого або пошкодженого обладнання.

27.02.2012р. між сторонами було підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 17 368,80 грн. з ПДВ, та зменшено заборгованість по оренді згідно акту №СД-0000001 від 31.08.2010р.

За даними позивача прострочення по орендній платі у відповідача вперше виникло 07.09.2010 р. (через 5 банківських днів з моменту підписання першого акту про надані послуги №СД-0000001 від 31.08.2010р.) та станом на 30.09.2013 року складає 426 011,04 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача вартість відновлення пошкодженого обладнання згідно кошторису усунення недоліків орендованого обладнання та виставленого рахунку-фактури №СД-0000001 від 10.01.2013 року (арк. с. 155-156 том 1), а саме:

1. Ремонтні роботи по відновленню вагон-будинку бурова вахта на суму 900,00 грн.;

2. Ремонтні роботи по відновленню вагон-будинку нач. бурової на суму 1164,00 грн.;

3. Ремонтні роботи по відновленню вагон блока роздягалка, душ на суму 2580,00 грн.;

4. Ремонтні роботи по відновленню покриття і обшивки вагонів на суму 3000,00 грн.;

5. Електрообігрівач 4 шт. на суму 2840,00 грн.;

6. Вуличний світильник 1 шт. на суму 290,00 грн.;

7. Змішувач 1 шт. на суму 590,00 грн.;

8. Табуретка 1 шт. на суму 90,00 грн.;

9. Вуличний світильник 1шт. на суму 290,00 грн.;

10. Внутрішній світильник 2 шт. на суму 520,00 грн.;

11. Полички під дзеркала 2 шт. на суму 360,00 грн.

12. Навісні ящики 2 шт. на суму 720,00 грн.;

13. Змішувач 1 шт. на суму 620,00 грн.;

14. Двері душової кабіни 1 шт. на суму 740,00 грн.;

15. Кабель для підключення 16 м. на суму 152,00 грн.

Всього вартість відновлення пошкодженого обладнання складає 14 856,00 грн. разом з ПДВ.

Також позивачем за прострочення строків оплати за договором на підставі п. 6.3. договору, статті 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 27 364,92 гривень за період з 20.10.2012 року по 30.09.2013 року, інфляційні нарахування в сумі 14 669,02 гривень та 3% річних в сумі 28 303,99 гривень за період з 07.09.2010 року по 30.09.2013 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач обґрунтовує нарахування заявленої ним до стягнення з відповідача орендної плати в сумі 426 011,04 грн. по 30.09.2013 року неповерненням відповідачем орендованого майна у повній комплектності та працездатному стані та не підписанням Акту приймання - передачі (повернення) обладнання з оренди на даний час.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що 25.10.2012 року між сторонами були складені два акти приймання обкладення, за якими позивач прийняв обладнання з оренди від відповідача з виявленням недоліків.

16.11.2012 року між сторонами був складений ще один акт приймання обкладення в якому представник відповідача здав, а представник позивача прийняв матеріальні цінності.

Засвідчені копії даних актів були надані позивачем до матеріалів справи (арк. с. 114-116 том 1 ).

Також факт повернення відповідачем обладнання позивачу підтверджується товарно-транспортними накладними від 23.10.2012 року та від 24.10.2012 року (арк. с. 162-163 том 1).

Суд розцінює вказані вище акти як належні докази повернення відповідачем позивачу обладнання з оренди.

Оскільки обладнання було передано за актами приймання - передачі з оренди відповідачем позивачу 25.10.2012 року, то відповідно до п. 2.10 договору датою закінчення оренди є 25.10.2012 року.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти звірки взаєморозрахунків (арк. с. 143-146 том 1), акти здачі-приймання робіт (надання послуг оренди) за період з 31.08.2010 року по 31.10.2012 року включно. Враховуючи вказані акти, часткову проплату в сумі 5000 грн. та залік, здійснений сторонами (що відображено в акті звірки від 31.03.2012 року), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача орендної плати в сумі 321 220,42 гривень.

Вказані вище акти звірки відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймаються до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Оскільки майно з оренди було повернено відповідачем за актами від 25.10.2012 року, то нарахування позивачем орендної плати за період з листопада 2012 року по вересень 2013 року є неправомірним та необґрунтованим.

Крім орендної плати позивач також просить суд стягнути з відповідача 14 856,00 гривень вартості відновлення пошкодженого відповідачем обладнання.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що при поверненні йому обладнання ним було виявлено його пошкодження та розкомплектованість.

Разом з листом щодо повернення з оренди розукомплектованого обладнання та сплати орендної плати від 10.01.2013 року за вихідним № 2 позивачем було направлено відповідачу кошторис відновлення вагончиків та рахунок-фактуру на суму 14 856,00 грн. разом з ПДВ (арк. с. 154-156 том1).

Станом на час розгляду справи відповідачем не відшкодовано вартість відновлення обладнання позивачу.

Під час судового розгляду справи відповідачем була подана письмова заява про застосування позовної давності щодо стягнення 14 856,00 грн. вартості відновлення обладнання (арк. с. 48 том 2).

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору.

З огляду на зазначене, перебіг строку позовної давності вимог позивача про стягнення з відповідача вартості відновлення обладнання розпочався з моменту підписання актів приймання обладнання з оренди 25.10.2012 року та відповідно закінчився 25.10.2013р. За захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду 05.11.2013р., про що свідчить відповідний штемпель про відправлення на конверті, тобто після спливу строку позовної давності.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, в частині позовних вимог про стягнення вартості відсутніх вуличного світильнику, змішувачів, дверей душової кабіни суд відмовляє в їх задоволенні за спливом строку позовної давності.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14 856,00 гривень вартості відновлення обладнання.

Також позивачем за порушення відповідачем строків оплати за договором було нараховано відповідачу пеню в сумі 27 364,92 гривень за період з 20.10.2012 року по 30.09.2013 року, інфляційні нарахування в сумі 14 669,02 гривень та 3% річних в сумі 28 303,99 гривень за період з 07.09.2010 року по 30.09.2013 року.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст.546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2. договору сторони визначили, що у разі прострочення по сплаті вартості оренди орендар виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожен день прострочення.

Під час судового розгляду справи відповідачем була подана письмова заява про застосування позовної давності щодо стягнення пені (арк. с. 48 том2).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендованого обкладання за договором в сумі 27364,92 гривень за період з 20.10.2012 року по 30.09.2013 року.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог по стягненню неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №06/ІВ збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) не передбачено.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

З огляду на вище викладене та заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 364,92 гривень пені не підлягають задоволенню як такі, що пред'явлені поза межами, встановленого п.1 ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціального строку позовної давності в один рік.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 14 669,02 гривень та 3% річних в сумі 28 303,99 гривень за період з 07.09.2010 року по 30.09.2013 року.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (розділ 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляє до стягнення 14 669,02 гривень інфляційних за період з 07.09.2010 року по 30.09.2013 року.

При цьому, при нарахуванні інфляційних позивачем неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних, а саме - при нарахуванні інфляційних за липень, серпень 2011 року, травень, червень, липень, серпень, листопад 2012 року, лютий, липень, серпень 2013 року позивачем не враховано, що за даний період мала місце дефляція, і сума боргу повинна була бути зменшена.

Судом було здійснено перерахунок розміру інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3. За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі - 5185,58 грн.

Також судом було здійснено перевірку заявлених до стягнення позивачем 3% річних з використанням калькулятора ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3. За результатами перерахунку суду, 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 21035,37 грн. за період з 07.09.2010 року по 30.09.2013 року, вказаного позивачем в позовній заяві.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, враховуючи викладене та матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 321 220,42 гривень основного боргу, 5 185,58 гривень інфляційних нарахувань, 21035,37 гривень 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП"Технотерра" (вул. Лагоди, 40, м. Полтава, Полтавська область,36008, код ЄДРПОУ 34698558, р/р 260063611401 в Філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832) на користь Дочірнього підприємства з 100% іноземним капіталом "Юсенко Україна" корпорації Юсенко Інтернешнл ІНК (пл. Міцкевича, 8, м. Львів,79000, код ЄДРПОУ 334065277, р/р 26004708961413 у АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) 321 220,42 гривень основного боргу, 5 185,58 гривень інфляційних нарахувань, 21035,37 гривень 3% річних, 6948,82 гривень судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 23.01.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією